|
Помер Скрябін..дуже шкода
|
|
| Olenka | Дата: Понеділок, 02.02.2015, 18:43 | Повідомлення # 1 |
Повідомлень: 3285
| Дуже шкода, талановитий та до "коренів зубів" УКРАЇНСЬКИЙ співак. Його пісні ніколи не були витійоватими, а тому легко сприймаються і їх хочеться переслухувати не один і не два рази! Тепер його творчість набуде іншого більш глибокого розуміння..
|
| |
| |
| Olenka | Дата: Понеділок, 02.02.2015, 19:09 | Повідомлення # 2 |
|
Повідомлень: 3285
| Співачка прокоментувала важку втрату близького друга. прес-служба співачки Могилевська прокоментувала смерть Кузьми Українська співачка Наталія Могилевська, так само як і інші вітчизняні зірки, була шокована новиною про смерть Кузьми "Скрябіна". Артисти не один рік товаришували, а також колись працювали разом над одним телевізійним проектом. Смерть Кузьми Могилевська назвала важкою втратою. В коментарі журналістам ТСН співачка зізналася, що для неї Андрій залишиться другом та партнером. "Серце розривається від болю. Світла, добра, дуже весела людина. Він назавжди залишиться для мене другом і партнером", - поділилася Наталія Могилевська. Також співачка повідомила, що збирається перервати свою відпустку в Індії, та прилетіли в Україну на похорон Кузьми. Зауважимо, що музиканта похоронять на рідній Львівщині.
Більше читайте тут: http://tsn.ua/glamur....32.html
|
| |
| |
| Olenka | Дата: Понеділок, 02.02.2015, 23:20 | Повідомлення # 3 |
|
Повідомлень: 3285
| мені сподобалось як Осадча написала...
Це жахлива втрата... Я не хотіла писати банальних слів, тому що горе - річ інтимна. Але я подумала, що маю сказати, яким знаю та люблю Андрія.
Він ніби сказав нам всім: "Чуваки, ви тут без мене розберетеся! І не треба шмигати носами, і розводити патетику.." Точно пожартував ще б якось, як вміє тільки Кузьма.=)
і все ж так шкода..( більше не буде його драйвових концертів..(
|
| |
| |
| Olenka | Дата: Вівторок, 03.02.2015, 09:34 | Повідомлення # 4 |
|
Повідомлень: 3285
| САШКО ПОЛОЖИНСЬКИЙ ПРО КУЗЬМУ:
Ранкова смс-ка викликала сумну усмішку - мовляв, є ж, певною мірою щасливі, люди, які у вирі роботи та інших життєвих подій дізнаються про погані новини з запізненням майже на тиждень. "Ти про Андрія чув? Це правда, чи є надія на фейк", - я ж думав, це про Андрія Лободу з "Хорти", який помер минулого вівторка. Про всяк випадок, перепитав. Виявилося, це про Кузьму - Андрія Кузьменка зі "Скрябіна".
Доволі часто за останні кілька років у різних публічних розмовах мені доводилося наголошувати на тому, що зараз кожен концерт українського артиста чи колективу може виявитися останнім. Думаю, більшість людей такі слова сприймали з іронією - о, Положинський знову плачеться, знову ниє, знову всім незадоволений, б'є на жалість, нарікає, скаржиться. А я просто реально дивлюся на стан речей - "практикуючих" українських артистів стає все менше, виживати їм все важче, молодим пробиватися ще складніше, розпадаються, затихають, помирають, гинуть.
Сьогодні я відмовляюся від інтерв'ю та коментарів - я не настільки близьким другом Андрія був, щоб мати право фігурувати в телевізійних сюжетах, як друг і колега. Колега - так, друг - ні. Можливо, просто тому, що рідко бачилися і не мали нагоди справді здружитися, можливо тому, що наші ритми та стилі життя мало в чому співпадали чи зближувалися. Та все ж я вирішив написати все це тут, бо, можливо, написане мною, виявиться для когось важливим. Чи цікавим.
З Кузьмою я познайомився в далекому 1995-му. "Тартака" тоді ще не було, Андрій давав інтерв'ю на радіо "Луцьк", де я вів одну з програм, тож познайомився він зі мною, як просто з хлопцем, який також щось робить на цьому радіо. З того часу нам не довелося знайомитися вдруге - він завжди мене впізнавав, хоч бачилися ми доволі рідко, й, переважно, випадково. Це вже потім, значно пізніше, ми мали в телефонах номери одне одного і я міг в будь-який час подзвонити йому, вели разом "ДСП-шоу" на "Європі Плюс", грали в одній команді у "Що? Де? Коли?", знімали кліпи на фоні однієї стіни, їздили на його "Секвої" на концерт "Відчинилося Життя" до Львова, слухали й обговорювали нові пісні одне одного, їли зупу в нього вдома, виступали на одній сцені й співали разом "Нікому То Не Треба".
Є багато людей, які знають Андрія довше, краще, ближче. Я, за 20 років знайомства, не увійшов у коло його близьких друзів, але й ніколи не мав з ним жодного конфлікту чи непорозуміння. В часи чи моменти, коли Кузьму лаяли, поливали, обговорювали чи й проклинали, я завжди говорив, що ставлюся до нього з повагою, нічого поганого про нього сказати не можу, а якщо він щось зробив чи сказав таке, що комусь чи багатьом не подобається, то це ніяк не впливає на моє до нього ставлення. І так воно було насправді.
З Кузьмою я міг порадитися з будь-якого питання. Він завжди готовий був дати мені пораду, прояснити заплутану ситуацію, поділитися інформацією, хоч це й, можливо, не відповідало його власним інтересам. Завжди готовий допомогти, підказати, підтримати. Завжди готовий взяти участь у добрій справі чи творчій авантюрі.
Мабуть, жодна наша зустріч не обійшлася без свіженького анекдотика від Кузьми, який потім робив мене тимчасовим героєм вечора чи зіркою компанії. Де він їх знаходив - поняття не маю, але я завжди реготав сам і неодноразово смішив інших, переказуючи їх. При цьому, переповідаючи, використовував і його прийомчики, бо Кузьма був майстром розповідати - легко, просто, смішно.
Безмежно креативний. Вигадував якісь приколи, сам їх розвивав, інколи, доводячи мало не до абсурду. Своїм сміхом та ентузіазмом заражав і заряджав інших. Любив "пошлятинку", інколи дещо перегинав палку, але робив це з такою дитячою безпосередністю, що це не викликало огиди чи несприйняття, а лише веселило. Міг закцентувати загальну вагу на пікантних особливостях словосполучення "її батько", знаходив смішне у вставлянні "та її" між іменем і прізвищем Алли Кудлай та спокушав десятки людей продовжувати схожу тему з іменами інших відомих людей - так з'являлися "Тарас та його Чубай", "Степан та його Гіга", "Алла та її Пугачова".
Кузьма безмежно любив музику. Знав і мав її дуже багато, щедро цим ділився, записуючи свої улюблені треки на диски друзів чи зливаючи гігабайтами їм на флешки. Якщо вам потрібно було знайти якийсь трек чи альбом з "нью вейву" 80-х - варто було пошуки починати з Кузьми, бо на ньому вони мали всі шанси одразу й успішно завершитися.
Про музику самого Андрія не писатиму нічого. Майже нічого. Його пісні треба слухати, а не обговорювати. Не всі з них я чув, не всі з них мені подобаються. Зрештою, він і сам якось мені сказав, що найбільше схвальних відгуків було після виходу пісні "Люди Як Кораблі", але найбільше концертів з'явилося після "Хлопців-олігархів". Кожний сам вибере, які пісні йому сподобаються більше, які будуть йому ближчими, які увійдуть до власного плейлиста. В моєму точно будуть "Птахи", "Шось Зимно", "Нікому То Не Треба", "Зламані Крила", "Люди Як Кораблі", "Старі Фотографії", "Лист До Друга".
Кілька слів про Кузьму і мій рідний Луцьк. Саме там ми познайомилися 20 років тому, саме там востаннє спілкувалися минулого літа, саме там, на фестивалі "Бандерштат-2014", як виявилося, я востаннє почув і побачив його на сцені. Якось давно, десь, приблизно, в 95-96-му, "Скрябін" виступав у луцькому драмтеатрі в якійсь солянці. Працювали "під фанеру", у Кузьми був шнуровий мікрофон і під час однієї з пісень, саме в розпал активного імітування співу, шнур раптом відпав від мікрофону. Пізніше, коли ми якось обговорювали цей випадок, Кузьма зізнався мені: "Санька, я другого такого позору в житті не переживав! Після того я більше ніде ніколи не виступав під фанеру!".
Ще кілька слів про "знаки". Не хочу бачити в цьому жодної містики - просто так склалося. А все ж. Ведучими ДСП-шоу були четверо - я, Roman Davidoff, Ігор Пелих та Кузьма Скрябін. Двох із них вже немає - і обидва загинули в автокатастрофах. Минулого тижня я був у Запоріжжі - хоронили Андрія Лободу. Всюди по місту висить реклама концерту "Скрябіна", який вже, на жаль, ніколи не відбудеться. Вчора я бачив на стіні календар від Елена Божко, там на лютому - фотографія Андрія...
Що дав особисто мені Кузьма, крім приємного та корисного спілкування? Багато сміху - розповіді, історії, анекдоти, власні приколи, "Я, Побєда і Берлін". Кілька десятків класних пісень гурту "Скрябін". "Спатанка" і "Наші Партизани". Присадив мене на салат "Мімоза". Відкрив для мене "Kings Of Leon". Завдяки Кузьмі я познайомився з Тарасом Химичем - другом і режисером. Кузьма переконав мене, що в мого "американця" треба заливати 92-ий. Розповів про концерти культових груп по всій Європі, на яких побував особисто. Але головне - саме Кузьма був одним із тих людей, хто від початку нашого знайомства надихав мене вірою в себе, в свої сили, в свої мрії, без комплексів та невпевненості. За що я завжди буду йому вдячним. Хай спочиває з миром!
П.С. Моя стрічка переповнена повідомленнями щодо загибелі Андрія. Згідно цих повідомлень, виявляється, що Україна і українська музика сьогодні багато що втратили. Ну, й багато всього персонального - для когось відкрив українську музику, в когось перша любов, в когось перший концерт... Я з цим усім цілком згоден. Та тільки муляє мене той факт, що концерт "Скрябіна" "За день до весни" планувався в порівняно невеликому клубі "Атлас", а не в Палаці Спорту... Не забувайте слухати пісні Андрія і передати їх своїм дітям, коли прийде час. Змініть себе та Україну на краще - цим ви справді вшануєте його пам'ять, рецепти змін шукайте в його піснях та численних інтерв'ю. І заплануйте собі похід на концерти всіх українських артистів, які для вас хоч щось значать. Поки ще не пізно.
|
| |
| |
| Olenka | Дата: Середа, 04.02.2015, 02:22 | Повідомлення # 5 |
|
Повідомлень: 3285
| Про Кузьму можна говорити і писати багато, але ось уривок одного з недавніх виступів, де він коротко дає нам своє послання:
"Без Вас та країна - ноль.. Робіть то шо хочете, тільки не давайте, шоб хтось пхав Вам патик в колеса. Ви можете, тому Я з Вами, бо біля Вас не страшно. Нема з ким робити рух в тій країні, крім Вас.. Треба мутити шось тут, і заважати їм гнобити Нас. Одна проста річ. Робим? Робим!"
|
| |
| |
| Olenka | Дата: Середа, 04.02.2015, 11:57 | Повідомлення # 6 |
|
Повідомлень: 3285
| Світ не знатиме подібної до нього Людини. Людини, поруч з якою відчуваєш неповторну легкість, якесь неймовірне душевне піднесення; здається, ти зможеш все. Людини з енергетикою, що може рушити гори. Людини з поглядом, який вміщує цілу палітру почуттів: доброзичливість та мудрість вперемішку з дитячістю та безпосередністю. Біля нього завжди хотілося посміхатись, навіть коли він сердився. Щось таке Величне у ньому змушувало прислухатись до кожного слова, а потім постійно працювати над собою та ніколи не зупинятись на досягнутому... Такі Люди не помирають. Ніколи. Він житиме поруч, пліч-о-пліч із нами кожен день. Наставляючи нас на правильну дорогу своєю глибокою життєвою мудрістю. Любимо і пам’ятаємо. Спочивай із миром.
|
| |
| |
| Olenka | Дата: Четвер, 05.02.2015, 23:16 | Повідомлення # 7 |
|
Повідомлень: 3285
| померла чудова людина, але більшості моїх знайомих пофіг... як так? не розумію...в перший день не завжди виходило стримувати сльози при думці чи згадці про подію (та й зара не краще), а люди лише усміхались або просто казали "так-ні", коли від мене звучало питання про те, чи вони знають...
|
| |
| |
| Olenka | Дата: Вівторок, 10.02.2015, 14:48 | Повідомлення # 8 |
|
Повідомлень: 3285
| як же добре на душі, коли всі почали нарешті виражати своє незадоволення про утиснення їхніх прав, про те рагульство, котре зараз твориться всюди) чи то на вас так слова Скрябіна повпливали, чи то що)
П.С. ...але ави з ним та всякі соплі краще приберіть, а то трохи відразливо. Ви ж не пишете нічого про тих, хто зараз вмирає на війні, чи в іншій автокатастрофі. Так, на війні, бо то вже давно не "АТО"
|
| |
| |
| Olenka | Дата: Неділя, 01.03.2015, 23:45 | Повідомлення # 9 |
|
Повідомлень: 3285
| На шоу "Співай як зірка": "Мамомнт українського шоу-бізнесу - Андрій Кузьменко". Полякова: "На відміну від мамонта, він ще живий". Накаркала, блять...
|
| |
| |
| knopa | Дата: Понеділок, 08.02.2016, 22:23 | Повідомлення # 10 |
Повідомлень: 774
| Кузьма казав, що його розчісують або перед зйомками, або в перукарні перед стрижкою. Я спитала, коли він стрижеться, – у відповідь почула: «Коли прищипую патли дверима машини...»
Серед тих людей, життя яких повністю змінив український співак Андрій Кузьменко – Кузьма Скрябін, є і кіровоградка Олена Ферман. Вісім років Кузьма був частиною її родини, найкращим другом та неофіційним хрещеним доньки Полі. Був єдиним, хто міг розбудити її серед ночі тільки для того, щоб розказати анекдот. Єдиним, хто мотивував ніколи не здаватися, дивитися на все простіше і з посмішкою. Через рік після жахливої трагедії Олена не може звикнутися з думкою, що Кузьми вже немає. Не минає жодного дня без спогаду про нього. Найбільший її страх – забути все, що пам’ятає про Кузьму.
Розповідає, до знайомства з Кузьмою вона не те що не могла слухати його пісні, – ненавиділа їх, кліпи співака на телебаченні просто перемикала. Але перша зустріч і дорога «Київ-Кіровоград» усе кардинально змінила.
– Ми замовили його виступ на корпоративі, – пригадує Олена, яка працює ведучою розважальних заходів. – Концерт мав відбутися 23 вересня, а я 22 була в Києві. Я ж йому сказала, що буду їхати раненько, щоб його встигнути зустріти. Він каже: «Ти що, дурна? Я тебе заберу». Біля червоного корпусу університету Шевченка ми зустрілися. Там було багато людей, які йшли повільно, а я прямо бігла назустріч Кузьмі. Сіли в машину, я йому протягую руку зі словами: «Лєна!», а він каже: «Прибери, ми вже триста років знайомі». Далі чотиригодинна дорога до Кіровограда пролетіла, наче п’ять хвилин, у мене все обличчя боліло від сміху. Він розповідав, що терпіти не може пейнтбол, бо маски маленькі, а обличчя в нього велике. Що не історія – то перли! Коли ми приїхали, Кузьма сказав, що всіх кльових лю-дей фотографує і фото ставить на виклик. Дістав телефон і клацнув. Фотка погана вийшла, але він сказав: «Нехай буде. То живак».
Після знайомства вони почали часто їздити разом на гастролі – об’їздили Україну вздовж і впоперек. Бачилися мінімум тричі на місяць, але на зв’язку були постійно.
– Друга наша зустріч відбулася в Черкасах, – продовжує співрозмовниця «КП». – Перед цим я Кузьмічу розказала, що там ніколи не була. Тоді він із Києва навмисне заїхав за мною в Кіровоград, щоб я побачила Черкаси. І потім кожного разу, коли він їхав то в Скадовськ, то в Луганськ чи Донецьк, ми постійно були разом.
Згодом Олена познайомила його зі своєю донькою Поліною, він дуже швидко знайшов контакт із дитиною. Для дівчинки, яка росла без батька, він став незамінним чоловіком.
– Перше, чого він її навчив, – це крутити дулі, – сміється Олена. – Коли у нас розмова зайшла про хрещених батьків Полі, я розповіла, що їх фактично немає. Він запропонував перехрестити. Але такого за церковними правилами робити не можна. Тоді він сказав: «Я її хрещений батько! Зрозуміла?». А у Полі день народження якраз припадає на День Андрія. Тому спочатку вона його вітала зі святом, а потім він її. Одного разу на день народження він їй подарував мобільний телефон і записав на нього відеозвернення.
З Полінкою він часто говорив по телефону, міг годинами щось їй розповідати.
– Якось Кузьма приїхав на новорічний корпоратив. Нежить був серйозний, – пригадує Олена. – І в малої був нежить. Сидять удвох, шморгають. Він каже: «Що, Полька, медузи? Пішли разом скинемо тих медуз».
З роками дружба все міцнішала, спогадів, проїханих кілометрів і пляшок, випитого разом вина, ставало все більше і більше. Олена зізнається, ділилася з Кузьмою найсокровеннішим. Натомість і він довіряв їй.
– Він знав про мене більше, ніж будьхто, – каже вона. – Якщо у мене була ситуація, яку я не могла розповісти вдома, я дзвонила Кузьмічу. Він також мені багато розповідав про свою родину. Казав, що любить тільки свою дочку і мою. З його мамою взагалі містика: тільки він починав про неї розповідати – вона одразу дзвонила. У мене є тригодинний запис його виступу в кафе у Дніпропетровську, якого взагалі немає ніде, навіть у Кузьміча. Взагалі він не любив дивитися на себе на екрані. А ще! Він ніколи не розчісувався сам! У нього не було навіть щітки для волосся. Кузьма казав, що його розчісують або перед зйомками, або в перукарні перед стрижкою. Я спитала, коли він стрижеться, – у відповідь почула: «Коли прищипую патли дверима машини».
Олена була однією з тих, із ким Кузьма ділився своїми чернетками та першими версіями пісень.
3021– Демоверсію пісні «Мам» він показав мені, – розповідає вона. – Там ще зовсім інші слова були. У нього тоді була якась програма на телефоні, яка автоматично підбирала музику до наспіваних слів. Оце в цій програмі і записав приблизні слова пісні, щоб не забути. Взагалі ідея написати «Мам» прийшла тоді, коли він кудись їхав і потрапив у смог під час горіння торф’яників. Каже: «Я в’їжджаю в цей дим, слизько, мене просто зносить. Я ще ніколи так не хотів до мами». Ще показував дуже багато пісень, які так і не вийшли у світ. Слова однієї мені дуже засіли в пам’ять: «Він завжди приїжджає, третій номер трамваю, а вона чекає, маленьку сумку тримає...». Мені так хотілося, щоб її почув світ. Але не склалося.
– Кузьміч казав, для того, щоб вийшла хороша пісня, має вийти весь «лівер», який є всередині. Тому в нього був окремий проект «Злий репер Зеник», в якому він зібрав пісні з купою нецензурних слів. Та й взагалі він був у житті дуже лайливий. Але подоброму вульгарний. Міг підколоти, постійно анекдоти травив із матюка-ми – у нього це все виходило дуже органічно, – каже Олена.
Ділився Кузьма і своїми планами на майбутнє. Він хотів створити проект «Груба пачка», який мав би об’єднати його книги, платівки, диски за весь період існування гурту. Мріяв видати збірку казок, де головним персонажем є ангелочок Лельчик, та поїхати в Донецьк, щоб дати там концерт.
Багато було моментів, коли він підказував Олені, як правильно вирішувати життєві проблеми.
– Наприклад, він порадив заносити людей, із якими я не бажаю говорити, в спеціальний список, – зізнається співрозмовниця «КП». – Він же ж міг зі сцени спокійно роздавати свій номер телефону. Але якщо йому не подобалася людина, він заносив її в папку «Хєр моржовий». Тому коли хтось із тієї папки дзвонив, ніколи не брав слухавки.
Основне, чого Олена навчилася у Кузьми, – це те, що за будьякого стану здоров’я і за будьяких обставинах не можна вішати носа.
– Він – з температурою, нежитем, з розладом шлунку – жодного разу не сказав, що йому тяжко працювати, – констатує вона. – Ніколи ні на що не скаржився. На сцені викладався на повну. Колись у Скадовську попросив мене забрати зі сцени його сорочку. Я пішла, беру її, а з неї тече. Таке відчуття, наче я витягла її з відра з водою. Тому коли у мене пік весіль, коли я зовсім знесилена, коли хочеться відпочити, а треба працювати, я згадую його.
Олена каже, що раніше ні про що не шкодувала. Але після трагедії найбільше совість мучить за те, що у неї не вдалося поїхати 31 січня минулого року на його концерт у Запоріжжя.
– У мене була можливість поїхати, були квитки на потяг. Але в той час десь у країні підірвали вагон. І я не поїхала. Подумала: «Та ладно. Не востаннє ж». А виявилось, що востаннє.
Вранці 2 лютого минулого року інтернет вибухнув новиною: «На трасі «КиївЗапоріжжя» в районі села Тернуватка автомобіль «Тойота», за кермом якого був Андрій, зіштовхнувся з молоковозом. Співак загинув на місці».
Жахливу новину Олені повідомив її друг.
– Я прокинулася о першій годині ночі 2 лютого і виставила спільні з Кузьмою фото у Фейсбук, відмітила його на фотографіях, – пригадує Олена. – Я ніколи не листала його стрічку на стіні, а тут прямо засіла. Зранку відвезла дитину в школу, повернулася, хотіла ще поспати. Але тут дзвінок від друга: «Не знаю, правда це чи ні, я боюся тобі це сказати... Скрябін розбився». Не знала спочатку, що мені робити, набрала Льошу-гітариста, він відповів: «Це правда». Я вила на весь дім. Наступні чотири дні – не пам’ятаю. На похороні простояла біля нього на відстані витягнутої руки…
Саме у той трагічний день, 2 лютого, побачив світ кліп «Дельфіни». Але Андрій переплутав дати, подзвонив на день раніше і сказав, щоб виставляли.
– Він вважав, що це найкраща його робота з моменту існування гурту, – каже Олена. – Захоплювався цим кліпом. Але всі, хто його дивився, казав, що він якийсь чорний. Про пісню «Кінець фільму» ми говорили, щоб прибрав рядок «Машину у гараж – і квасить». Андрій казав, що йому також цей рядок не подобається, але всетаки його залишив.
Олена не знає, вірити їй, що ця аварія була випадковістю чи ні.
– У мене останнє повідомлення від нього таке: «Якщо мене за**бошать, будеш знати хто». Коли він виїхав із Кривого Рогу, казав, що траса мокра, але не слизька. Щоправда, їздив зазвичай він швидко. Того ранку дуже поспішав, бо доньку треба було везти в Чехію. Мало хто знає, що справжній час загибелі не 8:20, як написали усі засоби масової інформації, а 6:50. Сказати, що мені його не вистачає, то не сказати нічого. Його номер телефону я досі не видалила, – зі сльозами на очах каже Олена і додає, що після трагедії продовжують відбуватися містичні речі.
– У Вайбері він досі в мережі, – продовжує вона. – Коли ми були у Львові, Іра повела нас до його улюбленої церкви – Святого Андрія. (Але прощання з ним було чогось в Преображенській). Ми вирішили сфотографуватися на фоні цієї церкви, було гарне ясне небо з білими хмарками. Коли вже побачили фото – були ошелешені: в хмарах вимальовувалося його обличчя. Скинула фото його мамі, вона відповіла: «То Андрійко».
Також Олена пригадує останній свій візит на могилу Кузьми.
– Тоді я зустрілася з Лесиком із «Дзідзьо». Він дістав різнокольорові цигарки, взяв зелену і каже: «Я йому на похороні всунув у піджак зелену цигарку. Зараз будемо з Кузьмою курити». Далі її підкурює і кладе на склеп. Дістав собі і почав курити. Так вони одночасно викурили сигарети! Як так?! – риторично запитує вона.
Зараз в Олени залишилася про Кузьму тільки купа спогадів, дві його книжки з написом: «Лєнчік, зроби цьому світу добре. Полька, а ти здивуй його» і плакат: «Лєнчік, лишай відкриті двері на Новий рік завжди. Ангелочок не має ключів». З того часу двері на Новий рік у Олени завжди відкриті…
|
| |
| |
| knopa | Дата: Пятниця, 12.02.2016, 21:48 | Повідомлення # 11 |
|
Повідомлень: 774
| 25 найкращих висловлювань Кузьми Скрябіна
1. Чим більше хочеш взяти від життя — тим менше воно хоче тобі це дати.
2. Люди! Гарного вам дня, хоч я навіть не знаю, що сьогодні — вівторок, чи субота та пофіг, вбивайте хамство посмішкою.
3. Кабачкова ікра в армії — майже те ж, що на волі — ікра червона.
4. Хамство — це кал, який виходить через рот!
5. Колись Чехов сказав дуже життєву річ: кожна дія, яку ми робим зараз, вже в цей момент впливає на наше майбутнє. Можна опустити руки, сказати: немає грошей, немає охоти… А можна засучити рукава і вже зараз починати плекати своє майбутнє!
6. Рахувати дати — то є ідіотська традиція.
7. Google вмер після питання: «Де в Перемишлянах знайти проститутку-негритоску.»
8. Коли тобі в житті нічого не треба, то обов’язково цим скористається якийсь хер збоку, і забере твоє.
9. Вином замазуєм отруту, що заважає бачити себе, і сам себе не зможеш ти почути, якщо в тобі душа вже не живе.
10. Справжнім друзям не забудь, подзвони! Бо добре чи зле, з тобою завжди вони…
11. Наше тріо було настільки різнопланове в іміджевому плані, що, подивившись на нас, одночасно хотілося плакати і ригати.
12. Якщо у вас немає гармонії — то беріть гармонь і гармонуйте!
13. Українці вибирають такого, що спочатку з вазеліном, а потім уже без вазеліна, шоб пожошче. Такий собі садомазохізм в генах…
14. Саме основне — не гамнити тим, хто навколо тебе.
15. Моя свідомість прокинулася у вагоні від усвідомлення того, скільки живих істот і в яких позах може транспортувати цей вагон.
16. Які ви жінки все-таки примітивні. Франція одна у вас у голові!
17. Мій дім — єдине в світі місце, де мене люблять і чекають незалежно від того, хто я і скільки заробляю. Я ніколи не зраджу найближчих мені людей.
18. Здається, що це було так давно, коли в руках тримаю цей альбом. Нам було абсолютно все одно, немаючи нічого мати всьо… За гроші не купити тільки час, та він нас методично поділив, когось він опустив, когось підняв, а є на кого взагалі забив.
19. Помітив, що для того, щоб зробити людину щасливою, не треба якісь величезні простори. Досить включити фантазію і облаштувати той мінімум, який маємо, щоб почувати себе краще.
20. Поки китайці побудували Велику китайську стіну, вони попутно винайшли будівельну тачку. Ще протягом якогось часу вони винайшли порох, папір і кучу всяких різноманітних речей. А українці тим часом винайшли дачу, і до сих пір думають, що з нею робити.
21. Краще висушити одну дитячу сльозу, ніж пролити ріки крові.
22. Якшо хтось плюнув тобі на плечі, є надія, що він просто не доплюнув на того, хто йшов перед тобою.
23. Краще бути оптимістом, який нічого не знає, ніж загинатися і ростити собі горб від того, що навколо самi проблеми.
24. Якби теперішній Кузьма побачив тодішнього Кузьму, сказав би: »Хлопче, затисни зуби.Через двадцять років все буде »зашибісь!»
25. Змінюйте світ на краще, піклуйтеся про нього, тому що ви в ньому живете!
|
| |
| |
| Olenka | Дата: Четвер, 18.08.2016, 12:43 | Повідомлення # 12 |
|
Повідомлень: 3285
| Сьогодні йому б виповнилося 48 років. Вічна та світла пам’ять легендарному рокеру Кузьмі!
Пам'ятаємо, любимо
|
| |
| |
| Olenochka | Дата: Середа, 06.09.2017, 15:10 | Повідомлення # 13 |
Повідомлень: 4605
| "А до берега тихо хвилі несуть
Поранені душі живих кораблів
А від берега знову в море ідуть
Ті, хто вірив і правду знати хотів"
Це слова із пісні Кузьми Скрябіна - Люди як кораблі. На жаль, його вже немає серед живих, але його змістовні тексти досі актуальні.
|
| |
| |
