З подружками постійно відбуваються веселі історії, які потім багато разів переказуються новим приятелям і знайомим.

Ми теж вирішили поділитися однією з найвеселіших історій, яка з нами трапилась. Усе колись трапляється вперше. Особливо, коли ви стаєте з кожним днем трохи доросліше.

Нам було близько 14 років, коли нас вперше відпустили на дачу самих. Страшно горді собою, ми півдня тряслися в задушливій електричці, і ось, нарешті, ми на дачі. У нашому розпорядженні було два дні до приїзду батьків. І в наших планах, власне, нічого особливого і не було - позагорати, поїсти ягід. Але тяга до пригод дала знати про себе першого ж дня. Усе наше різноманітне дачне господарство було нами практично обгризено.

І ось обжершись усім, що у нас росло, ми валялися на травичці і дивилися на сусідський сад, де ріс виноград. Чорні запилені кетяги винограду так і манили нас до себе. Спокій був втрачений. Нам хотілося спробувати цей виноград так, нібито в житті не їли його ніколи, і це був наш останній шанс. Тому ми вирішили розробити підступний план. Дочекавшись темноти, треба було пробратися до сусіднього саду та зірвати всього одну гілочку винограду. Чому до нас в голову не прийшла думка просто попросити цю гілочку у самої сусідки - тітки Маші або її чоловіка дядька Сергія, до цих пір не знаємо. Коли стемніло, ми вбравшись у все найтемніше, що у нас було, щоб «злитися з мороком ночі», вийшли на крильце. Оскільки власних темних речей у нас не виявилось, на одне вбрання пішла спідниця, згорнута зі старої хустки бабусі, футболка Тусиного брата - не дрібного, треба сказати, хлопця, і панама з написом «Геленджик». Друге вбрання складалось з чорного робочого халата, окулярів зварювача і велосипедних лосин. На вигляд ми змахували не то на бомжів, не то на погорільців. Але посміявшись, вирішили, що так навіть краще - ніхто і не дізнається.Відчуваючи себе секретними агентами, ми підійнялися на дах сарая, з якого, розбігшись, можна було перестрибнути на сусідський сарай і звідти вже дотягнутися до винограду.

Першою стрибала Туся і тут-то розпочалося найцікавіше. Поли чорного робочого халата, що розвивались за Тусею, зачепилися за огорожу з сітки між дачами. І Туся повисла на сітці, ганебно розгойдуючись, не в змозі ні відчепитися, ні дотягнутися. Я ж замість того, щоб намагатися врятувати подругу, валялася на даху сарая в істеричному реготі. Під Тусею метушився сусідський Барбос, дивуючись, навіщо диверсанти-водолази вночі вирішили пробратися на його територію. На шум і гамір, звичайно, прийшли сусіди. Спершу вони порядком перелякалися. Ми на швидку руку склали історію, що грали в шпигунів і хотіли перевірити, що дотягнемося до кетяга винограду самостійно. Але, звичайно, почервоніли. Тепер істеричним реготом заходилася тітка Маша. Насміявшись, вона сказала чоловікові: «А я говорила, що не треба розвішувати пластмасовий виноград на гілках - до добра не доведе...». Виявляється, дядько Сергій втомився чекати урожаю від завезеної з теплих країн лози та вирішив на заздрість сусідам зобразити урожай з муляжів, на який ми і купилися.

А які з вами і вашими подружками траплялись смішні історії? Розповідайте!