MENU
Головна » 2014 » Червень » 18 » Мій 19-тий День Народження (Анастасія Симбірьова)
23:41
Мій 19-тий День Народження (Анастасія Симбірьова)
не віриться, що знову минув черговий рік мого життя. Не буду спорити, що це звичайний рік. Кожен рік, та що там?! Кожен день мого життя є не звичайним, може мені і здається, що всі мої робочі будні сірі та однакові, але це не так, просто не завжди є настрій це помічати. Ось мені вже 19, о Боже! На наступний рік вже 20, Господи час так швидко летить, що не встигаєш оглянутися, а твоє дитинство вже далеко, ген за небокраєм. Цей рік був водночас важким, але знаєш і було багато приємних та незабутніх моментів, котрі залишуться в пам'яті назавжди. Було багато радості та розчарувань, багато щастя і сліз...загалом було все. Щось у 18 я спробувала вперше, щось було для мене вперше і хтось був для мене першим. Першим справжнім коханням у моєму житті з'явився Ромашка. Мій світ, мій Всесвіт, моє все. Чесно, я навіть вже не уявляю як була без нього. Мені здається, що все своє життя я чекала, я жила лише для того, щоб зустріти його. Можливо тому мені і з іншими не виходило щось, бо десь підсвідомо я чекала саме на нього. На своє перше і останнє кохання, бо окрім нього мені ніхто не потрібен. Млинець, мені і досі важко усвідомити те, що мені вже 19. Мені не хочеться старіти, мені ще стільки хочеться спробувати в цьому житті, а час невблаганно рухається вперед. Я інколи замислююсь про майбутнє і мені стає страшно, адже далі там невідомість. Адже ми не знаємо, що чекає нас завтра, і мені страшно від того, що я даремно проживу своє життя. Що нічого не побачу і що нічого не спробую із списку речей котрі значаться в мене у мріях. Я так багато всього хочу, але так мало можливостей або це я так мало стараюся... 19 років...ти не уявляєш як в це важко повірити. Колись в дитинстві так прагнула стати дорослішою, а тепер б усе віддала, щоб потрапити у те далеке минуле, де мене ніщо не хвилювало, де можна було ні про що не хвилюватися, бо всім опікувалися старші. А тепер ти сама відповідаєш за свої вчинки, за свій вибір і за свої дії. Знаєш, мені здається, що чим старшим ти стаєш, тим менше справжніх друзів у тебе залишається. Адже ті, хто був зі мною у 18, у 19 поряд їх вже нема. Життя відсіює лишніх, але інколи зі щемом в душі я згадую як чудово було колись з тими людьми, котрі зараз навіть про мене не згадують. І до болю в серці мені інколи їх не вистачає... Ми всі дорослішаємо, це не змінити.... Але інколи так хочеться все повернути, і повернути тих людей...
Переглядів: 732 | Додав: girlorg | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 1
avatar
0
1
життєва історія
avatar

| Школа Любов Відносини Секс Тіло Здоров'я Життя |


::Все про дорослішання, менструацію, такі дні, дозрівання,безпечний секс,статеву зрілість та підліткові проблеми::