Так вже історично склалось, що людство ділиться на дві половини: чоловіків та жінок. Це два різні полюси які, напевно, ніколи не зрозуміють одне одного. І проблеми одних здаються смішними для інших.



А чи важко бути жінкою. Та напевно ні, що там тих проблем? Сиди собі тихенько вдома, плоди рід український, готуй сніданки-обіди-вечері, і зустрічай чоловіка з роботи. Насправді ж ніхто не розуміє, як воно важко. З самого малечку дівчатам прививають комплекс меншовартості – і цього не можна і те не роби. Лазити по деревах – не годиться, бігати в козаки-розбійники – не для панянок, тріснути когось лопаткою по голові – взагалі недопустимо. А от вишивати хрестиком і годувати пластмасових ляльок – прошу дуже. Нууудно.

Потім школа. Ну ніяка ініціатива не схвалюється. Сиди собі та й вчися. Дьоргнути за … (косу?) хлопця який сподобався – зась, розбити вікно – ніззя, прогуляти уроки – та боронь Боже. Одні книжки. Щоб бути розумною настільки, аби потім вміти показати хлопцю, що ти дурніша. Ага. І ще навчитись малюватись. На уроках, на перервах, під партою, в спортзалі замість кросу. І критичні дні. І однокласники з перехідним віком і підвищеним спермотоксикозом. Ніякого відпочинку для зраненої душі.

А ще потрібно починати готувати себе на продаж, ой, пардон, заміж. І знову купа заборон. І купа штампів, якою повинна бути ідеальна дружина – для нього і його батьків.

А ви думаєте так легко навчитись готувати філе крокодила 10 різними способами? та ще й, щоб його можна було після того їсти? І ніхто не пожаліє бідну жінку, не скаже, що може їй того не треба, бо вона все життя сидить на дієті і харчуються як кролик, тільки капустою. Суспільство навішує ярлик “добра домогосподарка” і хоч-не-хоч треба готувати. А ще прибирання. Отіво вічні шкарпетки в найнесподіваніших і важкодоступних місцях. Хоч бери зубну щітку “Орал-Бі” купуй.

Ну, допустимо, таки заключила вигідний контракт і продала себе заміж. О тааак. Сімейні будні. На дискотеку до ранку не підеш, бо чоловік, бачте, змучений після роботи, на холостяцьку вечірку не підеш, бо не пасує – ніби свій вдома чекає, всю зарплату на спа-салон не спустиш, бо ще філе крокодила купляти треба. А гроші чоловіка йдуть на улюблену коханку – машину. А тут ще вагітність. Це вже взагалі окрема історія.

9 місяців у тебе рвотні спазми від одного вигляду їжі, потім болючі (і це ще легко сказано) пологи, потім ще з місяць про секс навіть думати не хочеться. А дитина після того “на нього схожа”. І ніхто ж тебе не пожаліє за те, що фігура зіпсувалась, груди обвисли і на попі целюліт виліз.

А ще робота. Це ж потрібно працювати. Мило посміхаючись витягувати палки з коліс.Цокаючи шпильками йти по головах. І бути, як мінімум, на рівень вищою, щоб тебе сприймали як рівну. І постійно витягувати руку шефа з-під спідниці. І все-одно чути плітки колег-мужчин за спиною – їм же то ніхто нікуди не лізе.

Суспільство встановило стереотип щасливої жінки і нікого не хвилює твоя думка на цей рахунок. А може ти хочеш бути гейшою в Японії, а може тобі для щастя потрібно 28 чоловіків і жодної дитини або навпаки, дитина і відсутність чоловіка. Або кар’єра без довготривалих стосунків. Але ж цього ніхто не питає. А бабки під під’їздом із задоволенням перемивають тобі кістки, певно заздрячи, що вони в молодості не наважились того зробити. А чоловіки “ласкаво” називають таку жінку “стервом” позаочі. І ніхто не розуміє, що краще для самої жінки.

Шановні чоловіки, навіть не пробуйте нас зрозуміти, просто прийміть як факт, що нас потрібно жаліти, леліяти і оберігати. І буде вам щастя!

http://knopa.info/forum/53-5097-1