| Olenka | Дата: Неділя, 08.02.2015, 20:10 | Повідомлення # 1 |
Повідомлень: 3285
| У країні така ситуація(як завжди в принципі),що роботи дуже мало, а особливо для підлітків і студентів. І знаєте, знайти хоча б якусь тяжко. Тому так вийшло, що я працюю тупим промоутером. Ладно якщо б ще в тц, але ніхріна. Я працюю на вулиці. І не хотілось, але вибору немає. А бісить саме ставлення людей до тебе. У мене за три години не то шо ноги відмерзли, я їх відігріти не можу. А враховуючи те, що я спочатку на одній роботі 3 години, а потім ще й на другу їду також на вулиці 3 години, то під кінець дня, я ніг не відчуваю. Але хрєн з ним.Просто обідно, шо я вам даю обикновєнну бумажку, а не кульочок гавна і ви не берете з лицем "я царь, мені пофіг". А один раз я врятувала флеєром тетку, у якої жвачка в волосах застряла, а зняти її не було чим і флаєр допоміг.
Я вас закликаю допомагати промоутерам, які замерзають на холоді, бо сама така. Не будьте свинями. Візьміть безплатну бумажку, бо може вона вас потім якось врятує, коли не буде, наприклад, салфєткі, а приспічило в туалет, або коли жвачку не буде куди діти, або зробити просто з неї самольотік. Вам же не предлагають взяти згнивший помідор, а предлагають просто ХАЛЯВНУ МАКУЛАТУРУ. Отдєльне спасібо тим, хто підходить, улибається і говорить "Сонечко, ти так замерзла, давай ще" і забирають пів пачки, або "дякую, давай ще штук 10" і з лицем-кірпічьом забирають штук 30. Приємно, що є ті, хто тебе розуміє. Дякую за увагу.
|
| |
| |
| Olenka | Дата: Понеділок, 08.05.2017, 14:54 | Повідомлення # 2 |
|
Повідомлень: 3285
| Сучасне рабство.
1. Економічний примус рабів до постійної роботи. Сучасний раб змушений працювати без зупинки до смерті, тому що коштів, зароблених рабом за 1 місяць, вистачає, щоб оплатити житло за 1 місяць, їжу за 1 місяць і проїзд за 1 місяць. Оскільки грошей вистачає у сучасного раба завжди тільки на 1 місяць, сучасний раб змушений працювати все життя до смерті. Пенсія також є великою фікцією, тому що раб-пенсіонер віддає всю пенсію за житло і їжу, і у нього не залишається вільних грошей.
2. Другим механізмом прихованого примусу рабів до роботи є створення штучного попиту на псевдонужние товари, які нав'язуються рабу за допомогою телереклами, піару, розташування товарів на певних місцях магазину. Сучасний раб залучений в нескінченну гонку за «новинками», а для цього змушений постійно працювати.
3. Третім прихованим механізмом економічного примусу сучасних рабів є кредитна система, з «допомогою» якої сучасні раби все більше і більше втягуються в кредитну кабалу через механізм «позичкового відсотка».
З кожним днем сучасний раб повинен все більше і більше, тому що сучасний раб для того, щоб розрахуватися з процентним кредитом, бере новий кредит, не віддавши старий, створюючи піраміду боргів. Борг, постійно висить над сучасним рабом, добре стимулює його до роботи навіть за мізерну плату.
4. Четвертим механізмом змусити сучасних рабів працювати на прихованого рабовласника є міф про державу. Сучасний раб вважає, що працює на державу, але насправді раб працює на псевдодержава, тому що гроші раба надходять в кишеню рабовласників, а поняття держави використовується, щоб затуманити мізки рабів, щоб раби не задавали зайвих запитань типу: чому раби працюють все життя і залишаються завжди бідними? І чому раби не мають частки прибутку? І кому конкретно перераховуються гроші, виплачені рабами у вигляді податків?
5. П'ятим механізмом прихованого примусу рабів є механізм інфляції або періодично штучно влаштовуються дефолтів, які не дозволяють громадянам економічно розвиватися, розорившись, заново починати свою справу з нуля. Зростання цін при відсутності росту зарплати раба забезпечує приховане непомітне пограбування рабів. Таким чином, сучасний раб убожіє все більше і більше.
6. Шостий прихований механізм змусити раба безкоштовно працювати - позбавити раба коштів на переїзд і покупку нерухомості в іншому місті або іншій країні. Цей механізм змушує сучасних рабів працювати на одному містоутворююче підприємство та «терпіти» кабальні умови, тому що інших умов у рабів просто немає і втекти рабам нема на що і нікуди.
7. Сьомим механізмом, який змушує раба безкоштовно працювати, є приховування інформації про реальну вартість праці раба, реальної вартості товару, який справив раб. І частки зарплати раба, яку забирає рабовласник через механізм бухгалтерського нарахування, користуючись незнанням рабів і відсутністю контролю рабів над додатковою вартістю, яку рабовласник забирає собі.
8. Для того, щоб сучасні раби не вимагали своєї частки прибутку, не вимагали віддати зароблене їх батьками, дідами, прадідами, прапрадід і т.д. існує замовчування фактів розграбування рабовласниками ресурсів, які були створені численними поколіннями рабів протягом тисячолітньої історії
|
| |
| |
| Olenochka | Дата: Четвер, 18.10.2018, 08:48 | Повідомлення # 3 |
Повідомлень: 4514
| А ви знаєте, наскільки легко і невимушено ви руйнуєте своє життя?
Знаєте, життя - це не пряма лінія. Це не набір основних етапів, які кожен проходить за розкладом. Не обов'язково до певного віку закінчувати інститут, заводити сім'ю, робити кар'єру. Ви не зобов'язані одружитися в 25 і ставати начальником в 30.
Вам дозволяється відступати. Ви маєте право дізнатися, що надихає вас. Ви маєте право взяти тайм-аут. Ми часто забуваємо про це. Ми задаємо собі програму ще зі шкільної лави: поступити в цей університет, влаштуватися на цю роботу. Ми йдемо на роботу щоранку, навіть якщо вона нам не дуже то подобається, тому що відчуваємо необхідність реалізувати свою програму. Ми робимо наступний крок, потім ще один, думаючи, що просто заповнюємо «контрольний лист», і в один прекрасний день прокидаємося в депресії. Ми відчуваємо себе пригніченими і не знаємо чому. Ось так ми і руйнуємо наше життя.
Ми руйнуємо життя, вибираючи не ту людину. Чому ми так потребуємо прискорення відносин? Чому нам хочеться швидше бути з кимось, а не кимось? Повірте мені: любов, яку вибирають зі зручності, яка виростає з необхідності спати поряд з кимось, яка визначається нашою потребою в увазі, а не пристрастю, ніколи не надихне вас встати в 6 ранку і змінити світ. Потрібно прагнути до фундаментальної любові - такого типу відносин, який робить нас кращими з кожним днем.
«Але я не хочу бути один» - часто говоримо ми. Будьте на самоті. Їжте поодинці, влаштовуйте побачення самі з собою, спіть на самоті. Так ви зможете більше дізнатися про себе. Ви будете рости, знатимете, що надихає вас, задумаєтеся про свої мрії та переконання. І, коли ви зустрінете людину, яка змусить кожну клітинку вашого тіла танцювати, ви будете впевнені в ньому, бо будете впевнені в собі. Зачекайте, будь ласка. Я закликаю вас чекати любові, боротися за неї, докладати зусиль, бо це найпрекрасніше почуття, яке дано відчути вашому серцю.
Ми руйнуємо життя, дозволяючи минулому керувати нами. Деякі речі неминуче трапляються з нами. У житті кожного буває горе чи дні, коли ми відчуваємо себе марними і непотрібними. Є моменти, які залишаться з нами назавжди, є слова, які ранять нас. Ми не можемо дозволити їм визначати свою долю - це просто моменти, просто слова. Якщо ви дозволите кожній поганій події в житті міняти ваш погляд на самого себе, ваш світогляд стане негативним.
Ви втрачаєте можливості, переконуючи себе, що занадто дурні, оскільки не отримали підвищення п'ять років тому. Ви втрачаєте любов, тому що думаєте, що були недостатньо гарні для свого колишнього, і не зможете повірити тому, хто буде говорити, які ви насправді прекрасні. Це циклічний саморуйнівний процес. Якщо ви не дозволите собі пройти повз події, слова і почуття минулого, то завжди будете дивитися на майбутнє через призму жалю, знову і знову переживаючи і підживлюючи їх.
Ми руйнуємо життя, коли порівнюємо себе з іншими. Кількість фоловерів в інстаграмі не применшує і не збільшує вашу значимість. Кількість грошей на вашому рахунку не впливає на ваше співчуття, ваш інтелект або ваше щастя. Людина, яка багатша від вас вдвічі, не має подвійної цінності або подвійного задоволення від життя. Ми настільки залежн о, що подобається нашим друзям, на кого орієнтуються всі інші, що це руйнує нас самих. Це створює в нас нездорову потребу відчувати себе важливими - навіть якщо доведеться піти по головах, щоб домогтися ілюзорного успіху.
Ми руйнуємо життя, не дозволяючи собі відчувати. Ми всі боїмося говорити занадто багато, відчувати занадто глибоко, показувати людям, що вони значать для нас. Демонструючи людині, наскільки вона важлива для вас, ви стаєте уразливим. Проте в цьому немає нічого поганого. Є щось притягуюче в тих магічних моментах, коли ви оголюєте душу і говорите правду. Скажіть цій дівчині, що вона надихає вас. Скажіть матері, як сильно ви її любите на очах у її друзів. Висловлюйте почуття. Відкрийте себе, не дозволяйте вашому серцю зачерствіти. Будьте сміливими в любові.
Ми руйнуємо життя, коли вибираємо толерантні умови. Чи відчуваєте ви в кінці дня, що щасливі, що живете? Коли ми погоджуємося на менше, ніж бажали спочатку, ми руйнуємо власний потенціал і обманюємо себе. Можливо, наступний Мікеланджело зараз сидить за ноутбуком і складає рахунок-фактуру на скріпки, тому що йому треба якось платити за квартиру, або тому, що це зручно, або тому, що це просто прийнятно. Не дозволяйте такому статися з вами. Не руйнуйте життя таким чином. Життя і робота, життя і любов нерозривно пов'язані між собою. Нам потрібно робити неординарну роботу, нам потрібно шукатинеординарну любов. Тільки так ми зможемо прожити неординарне життя.
© Bianca Sparacino
|
| |
| |
