Народ, як час так швидко біжить?
Рівно рік назад, 16 квітня, я отримала той довгоочікуваний дзвінок від програми FLEX. Рік назад моє життя змінилось раз і назавжди. Переглядаю всі скріншоти зараз і начебто відчуваю той день знову.Я неймовірно рада бути флексеркою, я така щаслива, що є частинкою флекс-фемілі і так вдячна Богу за всі моменти, які я пережила, будучи учасницею цієї програми. Важко усвідомити,що час так швидко пролетів і ось сьогодні я отримала цей лист на першому фото з інформацією про повернення додому. Як так?( Просто не віриться.
Але, як ми кажем :" Once FLEX- forever FLEX".
Я ніколи не забуду слів працівників Американських Рад, коли у нас була перша зустріч після обдзвону і хтось з батьків запитався:"А коли програма офіційно закінчується?"
-"Вона ніколи не закінчується".
Отож, залишився місяць в Америці, а тоді уже зустрічайте мене вдома, як аламні)
#thankyouflex #flexfamilyforever

Ось пост про те, як ми були дипломатами))
Нас поділили по групах:USA,Japan,Micronesia, United Nations Organization і якась організація захисту природи, не пам'ятаю точної назви. Мені випало представляти США. І я вам так скажу, народ....це нереально круто бути дипломатом від Америки,ахах))) Всі до тебе підходять, всі просять допомоги, всі молять про надання кредиту і т.д. Відчуваєш себе реально world security)) Ще я була рада бути від США не тільки тому, що ми там себе відчували крутими мажорами,які помагають всьому світу, ахах,а тому що Америка в тому питанні не була дуже замішана. Наприклад, Японія нелегально виловлювала рибу на території Мікронезії тому тим флексерам, яким попалось представляти цю країну було непереливки. Підсвідомо вони ж знали, що Японія винна в розгортанні кризи в океані, але все одно повинні були представляти її інтереси) 
Якщо чесно, то мені так сподобалось брати участь в тій конференції, що просто аж відходила ще довго від такої ейфорії)Щоправда, не так воно і легко було договоритись до спільного рішення і придумати план дій, щоб та криза вирішилась, але після годин так двох-нам все-таки вдалось)

Другого дня ми встали в 6 ранку))
В 7 сніданок, а потім ми поїхали в U.S Department of State!!!! Там у нас був брифінг з дипломатами США) Після чого у нас також була можливість відчути себе дипломатами. Пам'ятаєте,коли я писала про те, як нам дали вивчати проблему кризи в Мікронезії? Так от, в цей день нас відвели в спеціальну кімнату для конференцій і там ми мали знайти розв'язок проблемі(напишу ще окремий пост)
Потім ми поїхали в Національний музей Історії(Smithsonian).
Тоді ми були в офісі Американських Рад...таааааак, саме там, де наші анкети рік тому перевіряли представники консульства і вирішували наші долі)Там у нас була зустріч з жінкою, яка є Vice President of American Councils for International Education. Вона відповідала на наші питання, розказувала про деякі зміни в Flex. 
Тепер будуть приймати участь ще такі країни, як Польща, Чехія, Словаччина, Словакія і ще там пару!!!Також програма Flex тепер об'єднується з A-smyle тому у нас буде ще більша дружна сім'я)))
Після зустрічі з нею ми пішли в Кепітол Хіл, де нам по суті мали просто показати усе довкола і пояснити, де які приміщення, щоб ми могли орієнтуватись наступного дня, коли кожен буде мати свій окремий графік. Але мені попався дуже дивний вчитель,ахахах. Взагалі він нам нічо не показав там і ми тупо гуляли, робили фотки, ходили по Вашингтону,зайшли далеко від тої Кепітол Хіл і потім шукали автобус. Так що настпуного дня я навіть не знала, куди я іду) Але то пусте зато весело було))
Після того ми пішли в Меморіал Лінкольну) Для мене це вже були другі відвідини, але було набагато цікавіше, бо це ж з флексерами)) Ми робили море фото з прапорами своїх країн. Доки хтось з росіян не вийняв прапор Рядянського союзу. Ахахах, амермканці, як то побачили, то були просто в шоці!!! Деякі аж перестрашені були. Але мені особисто не так налякані американці підняли настрій, як те що жоден українець не став до фотографії. Нас усі кликали сфотографуватись, але ніоднісінький з нвс не пішов, як тільки там нас не просили. Зате ми всі встали збоку і почали обніматись))) Мене той момент аж до сліз розчулив. Показали усім, що українці єдині, бо більшість, які, до речі, там стояли були зі сходу України, але під рядянський прапор не стали також, бо не треба нам того "добра".
Пізніше ми поїхали на їсти, а потім нас повезли до Білого Домууууууууууу!!!!!
Була тоді 8 вечора і страшний вітеееер, але ми всі були дуже excited,хоча і пізніше, коли побачили все, то були не дуже враженні, як ми думали до того. Звичайний білий будинок, ахах))
Потім ми поїхали в готель, у нас була ще одна лекція...так так, в 9 вечора. В 10 нас відпустили по кімнатах)) Ось такий от насичений день вийшов))