| knopa | Дата: Понеділок, 19.10.2015, 21:30 | Повідомлення # 1 |
Повідомлень: 774
| Вам колись здавалося, що життя проходить поруч?
Наступила сіра пора з її нудними вітрами і перехожими, схожими на пінгвінів. Кудись пропали усі кольори веселки, усе неймовірне буйство фарб і запахів осені. Це все лише у моїх спогадах. Ніщо не радує мене. Я молодий і не досвідчений. Але я точно знаю чим все закінчиться. Нецікаво і нудно. Випивка вже не зігріває серце. Трішки тепліше стає у шлунку і в марній надії зігріти душу ти перекидається в себе склянку за склянкою. Холод іде на деякий час. За ним оживає старий біль, який не дозволяє битися серцю в повну силу. Гасячи спогади, ти заспокоюєш цей біль звичної дозою алкоголю. І все повторюється по колу. Алкоголь-серце-пам'ять-алкоголь. Друзі.. Друзі, всі як один, розбіглися по своїх затишних будинках. Друзі, які обіцяли завжди бути поруч. Іноді я їх розумію. Виходжу з на вулицю. Свіжий вітер вже не рве мені легені, як раніше. Місяць натикається на нейлоновий капюшон мого розчарування. Навіть бездомні собаки здаються зовсім байдужими. Життям це не назвеш. Мені двадцять один рік. Напевно, я скоро повеселішаю. І я жодного разу за осінь не бачив щастя.
Раніше я відчував наближення зими по-іншому.
|
| |
| |
