| Olenka | Дата: Четвер, 09.03.2017, 10:49 | Повідомлення # 1 |
Повідомлень: 3285
| все йде якось не так, і я не знаю, що з цим робити. я всього лише жалюгідний підліток з купою комплексів, проблем та покаліченою душею, та моя душа прагне щось зробитити. вона мені шепче: “піди, зроби щось з цим світом дорослих дітей, налагодь все, ти зможеш..”. часто в думках виникають плани, що врятують все. що не дадуть нам скотитися в безодню пітьми. але через долі секунд я розумію, що я всього лише дитина, що нічого не можу зробити. відчуття того, що я МАЮ і МОЖУ щось зробити не покидає мене з десяти років, коли вперше я пізнала, що світ цей не милий і привітний, що він чужий і холодний мені, що, можливо, я просто через помилку сюди потрапила, що все повинно було бути не так… та що мої жалюгідні думки у порівнянні з усім світом? інколи я думаю, що всім просто подобається жити ТАК. без надії. без сподівань. без світла в житті! хтось подумає, що я якась егоцентристка, або це підлітковий мінімалізм. хай, може, воно й так. та моя небайдужа до усіх натура не може спокійно думати про те, що зазвичай у думках у дівчат мого віку: хлопці, хлопці, косметика, одяг… мені не дують спокою думки про життя людей у будь-який час. це схоже на якусь манію, так? але якщо це манія, то позбавитись її можна, лише прибивши мене… та якби хоча б один з моїх планів по вдосконаленню, то, можливо, все стало трішечки краще. на 100 % це неможливо, бо, як відімо, утопії є нездійсненними, та… трішечки – це небагато. але цього достатньо, щоб дихати стало вільніше. та це є все просто шаленими думками максималістичної натури підлітка, і вони, на щастя, рано чи пізно зіструться життям в порох, забудуться через декілька літ. маячня якась, правда? але стійке відчуття, що я можу і мушу, не покидає мене, хоч ти трісни. неможливо тримати в собі такі думки, знаходячись при своєму розумі. мені не потрібна допомога (хоча іноді я в цьому сумніваюсь), мені потрібно просто висказати все. дякую…
|
| |
| |
| Olenochka | Дата: Субота, 21.04.2018, 11:20 | Повідомлення # 2 |
Повідомлень: 4510
| Чесно кажучи, я не розумію, звідтки у тебе стільки агресії саме в мою сторону? Я нічого такого не роблю. Те, що написав твої мамі це було щиро я намагався бути собою. Будь-ласка не будь такою злою. Ця злість буде з"їдати тебе із середини. Потрібно відноситися до всього з розумінням, душею. Не потрібноц цієї агресії, для чого вона потрібна? Я завжди старався бути хорошим для тебе , завжди жартувати та піднімати настрій. Принаймі Принаймі намагатися жартувати.
Але..я втомився...Навіщо, ти намагаєшся бути негативною? Чому не можна бути чу-чуть добрішою?
Я той ким я Є. Я тебе не ненавиджу це не так. Мені, неймовірно приємно коли ми з тобою проводили разом час , спілкуємося, обнімаємося. Мені просто на душі від цього стає приємно і добре від всього цього...
Коли ти ти пишеш негативні речі то у мене опускаються руки і мені нічого не хочеться робити. Соромно що більше не приношу радість та позитив. Коли, написала про мою неадекватність ем...Я не розумію ,як так можна писати, ти навіть не знаєш мене теперішнього, не знаєш моє життя, ти зараз взагалі нічого не знаєш про мене. Я зустрічався з тобою 6 років ,я ніколи не зраджував тобі, навіть в думках не було, тому що я всім серцем та душею любив тебе. Але так буває, коли люди розходяться і це нормально. Таке життя , нічого з цим не зробиш. І якщо ти жалієш що мала ці відносини, то я не жалію, я ніколи не про що не жалію. Я думаю, що раз так було то так і повинно було бути. Я отримав багато досвіду, я став сильніший, я став мудріший...І я просто хочу сказати тобі дякую . Я дуже вдячний за все що ти зробила для мене . Зараз ,я маю це все дякуючи тобі. Навіть якщо ти кажеш який я неадекватний,поганий. Я не буду так робити. Вірю що що все буде добре і у Тебе і у Мене
Я тебе дуже люблю як рідну душу. Не будь злою!!!
|
| |
| |
