Традиційно в українській мові співіснують два близьких поняття – “любов” і “кохання”. Над ними, як і над багатьма абстрактними речами точаться дискусії і суперечки. Тут, очевидно, головну роль відіграє не наукове трактування і термінологія, а суб’єктивне розуміння і уявлення людей про ці поняття.

В цій статті я буду намагатись розглянути ці два поняття із різних точок зору, і спробувати визначити, чи ці поняття є синонімічними, чи все ж це два різних терміни для позначення двох різних почуттів, чи то пак станів душі.

Отже, Любов чи Кохання?

З точки зору української мови ці слова є синонімами, що підтверджують словники. Проте, маємо зазначити, що слово “кохати” набуло дещо інших відтінків, його парадигма значень доповнилась таким чином, що термін “кохати” більш широко використовується для позначення виявлення почуття до протилежної статі, чи то скорше просто до іншої людини, в контексті статевого потягу, а не дружніх чи родинних почуттів. Дієслово ж “любити” традиційно використовується в більш широкому значенні, де об’єктом любові може бути будь-що і будь-хто, починаючи від пива, і закінчуючи Батьків

З іншого боку, маємо згадати що такий розподіл утвердився радше неофіційно і з плином часу в сучасних умовах. На давніших етапах розвитку мови різниці між цими поняттями не існувало. Наведемо приклади:

Шевченкове “Кохайтеся чорнобриві, та не з москалями…” навряд доносило нам подробиці вибору партнерів для статевих відносин, але тут малося на увазі саме “не любити” тих, хто потенційно може розбити серце…

Також давній український вираз “кохатися в чомусь” (напр. – кохатися в книжках) – це не те, що ви подумали, це означає “любити книги”.

Корінь цього аспекту лежить у тому, що слово “кохати” є запозиченням і прийшло в початковому виді як синонім до “любити”.

Інтерлінгвістичний аспект цього питання також є досить цікавим. При дослідженні термінології кожен порядний дослідник повинен послуговуватись занннями аналогічної термінології з інших мов.

Беремо дієслово “любити” на різних мовах і отримуємо картину: рос. – любить, англ. – to love, нім. – lieben, поль. – Kochać, ісп. – amar, італ. – amare, лат. – amo.

І лише в деяких мовах, як то українська, для цього поняття існує більше одного терміна. Сюди відноситься польська мова,

Нерозривний звязок і синонімічність цих двох понять підтверджує також факт наявності дієслова “розлюбити”, подібного якому не можна утворити від дієслова “кохати”. Звідси маємо “Любити – розлюбити”, “кохати – розлюбити”.

Звідси ми не можемо зробити висновку, що лише “обрані” вміють “кохати”, а всі решта народи позбавлені цього “прекрасного почуття”. Ви ж не думаєте, що і німці і англійці і росіяни не вміють “кохати”?

За основу ми беремо абстрактність цього поняття. Оскільки поняття не нове, а досить стале, робимо висновок, що описується той самий стан/процес/почуття. В любові вже віками не вигадали нічого нового (окрім термінів хіба), і це є один з найнезмінніших людських почуттів. Отже, бачимо, що поняття таки одне.

З огляду на вищесказане, можу припустити, що люди самі шукають способів розширити рамки цього поняття, і описати за допомогою синонімів, в які вкладають додатковий зміст, різні його аспекти.

Теорія відмінності понять. Таку теорію, саме як теорію, частіше за все ми можемо почути саме від людей, і рідше як конкретне дослідження фахівців. І тут починається найцікавіше: вступає в гру старий добре відомий факт – «Quot capita, tot sententiae» (лат. – скільки людей стільки думок). Тут не йдеться про лише дві протилежні позиції, а про тотальний плюралізм.

Хоча дві основні позиції виділити таки можна:

- частина людей свято вірить, що “кохання” – це найвищий ступінь “любові”,

- інша ж доводить, що “любов” – найвищий ступінь “кохання”.

Суть і масштаби цієї дискусії розтягаються різними деталями, як то наявність чи відсутність штампа в паспорті/шлюбу в церкві, кількість часу разом, наявність/відсутність “хімічного потягу”, та інші.

Дехто одним із цих термінів намагається описати стан, коли після Х років, саме почуття як таке пройшло, або як часто кажуть “трансформувалось” і перейшло на новий рівень – це стан, коли любов перейшла у стан де є сукупність звички, поваги, турботи, розуміння і всього решта, як правило спостерігається після 3-4 років, або в подружньому житті.

Поняття “закоханості” ми не розглядаємо, адже це вже стосується трохи іншої теми. Хоча, як для прикладу нагадую, що саме рос. “влюбленность” має в укр. відповідником “закоханість”.

Горедослідники любовної термінології. Дуже сумно спостерігати, коли до справи беруться так звані “знавці” української мови і починають вигадувати свої теорії. Якщо то йдеться про нешкідливі дискусії між людьми зі різними поглядами, то це цікаво і пізнавально, але коли в це починають лізти люди з претензією на авторитет, письменники, псевдолінгвісти, псевдопатріоти та інші, це все виглядає не лише неприємно, але й негарно зі сторони, бо така інформація, як правило. знаходиться в публічному доступі.

Особливо огидно, коли за таке беруться люди з яскраво вираженою русофобією, як то пан Андрухович. Адже саме він прилюдно зробив певні заявочки, які вам і наводжу без коментарів:

Такі привселюдні виступи неодмінно викликають справедливу реакцію.  Наприклад у статті Олександра Гайдамаки “Андрухович. Лидер среди гнили” у відповідь на цю цитату читаємо наступне:

Як бачимо, спекуляції навіть на таку гарну і чисту тему, як любов, можуть бути використані для розпалювання міжетнічної чи міжнаціональної ворожнечі, бо для людей немає нічого святого.

Різноманітні аспекти як термінології, так і самої любові, ще довго непокоїтимуть уми людської раси. І певна річ, любов – це як і віра, і мораль і решта абстрактних речей – завжди трактуватиметься кожним індивідом суб’єктивно-індивідуально. І кожен завжди залишиться при своїй думці… бажаю всім нам віднайти свою власну істину!

Кохаймося!

Любов і кохання (притча)

В одній звичайні людській душі жили Любов і Кохання.

Вони були схожі, як близнюки, але вели себе чомусь по-різному. Кохання було від природи сліпим, Любов мала стовідсотковий зір.

Коли Кохання впритул не помічало недоліків, Любов чудово бачила їх, беззаперечно приймаючи.

Коли Кохання гуляло під місяцем і дарувало квіти, захлинаючись у вирі щасливих емоцій, Любов терпляче чекала самотніми холодними ночами. Коли Кохання розпливалося в компліментах, Любов говорила жорстку правду, лікуючи болем.

Кохання знало безліч ніжних слів, Любов просто вміла дарувати насолоду.

Коли кохання кричало „я не проживу без тебе!”, любов, тихо помираючи, відпускала на свободу.

Коли кохання безсило билося в істериці, вимагаючи взаємності, Любов проводила безсонні ночі біля лікарняного ліжка, ні на що не зважаючи.

Коли кохання, дивлячись в постаріле зів'яле лице, відвернулося, і, жаліючи себе, розтануло, як сніг, залишивши душу назавжди, Любов залишилась, вдихаючи життя в холодні посинілі губи.
— Я тут безсила, — сказала Смерть, тихо танучи слідом за Коханням.
— Чому ж так відбувається? – запитав молодий Ангел у старшого „колеги”, зазираючи з цікавістю у сповнену Любов'ю душу.
— Все просто, — відповів Старий Ангел, який на своєму віку бачив мільйони звичайних людських душ.
— Все просто. Коли народилося Кохання – засяяла нова яскрава зірка, даруючи красу і радість всім навколо. Коли народилася Любов – посміхнувся Бог. А посміхається він, повірте, не так часто.

Звичайно, для молодої людини це питання чи не найважливіше на певному етапі життя. Саме тоді, коли потрібно визначатися із супутником життя, про якого молода людина роками мріє, молиться і просить у Бога. Біблія і щаслива практика християнського подружнього життя стануть тут у пригоді для всіх, кому не байдужа власна доля. Саме в Своєму Слові Бог показує, що таке справжня любов і які її основні ознаки. Любов приходить поступово, закоханість - швидко. Любов росте, а ріст вимагає часу. Закоханість же, як правило, немов звалюється на голову. Дійсно, пізнати людину, зустрівшись з нею всього кілька разів, неможливо. Багато людей носять маску і відразу не можливо дізнатися, що під нею приховують. Деякі вмудряються приховати справжню свою суть до самого весілля, а після вже предстають в дійсному світлі. Знайте, щоб добре пізнати людину потрібний час. Багато хто з вас чув вираз "любов з першого погляду". Але такої любові в реальному житті не буває. Можна відчувати сильний потяг до людини, яку тільки що зустріли, але, не зважаючи на свою силу, цей потяг поверхневий. Це закоханість. Для того, щоб людину по-справжньому полюбити, вам належить пройти шлях.

Любов дарує бажання творити, закоханість же руйнівна. Любов благотворно позначиться на вашій особі, вона розкриє все найкраще у вас. Любов наповнить вас новою енергією, намітить цілі і збудить інтерес до життя. Вона сприятиме творчості і гідним справам. Вашому особистому розвитку. Любов відродить відчуття власної гідності, відчуття впевненості в собі. Вона рухатиме вас до успіху. Ви старанно вчитиметеся, планомірно житимете і не будете розмінюватися на дурниці. Закоханість на відміну від любові руйнівна. Вона несе безлад. Коли ви закохані, то знижується ваша успішність і працездатність, ваші таланти не можуть виявлятися. Ваші рідні і близькі друзі тут же помітять: «Що з тобою трапилося? Ти нікуди не ходиш і нічого не робиш, може, ти хворієш?» Закоханість будує повітряні замки, де все ніби-то добре, і ви відмінно розумітимете один одного, і де немає школи, роботи, навчання, грошей і відповідальності перед іншими. Закоханість дивиться крізь рожеві окуляри.

Для любові важлива сумісність, закоханість нехтує нею. Якщо ви любите, то вас привертає не тільки зовнішність і поведінка коханої людини, але і її характер, ідеї, життєва позиція. Вам цікавий її спосіб мислення і реакція на ту чи іншу ситуацію. Вам цікаво чи є вона доброю, вихованою і дбайливою людиною? Чи любить вона щиро Бога чи тільки вдає, чи співпадають ваші погляди на освіту, сім'ю, фінанси? Чи однаково ви відноситесь до друзів? У чому співпадають ваші інтереси? Чи вважаєте за краще ввечері спілкуватися з сім'єю і друзями або вибиратися аби-куди? І чим більше спільного у вас буде в цих сферах, тим більше у вас шансів розвинути справжню любов. Може це звучить не дуже романтично, але ймовірно ваш майбутній чоловік чи дружина живе в тому ж місті та відвідує ту ж церкву, що й ви (хоча це не правило). Люди, які мають спільні інтереси і однакову систему цінностей, мають більше шансів створити щасливу сім'ю.

Любов враховує недоліки, закоханість ігнорує їх (не помічає). Любов допоможе вам розпізнати в людині прекрасні якості. Любов також бачить недосконалість коханої людини, але не загострює її, а робить наголос на якостях, які гідні пошани і захоплення. Закоханість взагалі не дозволяє вам розгледіти в людині що-небудь негативне. Ви захищаєте її від будь-якої критики. Закоханість робить вас настільки легковажними, що ви думаєте, що одна, дві захоплюючі вас якості (красива, спортивна зовнішність, язик «підвішений»), переважать всі її недоліки і проблеми (грубість, легковажність, лінь). Любов же приймає справжню людину, не дивлячись на її недоліки (малий ріст, великий ніс, вуха).

Любові не страшна розлука, для закоханості - це розрив. У розлуці любов може навіть скріпнути. Коли кохана людина далеко від вас, то ви краще розумієте, як багато вона значить для вас. Закоханість же вмирає, варто тільки людині зникнути із виду. Оскільки закоханість живе за рахунок фізичного ваблення, то вона не витримує перевірки часом.

Любов обережна у фізичних контактах, а закоханість використовує їх. Справжній любові властиве фізичне ваблення, але люди, які по-справжньому люблять один одного, ніколи не ставлять статеві стосунки на перше місце в своїх відносинах, для них це як вершки на торті. Спочатку вони поважають і цінують один одного, а вже потім близькість виражає їх почуття один до одного в шлюбі. Вони навпаки оберігають один одного.

Любов безкорислива, закоханість егоїстична. Любов грунтується не тільки на емоціях, вона виражається ще в діях, коли ви уважні до людини, робите що-небудь хороше для неї, і не тільки коли вам це хочеться, а постійно. Природно, що якщо до вас так само відносяться, то і любити легко. Але існує один тест для справжньої любові: змогли б ви любити людину, якщо вона не помічає ваших потреб або забуває зробити те, про що ви її просили?

Любов - це коли одружені служать один одному. Наприклад, приносять сніданок в ліжко. Тобто нелегко першому встати і приготувати і піднести сніданок коханій людині, яка тільки що прокинулася і не важливо чоловік чи дружина це робить. Це робить любов. Закоханість егоїстична. Закоханий думає тільки про те, щоб отримати від іншого, щоб мене любили і леліяли.

Любов враховує реальність, закоханість ігнорує її (не помічає). При справжній любові ви дивитеся на проблеми відкрито і не намагаєтеся применшити їх значення. Наприклад: двоє студентів, які люблять один одного, прикладають всі сили, щоб закінчити ВУЗ, не одружуються, знаючи, що від цього їх відносини стануть ще міцнішими, їм нічого побоюватися, що їх любов остине. Така сім'я буде дуже міцною. Люди, які по-справжньому люблять один одного, не ховаються від проблем, а намагаються їх вирішити. Якщо щось загрожує їх відносинам, вони відкрито обговорюють це і намагаються знайти розумний вихід. Раби закоханості не звертають ніякої уваги на обставини. Невеликі проблеми руйнують їхні стосунки.

Ми живемо в нелегкий час, коли молодим людям пропонується нібито «практичніший» спосіб створення сім'ї: поживіть разом, пізнайте один одного. І так до тих пір аж поки не знайдете того, кого потрібно. Дорога молоде, не потрібно йти на повідку тимчасових пристрастей. Запам'ятайте, якщо будете покладатися на Господа, то обов'язково зустрінете свою справжню любов, призначену вам від Бога, а якщо знайдете, то вона від вас вже нікуди не подінеться - ні через тиждень, ні через місяць, ні через рік!