| Olenochka | Дата: Вівторок, 02.01.2024, 11:31 | Повідомлення # 1 |
Повідомлень: 4605
| Подумайте , чи варто дарувати своїх дітей чужій країні.
Українець закінчується там де закінчується українська земля. Я приїхав до Америки 1990 році з чотирма дітьми один родився в Америці за нього нічого і говорити тому що він 100 процентів Американець хоча говорить також по українськи і більше нічого. Навіть діти які приїхали з України коли були менші то говорили що поїдуть в Україну побачити як вони там жили коли були маленькі. А потім як підросли то смішно їм коли я почну говорити щоб поїхати в Україну. Вона для них чужа….Тому що вони виросли тут. Для них є вже нова батьківщина. Іншими словами еміграція та українці в еміграції це не є драйвер України , самі сильні українці живуть в Україні це супер сила! Не скажу за захід, знаю що у Львові більше ПАТРІОТИЗМУ. Я був у Львові проїздом по роботі то коли я зайшов до магазину то дівчата які там робили навіть не звертали на мене уваги коли я запитував їх я говорив на російській потім мені дійшло що потрібно можливо на Українській мові. Тоді тільки вони мене зрозуміли і помітили… Багато емігрантів продовжують вважати що вони є частиною українського суспільства. Ви не є частиною українського суспільства. Це самообман, ілюзія, бажання. Ви емігранти. Ви громадяни іншої країни. Ви є частинкою іншого суспільства. Ви є частинкою іншої культури. Ви позбавлені можливості жити, працювати, творити в Україні. Ви позбавлені можливості народжувати українців. Закон ассиміляції ніхто не відміняв. Бажаю вам усім гарного здоров’я в Новому 2024 році… Happy 2004 years… may God bless you all and your families!! Chao Chao..Yakov Tkach
|
| |
| |
| Olenochka | Дата: Вівторок, 02.01.2024, 11:53 | Повідомлення # 2 |
|
Повідомлень: 4605
| Українець закінчується там де закінчується українська земля. Ті українці, що їдуть до Канади, Німеччини чи Аргентини,Польщі знову ж таки як підказує наука історія, вже менше ніж через покоління повністю інтегруються в нове суспільство і забувають про свою Україну.
Як би ти не намагався їм передати свою українську спадщину, в тебе то не вийде. Так, вони будуть памятати що в них українське коріння. Знатимуть що є така країна Україна, в якій народилися їхні тато, дідусь, прадід. Можливо навіть кілька разів у своєму житті, вони відвідають Україну. Але це максимум, що вони зроблять. Вони відчуватимуть себе канадцями,поляками ітд.. Бо перший свій подих, вони зроблять там в себе вдома в Канаді,Польщі. Перші свої кроки вони зроблять по канадській землі та полській. Перший життєвий досвід вони отримають в Канаді. Багато емігрантів продовжують вважати що вони є частиною українського суспільства. Ви не є частиною українського суспільства. Це самообман, ілюзія, бажання. Ви емігранти. Ви громадяни іншої країни. Ви є частинкою іншого суспільства. Ви є частинкою іншої культури. Ви позбавлені можливості жити, працювати, творити в Україні. Ви позбавлені можливості народжувати українців. Закордоном ми відриваємося від своїх коренів і стаємо як овоч без смаку і запаху в пошуках матеріальних благ на чужині.
Закон ассиміляції ніхто не відміняв. Іншими словами еміграція та українці в еміграції це не є драйвер України , самі сильні українці живуть в Україні це супер сила! Гроші, будинки, авто не роблять вас щасливішими ніж ви є зараз. І справді цінні речі це НЕ речі. Це сім’я, друзі, рідна мова, дім де ти виріс, вулиці на яких ти бігав дитиною, історія твоєї сімі, могили пращурів,сімейні традиції, відчуття Різдва і Великодня, різдвяна вечеря і пасхальний сніданок з сім’єю.
Преспективи української нації стають все більш кепські, її не буде, чи буде в зовсім не в тому вигляді як ми собі уявлялм в найзапекліших політичних баталіях.
Я хочу, щоб мої діти виросли українцями. Чи зможу я їм це забезпечити в Польщі, в Іспанії, Америці? Я не хочу вростати корінням в чужу країну, не хочу вкорінювати дітей на чужому ґрунті/
|
| |
| |
