| girlorg | Дата: Неділя, 20.10.2013, 23:53 | Повідомлення # 46 |
Повідомлень: 1717
| Всім привіт!
|
| |
| |
| girlorg | Дата: Понеділок, 04.11.2013, 02:27 | Повідомлення # 47 |
|
Повідомлень: 1717
| Всім привіт Дівчатка.
|
| |
| |
| girlorg | Дата: Вівторок, 05.11.2013, 00:00 | Повідомлення # 48 |
|
Повідомлень: 1717
| Всім привітик!
|
| |
| |
| girlorg | Дата: Вівторок, 05.11.2013, 19:41 | Повідомлення # 49 |
|
Повідомлень: 1717
| Всім привіт!!!
|
| |
| |
| girlorg | Дата: Середа, 06.11.2013, 14:34 | Повідомлення # 50 |
|
Повідомлень: 1717
| Всім привітик.
|
| |
| |
| girlorg | Дата: Понеділок, 02.12.2013, 23:41 | Повідомлення # 51 |
|
Повідомлень: 1717
| Всім привіт!
Новий дизайн сайту...
|
| |
| |
| girlorg | Дата: Субота, 31.05.2014, 22:03 | Повідомлення # 52 |
|
Повідомлень: 1717
| Всім привіт!!!
|
| |
| |
| girlorg | Дата: Неділя, 01.06.2014, 01:27 | Повідомлення # 53 |
|
Повідомлень: 1717
| Вітаю з першим днем літа))Нехай це літо буде незабутнім_))).
|
| |
| |
| girlorg | Дата: Неділя, 26.10.2014, 09:37 | Повідомлення # 54 |
|
Повідомлень: 1717
| Доброго ранку тількі тім хто не перевів годиник на годину назад)
|
| |
| |
| girlorg | Дата: Понеділок, 27.10.2014, 16:00 | Повідомлення # 55 |
|
Повідомлень: 1717
| Завжди не хотів жити простим буденним життями. Місяць живу кожною хвилиною життя,кожну секунду роблю все для того щоб недарма її прожити.І ось зрозумів, що хочу знов жити буденно,мабуть в цьому вся краса, коли живеш більшість часу буденно а потім вириваєшся з цієї рутини- це найкраще що є у світі...
|
| |
| |
| girlorg | Дата: Понеділок, 17.11.2014, 09:42 | Повідомлення # 56 |
|
Повідомлень: 1717
| :(( зайшов в універ там мені в дверях якась дєвка якусь брошку начепила і привітала з днем студента;)
Так що вітаю всіх з днем студента!!!
|
| |
| |
| girlorg | Дата: Пятниця, 12.12.2014, 14:12 | Повідомлення # 57 |
|
Повідомлень: 1717
| Джоні Депп і Амбер Хьорд
|
| |
| |
| girlorg | Дата: Субота, 13.12.2014, 18:51 | Повідомлення # 58 |
|
Повідомлень: 1717
| Анонімно, бо батько побаче, то закопає в сугробі, ще й полюне зверху.
Є в мого батька корєш, дядь Костя, ну так від їхніх пригод наше з мамою волосся на ногах сівіє.
Ну от сама історія. В один прекрасний момент, коли мій батько, на наш з мамою спокій, укатив в командіровочку, його корєш дядь Костя, геній інженерії, випивав з сусідом в гаражі. Не знаю чого там їм спокійно не пилося, но рішили вони открить старий Богом забутий сейф. А сейф то не простий, а з сюрпризом. Тягали вони той сейф по всьому гаражі, єстєствіно розсипали все содєржиме. Ну, не найшли нічого кращого як взять в свої золоті рученята болгарку й розпилять цей ящик, забувши що сюрприз в сейфу то порох. Ну, я думаю понятно що їх довбонуло тим сейфом.
Лежить дядько Костя в больничкі, сумує бідолаха, дзвоне батькові щоб той приїхав й розвіяв його одіночество. Папа почувши свист, приїхав додому, кинув дорожню сумку, й походкою балерини поскакав в ванну. Надів білу рубаху, напахтився як дівка на перше свіданіє. Вийшов з підїзду й покатився по голольоду як фігурістка. Не пройшовши й 5 метрів батько падає, й ламає ногу. Поки ложили йому гіпс, він репетував як умираючий мамонт, що вражі баби(то я, моя мала й мама) його зглазили, що ми проти їх пригодницьких отношеній з дядь Костьою.
Короче баби до чого я вела, шо всі мужики як діти, й їх пріключєнія зачасту покручє ніж наші з нашими малими.
|
| |
| |
| girlorg | Дата: Середа, 17.12.2014, 20:10 | Повідомлення # 59 |
|
Повідомлень: 1717
| Расєя. Супермаркет "Ікеа". Люди звільняються від рублів...
|
| |
| |
| girlorg | Дата: Неділя, 21.12.2014, 19:40 | Повідомлення # 60 |
|
Повідомлень: 1717
| Патріотизм і моя країнаВід самого початку мого більш-менш свідомого життя я жила в Україні.Пам"ятаю, як мені, ще геть маленькій переляканій першокласниці моя перша вчителька розповідала про країну, якій тільки 4 роки, яка ще зовсім молода, і в якій скоро з"являться нові гроші з дивною мені в той час назвою - гривня. Ця країна називалася Україна. Вчителька вживала слово "патріот", яке я в той час не розуміла.Далі було багато літературних творів про боротьбу за волю, біографії відомих людей, що поклали життя за нашу країну, вірші Тараса Шевченка. Багато виховних заходів, на яких я так вправно декламувала віршики про українську землю, патріотизм, волю, незалежність. Багато уроків історії, на яких вчителька так яскраво розповідала про волелюбний люд, про Запорізьку Січ, походи козаків, боротьбу гетьманів та поневолення українського народу різними імперіями.Вдома була зовсім інша атмосфера. Батьки ніколи не захоплювалися розмовами про незалежність країни, волю та свободу, проте й не ганили це діло. Просто виживали в дуже складних умовах.Якби мене ще півроку тому спитали, чи я патріот, я б надовго задумалася і, скоріш за все, відповіла б "Скоріше ні" або просто "Не знаю".Але тепер я знаю. З ранку 30 листопада 2014 року я знаю. Що я - великий патріот!!! Я це зрозуміла в той момент, коли побачила, як беркутівці, - державні спецпризначенці, яким я і мільйони таких, як я, платять зарплату, щоб вони нас захищали, - як вони нещадно серед ночі б"ють купку студентів!.. І за що - за їхню точку зору, за їхню незгоду із курсом влади!!!Наступного дня з друзями була на Майдані, і потім - майже щодня майже 3 місяці поспіль... Проти бандитів при владі. Проти всієї системи влади, яка, на жаль, на сьогодні так і не змінилася, що означає лише одне - революція продовжується. Правда, вона сповільнила свій хід через несподівану агресію головного москаля. Але революція ще буде далі......І от тепер оцей патріот, який зрозумів, що він патріот та як сильно він любить свою дежраву - єдинну, цілісну, дружню, - сидить із надколотою душею. Її вимучили криваві події на Майдані, але таким чином вони її лише зміцнили. А от серйозним ударом була анексія Криму... От взяла я карту України і, як перед тим розповідала подруга, затулила пальцем Крим. І відчула таку досі невідому біль десь всередині, десь в душі... Мабуть, то саме і відбувся перший надкол... Потім - події на Сході та Півдні України, які лише збільшують ту надщербину... Її можна вилікувати, але для цього потрібно повернути на місце наші землі, щоб Україна і її мешканці знову були разом, дружніми і на своїй єдиній вільній землі. Багато пафосних слів, але таким стало моє життя за останні півроку - пафосним і трагічним.Я не знаю, як і коли нам вдасться повернути наші землі і наших людей, але вірю, що це таки станеться. Я буду робити для цього все можливе, і особливо - виховуватиму дітей (якщо мені їх дасть Бог) таким чином, щоб вони у відповідальний момент, як і я в свій час, зрозуміли, хто вони і що для них важливо. І я вірю, що наша ще така молода держава, якій всього лише 22 з лишком роки, ще розквітне своєю величчю, красою, щастям, здоров"ям, благополуччям і дружністю!!!
Слава Україні!!!
|
| |
| |
