| Olenka | Дата: Пятниця, 10.03.2017, 10:28 | Повідомлення # 1 |
Повідомлень: 3285
| 
Люди такі мізерні істоти. Хто хоч раз летів в літаку і бачив людей, які розповзаються по землі, як мухи, зрозуміють мене. Такі маленькі чорні плямки, які стають ще меншими, а потім і зовсім зникають. А на землі ще гірше. Чим більше спілкуєшся з різними людьми, тим частіше починаєш помічати їхню меншовартість, страх, паніку, загнаність в глухий кут, приреченість на поразку. Люди ховаються в своїх квартирах, як в панцирах, від всього світу – від хорошої і поганої її сторони. Вони бояться. Бояться визнати, що чогось можуть вартувати в тому житті, бояться навіть подумати про те, що можуть зробити щось велике, щось вартісне, щось цінне. Вони не вірять в добро. Не вірять в щирість. І зовсім не вірять в себе. Не люблять себе. І не люблять нікого. Зате людям завжди є кого не любити: сусідів, владу, країну, продавця в супермаркеті, водія маршрутного таксі. Завжди є на що поскаржитись, але нема чим похвалитись. Навіть коли стається з людьми щось хороше, вони про це тихенько мовчать, а розповідають про все погане, що з ними трапилось останнім часом. Люди не можуть повірити в те, що з ними сталось щось хороше. Страх, що за хорошим неодмінно має бути щось погане сидить в підсвідомості кожного. І перетворюються всі розмови на сумні розповіді нещасних людей. І так по колу, по колу… По замкнутому колу. Тисячі людей, приречених на нещастя, які самі себе на нього прирікають, бо не вміють і не вчаться, а дехто і не хоче, бути щасливими! Не найкраще видовище, скажу я вам.
Але якщо з того ж самого літака подивитись вниз та й просто оглянутись навколо і задуматись, що можна побачити? Можна побачити літак (логіка icon smile Маленькі чорні плямки , а внизу на землі можна побачити автомобілі, будинки, хмарочоси і т.д. І це все створено тими маленькими чорними цяточками-людьми. Людьми, які вибились з сірої маси, які не боялись зробити щось велике, які не тільки хотіли чогось, а й робили щось путнє. Вони не жалілись, не скиглили, не нарікали на сусідів/владу/країну. Вони просто брались за щось і робили це добре. І їм все вдалось. Такі люди теж є. Тільки їх значно менше. Саме вони створили геніальні речі, які зараз здаються для нас буденними. Вони вийшли за межі своїх можливостей, за межі свого страху і обмежень. І вони залишили в цьому світі по собі слід.
А що ж робити? Не боятися. Не боятися жити, робити щось якісне, бути таким, яким хочеться. Бути Кимось! Перестати обмежувати себе своїми ж рамками. Перестати жалітися і шукати причини якихось бід в комусь. Вчитись. Постійно вчитись. Вчитись любити себе, любити світ, віддавати цьому світові добро, приймати його назад. Не боятися вирізнитися з поміж інших. Боротися з тим, що не подобається. Змінювати те в собі, чим не задоволений. Змінювати свій світ. Досягати того, чого хочеться, того, що робить щасливим. А потім пишатися собою. Гордитися і не боятися говорити про це, не боятися сказати “Так, це, що всі вважали неможливим, я зробив реальним!”. Тисячі позаздрять і засвітять лукавою посмішкою, а хтось один візьме приклад з тебе і зробить щось схоже і в своєму житті. І значення мають не ті тисячі, а саме та одна людина. А інші так і залишаться сірою масою, маленькими чорними плямками, які так і повзатимуть по землі, ниючи, жаліючись на все і жаліючи себе.
Немає ніяких нових істин. Є одна стара, але діюча – твоє життя в твоїх руках!
|
| |
| |
| Olenochka | Дата: Понеділок, 15.10.2018, 17:01 | Повідомлення # 2 |
Повідомлень: 4519
| Дуже часто дівчата жаліються на хлопців. Але серед дівчат тоже багато зустрічається свиней. Не даю дівчині якщо вона перед цим не була в душі. Ніколи не трахав в клубах і на вечірках. Краще подрочити чим трахати не миту пи*ду
|
| |
| |
