Дивлячись на цю погоду і на ті не зовсім хороші слова на її адресу від перехожих, та взагалі різних людей, хочеться їм сказати одну річ – холод – то ж класно!
Звичайно, поклавши руку на те місце, де глибше знаходиться серце, мені також хочеться поспекулювати на ту тему, також хочеться подумати про ті сонячні дні і згадати, як виглядає сонце. Але є одне але.
Виявляється, холодна погода – то не зовсім зле. Але відразу застерігаю – холод в значенні не мороз чи морозисько, холод не в поєднанні з двотижневим дощем, а холод як абстракційно напівматеріалізоване явище, яке не можна взяти рукою, зате можна відчути, зокрема, коли зуб на зуб не попадає, і не від того, що їх нема всередині, а від того, що не зовсім відповідна зовнішня температура, яка змушує людину тупцятися на місці, чекаючи маршрутку.
Ми і наш організм зокрема звикли бути в теплі. Це нормально. Але ж звідкись з’явилася на цей світ така відома на весь світ, а тепер і тут буде відома, фраза: тримай ноги в теплі, а голову в холоді. А руки при собі, тобто не розпускати руки, тобто то вже з іншої опери. Але підкреслюю – то не означає, що в 30-ти градусний мороз треба виставляти свою макітру на двір і казати – я вчора прочитав в неті оцю статтю, і там така порада – я знімаю з себе таку відповідальність, то не моя порада – то народна мудрість, тому не скочуйтеся до власної дурості і не ходіть зимою без головного убору, або без того, що таким називається, чи під нього косить – зокрема то дівчат стосується.
cold is warm Холод – це тепло
Я говорю про холод як явище, як антипод тепла, як генератор тепла, як холодовіддача, як протилежне тепловіддачі, як природній чинник, на якому багато людей отримує комерційний зиск, бо тепло продають; як фактор, що змушує усе живе застигнути на якусь мить чи на довший час, чи майже на півроку, чи як вийде, в залежності від різних кліматичних чи акліматичних умов навколишнього середовища, чи, що тепер набирає обертів все більше та більше, – внаслідок антропогенних чинників, людини, хто не знає.
Я говорю про холод, який десь близько, дуже близько нагадує той, що є зараз…
Ми всі, і я зокрема, любимо поніжитися під теплою ковдрою, нап’ялити на себе купу одежі та йти, хто куди. Ми всі любим прийти на кухню і потримати руки над газо чи електроплиткою. Ми усі хочемо, щоб у нас був камін, який сам би запалився, коли ми приходимо до дому і шукаємо тепла. Кожен з нас, хто має, а хто ні – то сам до себе, тулиться до своєї половини, в ліжку, в парку, в обкуреному, і водночас холодному приміщені ще не опалювального кафе, чи на вокзалі, чи навіть гуляючи. Чи де тільки можна. Багато хто любить літо і криє не зовсім хорошими словами зиму. Чомусь більша частина тягнеться літом на море, ніби на відпочинок, хоча потім через кілька днів втомлюються від самого відпочинку, але то вже інша тема. Чомусь пора відпусток визнана в теплу пору року. Чомусь мало хто їде в Карпати, на лижі, чи ще куди, чи просто повтікати від ведмедя. Та то ясно чому – комфортно себе почуваєш лише тоді, коли не дує в ніс. Тому я все розумію, і згоден – тепло – то добре, то класно. Вірю.
Але з іншої сторони, холод – це ж не тільки замерзлі руки чи ноги, обморожений ніс чи ще щось в тому дусі. Холод – то трохи інше. То те, що змушує рухатися, що приводить до тями, що стимулює рух крові у різних напрямках, холод не дає заснути й розслабитися, постійно тримає в напрузі, дає знати, що ти ще живий, він ніби індикатор, й серйозний стимул до життя, він вносить якийсь сенс для життя – людина більше нічого не хоче – тільки зігрітися б, в цьому є сенс.
