| Olenochka | Дата: Середа, 06.12.2023, 15:59 | Повідомлення # 1 |
Повідомлень: 4629
| Ви не дуже розумієте про що кажете. Претензії до будь чого дозволеного в совєтському союзі базуються саме на тому що вони були дозволені. Це найкращій показник того про що співав Цой. Ні про що. Культура в срср була схожа на музику яку вмикають дбайливі фермери коровам щоб вони більше давали молока. Тільки в срср були ще проблеми з кормами для цих корів. Тому культура грала трохи більшу роль. Вона допомагала втримувати корів у стайні. І вона мала різні форми. В тому числі форму каналізації протестних настроїв молоді, у вигляді ленінградського Рок-клубу, який функціонував виключно під патронатом дозвільних органів і комісій.
Все що заважало отримувати надої в срср випалювалося каленим залізом. Будь яка форма вільної творчості означала для автора мінімум психіатричну лікарню, або в’язницю. У ранні часи срср авторів та митців, які не працювали на адміністрацію совєтського табору, масово розстрілювали. Так була знищена вся україномовна та українська культура в 1920-1970 роках.
Тому коли ви слухаєте Цоя чи ще когось то ви мусити чути також як під цю музику вбивають, калічать та зводять з розуму в психлікарнях. Іншої культури та творчості в срср не було. Чи є в цьому вина особисто Цоя чи Висоцького чи Окуджави чи Стругацьких, в тому що під їх творчість працював той концтабір? Безпосередньо, на мою думку, ні. Але вважати що це просто пісні Цоя, не можна. Це дозволені партією пісні Цоя.
Все дуже просто — пісню Цоя Восьмикласниця, розглянула, проаналізувала та дозволила комуністична партія совєстського союзу, яка відповідальна за десятки мільйонів вбитих невинних людей. Десятки мільйонів.
Інших пісень у Цоя не було і не могло бути.
 Long John Silver
|
| |
| |
