|
"Иждив. раб." або як нищили і нищать українців…
|
|
| Olenochka | Дата: Понеділок, 08.04.2024, 21:44 | Повідомлення # 1 |
Повідомлень: 4782
| "Иждив. раб." або як нищили і нищать українців……або як нищили і нищать українців…
Допис блокують. Це просто правдива історія одного роду. А таких історій сотні тисяч в Україні. Не усі пам'ятають, не всі вижили. Не всі мають талант так написати. Продовження на сторінці автора.
«Це - паспорт моєї прабабці, Теклі Твердохліб. Безцінний скарб нашого родинного архіву.
Прабабця Текля була сильною жінкою з непростим характером. Освічена, зі знанням трьох мов. Мати 9-ти дітей, двох з яких поховала ще маленькими, а про долю одного зі своїх молодших синів - Тадея, так і не дізналася аж до смерті. Правда відкрилася значно пізніше, коли розсекретили архіви КДБ (я згодом розповім про нього).
Прадід Микола Твердохліб був заможним. Новозбудована хата, декілька десятків морґів поля, величезна господарка, ренамент, коні, худоба, садок на добрий гектар з сортових виплеканих дерев. Прадід першим в окрузі придбав тодішні новинки - косарку і молотилку. А ще - він дав освіту всім свої дітям, сини вчилися в гімназіях у Львові, а Тадей поїхав аж у Варшаву здобувати фахову військову освіту.
Рівно 75 років тому заможна галицька родина за одну ніч втратила все. В дію вступила горезвісна постанова "Запад". За декілька днів з Західної України (Тернопілля, Станіславщини та Львівщини) було депортовано майже 80 тисяч українців.
Разом з дітьми Василем, Марією та Софією (Зонею), Микола і Текля Твердохліби з клунками, в які нашвидкоруч встигли зібрати найнеобхідніше, в товарному вагоні вони попрямували на Далекий схід росії. Вже у вагоні до них приєднався син Степан, львівський гімназист, який підтримував зв'язки з УПА.
Географію перебування родини на чужині можна прослідкувати за позначками у прабабціному паспорті - спочатку Красноярскій край, потім - Кемеровська, а згодом - Іркутська область.
Цей паспорт бабця отримала в 1950 році, вже по смерті прадіда Миколи, який помер на третьому році заслання. Де його могила - нам так і не вдалося дізнатися.
"Иждив. раб."... Жахлива гра скорочення слів...
Як жилося вже немолодій жінці на чужині - страшно собі навіть уявити.
5 березня 1953 року помер Сталін. І моя бабця Ганна зважилася на просто неймовірний вчинок. Вона поїхала в Іркутськ і забрала 65-ти річну маму назад в Україну, не чекаючи на реабілітацію чи дозвільні документи.
Після повернення до Стоянова почався справжній терор з боку місцевої влади та КДБ. Щотижня в бабціну хату приходив офіцер з Радехівського районного відділку, зі словами: "Вєзі бабку абратна!"
Бабця Ганя ж відгаркувалася - "Я її не привозила. Вона сама сіла зі мною в поїзд і приїхала сюди. Вам треба - ви її і везіть!" та регулярно платила штраф за незаконне проживання інтернованої особи.
А потім почалася хрущовська відлига і від прабабці Теклі відстали.
Їй навіть видали новий паспорт. А цей, що на фото, "загубився" та був схований глибоко в куфрі.
Прабабця Текля прожила з донькою Ганною та внуками в Стоянові ще понад 10 років. Моя мама добре її пам'ятає. Найяскравіший спогад - вся в чорному, сива худесенька прабабця Текля сидить на кріслі біля хати і читає без окулярів якусь книжку.
Ви спитаєте - що сталося з іншими членами родини?
Василю, Марії та Софії (Зоні) через Монголію і Китай вдалося втекти в Австралію.
Степан осів в Сибіру, одружився, в нього народилися діти. Звязок з їх родинами ми розірвали ще в 2014 році. На початку повномаштабної війни мені написав мій триюрідний брат якийсь розмитий лист про "ми нє паддєрживаєм, но шо ми можем сдєлать бла-бла-бла"
В голові нащадків бандерівця Степана Твердохліба "8 лєт дамбілі бамбас".
Історія одної родини як приклад трагедії всього народу.
Вас все ще дивує питання - чому росіяни насильно депортують населення зі Сходу і Півдня України?
Вони завжди так роблять.
Вони завжди так робили...
Наша русофобія ніколи не буде достатньою.
Ніколи...»
___________________________
Цей допис було опубліковано 22 жовтня.
Він мав потужний резонанс в мережі, отримав майже 12 тис. репостів.
Ввечері 26 жовтня пискокнижка його видалила за "мову ненависті", а мій профіль було частково заблоковано.
Вчора прийшла відповідь на апеляцію - "ніт, пост не відновимо, це таки мова ненависті" (а шоб вам пір'я в горлі поросло)
Дивні діла твої, Марчику...
Писати про злочини московитів на окупованих територіїх - мова ненависті.
Ой всьо.
Я не знаю, скільки проіснує цей, продубльований допис. Я не знаю, скільки мені залишилось до повного бану.
Тож читайте. Поширюйте. Копіюйте текст, і з вказанням авторства поширюйте в мережі.
Тримаймо стрій, незламні!
Автор Людмила Звір
Скопійовано зі сторінки https://www.facebook.com/vivasan.natali
|
| |
| |
| Olenochka | Дата: Понеділок, 03.03.2025, 23:48 | Повідомлення # 2 |
|
Повідомлень: 4782
| Розслідувачі видання "Слідство.Інфо" з’ясували, що українську журналістку Вікторію Рощину, яка померла в 2024 році, жорстоко катували у російському полоні: на її тілі були ножові поранення, її били струмом, а співробітники російської колонії ховали її від перевірок.
https://www.youtube.com/watch?v=0xhaNePtNfE
|
| |
| |
| Olenochka | Дата: Середа, 12.03.2025, 22:28 | Повідомлення # 3 |
|
Повідомлень: 4782
| Ви дивуєтеся з їх ненависті до нас? Не варто.
Андре Моруа чудово описав цей психологічний момент:
«Мерзотники завжди беруть гору над порядними людьми тому, що вони поводяться з порядними людьми як із мерзотниками, а порядні люди поводяться з мерзотниками як із порядними людьми.
Нерозумний не любить розумного, неосвічений – освіченого, невихований –вихованого і т.д.
І все це прикриваючись якою-небудь фразою: "Я людина проста ...", "я не люблю мудрувань", "я прожив своє життя і без цього", "все це від лукавого" і т.д.
А в душі – ненависть, заздрість, почуття власної неповноцінності».
«Ви все життя будете зустрічати людей, про яких із подивом скажете:
«За що він мене не злюбив?
Я ж йому нічого не зробив".
Помиляєтеся!
Ви нанесли йому найтяжчу образу: ви – живе заперечення його гнилої натури».
|
| |
| |
| Olenochka | Дата: Середа, 26.03.2025, 01:08 | Повідомлення # 4 |
|
Повідомлень: 4782
| 
|
| |
| |
| Olenochka | Дата: Четвер, 10.04.2025, 16:52 | Повідомлення # 5 |
|
Повідомлень: 4782
| Тело до сих пор лежит. Его никто не убирает, все боятся. Это россия. Средневековье.
"Чеченский оппозиционный телеграм-канал NIYSO опубликовал видео с телом подростка, который, как утверждается, напал на пост ДПС в городе Ачхой-Мартан.
Такое творили в западных областях Украины.
Убитых бандеровцев выставляли в центре села, сгоняли народ и заставляли опознавать.
Но для опознавших родственников была дорога в Сибирь. Поэтому мало кто опознавал. Особенно если в семьях были дети.
|
| |
| |
| Olenochka | Дата: Субота, 24.05.2025, 13:50 | Повідомлення # 6 |
|
Повідомлень: 4782
| «Русские солдаты насаживают черкесские головы на кол, Григорий Засс с удовольствием наблюдает за этим»
/Николай Лорер/
Немного про трагическую историю того места, где проходила Сочинская зимняя олимпиада — «праздник мира и дружбы между народами»
21 мая 1864 года в Красной Поляне (бывшее урочище Кбаада) прошел военный парад в честь победы над черкесами. Здесь был их последний рубеж обороны. 20 тысяч черкесов сражались против стотысячного московского войска. Шансов не было никаких.
Примером ведения войны против черкесов была тактика генерала от кавалерии Григория фон Засса: При любой возможности уничтожались посевы и запасы зерна. При нападении на села русские войска открывали огонь из артиллерии по хижинам. Для захвата и угона горского скота уничтожались запасы сена, вследствие чего горцам приходилось выгонять скот на равнинные пастбища, где он захватывался и угонялся в ближайшие станицы. Вырубались сады и виноградники.
Несколько цитат из Льва Николаевича Толстого, который сам служил на Кавказе.
«Набег. Рассказ волонтера»: «Через минуту драгуны, казаки, пехотинцы с видимой радостью рассыпались по кривым переулкам, и пустой аул мгновенно оживился. Там рушится кровля, стучит топор по крепкому дереву и выламывают дощатую дверь; тут загорается стог сена, забор, сакля, и густой дым столбом подымается по ясному воздуху. Вот казак тащит куль муки и ковер; солдат с радостным лицом выносит из сакли жестяной таз и какую-то тряпку»
«Казаки»: «Русские пришли, зажгли аул, всех мужчин перебили, всех баб в плен побрали. Молодец пришел из гор: где был аул, там пустое место; матери нет, братьев нет, дома нет; одно дерево осталось».
«Хаджи-Мурат»: «Бывшие там два стожка сена были сожжены; были поломаны и обожжены посаженные стариком и выхоженные абрикосовые и вишневые деревья и, главное, сожжены все ульи с пчелами. Вой женщин слышался во всех домах и на площадях, куда были привезены еще два тела. Малые дети ревели вместе с матерями. Ревела и голодная скотина, которой нечего было дать. Взрослые дети не играли, а испуганными глазами смотрели на старших. Фонтан был загажен, очевидно нарочно, так что воды нельзя было брать из него. Так же была загажена и мечеть, и мулла с муталимами очищал ее»
Массово практиковалось сжигание людей заживо, сбор голов, насаживание их на пики, закапывание детей заживо, сожжение деревень, распространение эпидемий и массовые изнасилования. Сам Засс обладал коллекцией отрезанных частей тел черкесов.
Благодаря успеху этого метода он был назначен главнокомандующим и получил чрезвычайные полномочия.
В рапортах часто встречались сообщения: «аул истреблён до основания», «сопротивляющиеся вместе с аулом преданы огню и мечу», «в пламени аула погибли жители». Засс рассказывал: «россия хочет покорить Кавказ во что бы то ни стало. С народами, нашими неприятелями, чем взять, как не страхом и грозой?… Тут не годится филантропия, и Ермолов, вешая беспощадно, грабя и сжигая аулы, только этим и успевал более нашего. Ещё до сих пор имя его с трепетом произносится в горах, и им пугают маленьких детей».
Всего было убито или изгнано со своих земель от 500 000 до 900 000 человек. Еще десятки тысяч погибли по пути в Османскую империю. К 1865 году 97% черкесов было убито или депортировано.
|
| |
| |
