|
Вірші про кохання
|
|
| Olenochka | Дата: Субота, 16.09.2017, 15:51 | Повідомлення # 31 |
Повідомлень: 4512
| - Все буде добре?
- Звісно буде, доню!
Ти витри сльози, дай свою долоню!
І розкажи – чому так гірко плачеш,
Кому в своєму серці не пробачиш?
Можливо, хтось довіру твою зрадив?
Або Тобі погане щось порадив?
Чи може, на батьків образу маєш,
Чи на роботі когось зневажаєш?
А може,Твій коханий серце ранив,
Забув тебе, образив чи споганив?
Ти розкажи, повір – Я зрозумію.
Підтримаю, поможу –Я умію!
Лише відкрий мені своє серденько,
Бо Ти моя дитина дорогенька!
Повір, в житті по - різному буває,
Але Твій Бог Тебе не забуває…
Твої терпіння очищають душу,
І їх тому Тобі послати мушу.
Коханий зрадив? Значить, не любив,
Ти відпусти, бо Я йому простив…
Тебе чекає набагато кращий,
Бо заслужила в мене Ти на щастя!
Батьків шануй –Ти їх не обирала,
Та через них на світ Ти потрапляла.
Пораду злу не слухай , доню мила,
Відкинь її, є в Тебе на це сила.
Образив хтось? Бажай Йому добра –
Бо Ти - дитина світла, Ти - моя!
Дозволь мені життя Твоє творити,
Живи в мені, а Я у Тобі буду жити.
Й повір – усе на краще у житті,
Якщо життя своє довірила Мені…
|
| |
| |
| Olenochka | Дата: Понеділок, 15.01.2018, 01:34 | Повідомлення # 32 |
|
Повідомлень: 4512
| І, здавалось би, чого тобі, дівчинко, треба?
Аби руки чиїсь ковзали по тілу,
Аби очі стали комусь другим небом,
Аби подихом здмухнув хтось наболіле.
Аби ніжно, кожен раз, мов останній
Хтось будив палкими губами.
Аби навіть в метушні повсякденній
Не забув обмінятись словами.
Аби тоді, коли доля сувора
І підкидує тобі страждання,
Знала ти, що вдома твоя опора
Завжди підбадьорить теплом і коханням.
|
| |
| |
| Olenochka | Дата: Субота, 26.05.2018, 16:00 | Повідомлення # 33 |
|
Повідомлень: 4512
| Крила
Вітрила пір'ячі, даруй ти обережно.
І даючи, ти їх не забирай.
Кохання вдаючи таке безмежне,
Свій акт у п'єсі, до кінця дограй...
Весь час кажи слова "КОХАЮ" і "МОЯ",
Й вона ураз тоді тобі повірить щиро.
Але не забувай, що кругом йде Земля,
Й усе повернеться тобі у 10 раз, хлопчино!
А ти цілуй її, цілуй її усюди!
Нехай вона відчує серця твого стук!
Але ви пам'ятайте, добрі люди,
Що все брехня! Ну а кохання - збір красивих слів й нестерпних мук...
Одного ранку ти прокинсь раніше неї,
І подивись у очі, що ще бачать сни...
І запитай себе: Чи хочеш ти без неї?
Чи вже готовий ти проти сценарія піти?
Чи зможеш ти вночі заснути
І не почути "Надобраніч, мій хороший"?
Так само зранку - очі розімкнути
І не відчути на лиці її маленький носик...
А як ти будеш, як не буде тої,
Що кожен раз цікавиться, що снилося тобі?
А хто тебе, як не вона у ніч холодну хвої,
Прижме до серденька, немов ти з її мрій?
Я вірю, знаю, тисячі найдеш таких
Таких нещирих і таких пустих.
Не розуміючих тебе ніколи,
Не розуміючих, що зараз буде крик..
І всі кого ти хтів зробити, як вона
Або таку ж людину духом віднайти,
Підуть від тебе, бо ти в період злості накричав,
І не дадуть тобі хвилини правоти...
Ну а вона... вона завжди пробачить.
І зрозуміє і не дасть піти..
І може дасть пораду й предбачить,
Як тобі по цій дорозі далі йти...
Якщо вже гордість у твоєму списку перша
І місця в серці ти не віднайдеш,
Запам'ятай одне: Усі у світі брешуть!
Але після обману вже довіру не вернеш...
Згадай, хто був з тобою у тяжкі хвилини
Хіба це та, в якої зараз ти?
Не думаю мій милий, не повірю...
Це ми з тобою все пережили.
Ти на початку і не думав піддаватись
Її коханню-чарам, посмішці й вину.
Але ти вже не знав куди діватись,
І закохався лиш на мить одну...
І лиш на мить прийняв від неї крила,
І полетів далеко в небеса!
Тебе тоді кохання з головою вкрило,
Що ти не бачив світу, лиш вона!
А згадай, як дарував їй білі два крила,
І говоривши, що вона одна-єдина...
Їй рум'янець щічки покривав,
На той час була вона щаслива.
А оговтавшися з часом і на плечах без вітрилів білих
Ти забрав у неї, те що дарува...
Взявши лиш з собою гнів і пару слів болючих, сірих,
Ти зрубав, відрізав! Ти відняв...
Ти окрилив її, пустивши в небо синє,
І дарувавши їй свою любов.
Й так само різко, як ти дав надію
Так і забрав її у неї знов...
Не смій, прошу! Не окрилюй того
З ким не збираєшся в небо летіти
Краще зажди, дочекайся свого
С ким тобі й смерть не страшно зустріти...
Вона тебе любила, любить й далі буде...
Із її пам'яті не стерти те, що ви пережили.
А ти забудь її, так легше йтиметься у люди
Й не забувай летіти, крила за спиною маєш ти...
@Leska Lightwood
|
| |
| |
| Olenochka | Дата: Вівторок, 11.09.2018, 20:06 | Повідомлення # 34 |
|
Повідомлень: 4512
| тревожных губ касания тянутся
в поле
цветущем
маковом
прислоняюсь к тебе и по-детски смеясь
мы
падаем
в трáву
целуй, будто это – мой самый последний час,
целуй
пока я еще
рядом
|
| |
| |
| Olenochka | Дата: Четвер, 11.10.2018, 09:52 | Повідомлення # 35 |
|
Повідомлень: 4512
| Вітаю , любий. За вікном дощить .
Цей телефон чужий, той перехожий
Сказав я можу з нього подзвонить.
Тут так дощить і в мене тільки мить.
Люблю вокзали,потяги та рух,
Усі чекають,плачуть,тиснуть руки.
Вужі сталеві переводять дух,
Але очікування не завдає їм муки.
Відволіклася. Пахне ліхтарем,
Лимонно-жовтим,вмоченим у цукор.
Ніяких формул,слів та теорем.
Я полишаю ,замовкає рупор.
Ти не дзвони , я вимкну телефон,
Візьму дві книжки,гроші і консерви.
Тут розпочався тихий марафон,
Забіг у світ,у пошуках перерви.
Дощі ітимуть,пахнутиме сном.
Міняють села вікна запотілі.
Я уявляю себе мрійником ,
Що думає про нездійсненні цілі.
Запам"ятай мене,запам"ятай.
Не чуй гудків ,я скоро відімкнуся.
Дивись туди,де сонце гріє край.
Тебе забуду-потім повернуся.
© #writerbk
|
| |
| |
| Olenochka | Дата: Неділя, 28.10.2018, 21:12 | Повідомлення # 36 |
|
Повідомлень: 4512
| Поплакала і знов фіалка розцвіла
Засяяв день таємними знаками...
Зотліла ніч, зранку все стало сіре
Знайти нові кольори мушу я
Лице умий дощем, що треба ще?
Дай серцю під плащем – менше слів, більше віри
|
| |
| |
| Olenochka | Дата: Понеділок, 29.10.2018, 20:55 | Повідомлення # 37 |
|
Повідомлень: 4512
| 
|
| |
| |
| Olenochka | Дата: Четвер, 29.11.2018, 23:22 | Повідомлення # 38 |
|
Повідомлень: 4512
| Я би ніколи не говорив цих слів, якби не ймовірність
того, що для тебе щось важать ніжність і вірність,
що в твоєму житті є місце не лише для печалі,
що там також є рішучість і є постійність,
що ти не за́вжди рушиш усі мости за собою,
не за́вжди керуєшся відчайдушністю і злобою,
й хоча би іноді, відповідаючи на питання,
не плутаєш біль із любов’ю і злість із журбою.
Саме тому я говорю всі ці слова без утоми,
саме тому пояснюю тобі звідки і хто ми,
вперто доводжу тобі, що нічого не робиться марно,
і що виправданими є всі паніки та судоми.
Саме тому я пишу, саме тому я поруч,
саме тому розраховуй завжди́ на поміч,
саме тому ти ніколи більше не скажеш,
що втіха це вигадка, а щастя це просто здобич.
Я би ніколи не говорив, якби ти у відповідь теж не говорила,
я навчений, наче риба, і обережний, ніби тварина,
я ж навіть коли приходжу до когось у дім,
знаю вже наперед, хто там стоїть за дверима.
Я просто знаю, що все це варте зусиль і печалі.
І що ми недаремно себе до цього привчали.
І що всім, хто не відступиться, ще буде схо́дити радість
тихими ранками, золотими ночами.
...............................................Сергій Жадан
|
| |
| |
| HACKERMAN | Дата: Понеділок, 06.03.2023, 23:02 | Повідомлення # 39 |
|
Повідомлень: 8
| Гарні вірші, дуже
|
| |
| |
| Olenochka | Дата: Пятниця, 24.03.2023, 14:27 | Повідомлення # 40 |
|
Повідомлень: 4512
| up
|
| |
| |
| Olenochka | Дата: Пятниця, 14.07.2023, 10:58 | Повідомлення # 41 |
|
Повідомлень: 4512
| Лорна Ніжина@lornanizynaживу, люблю, пишу, працюю, граю в театрі, тішуся, коли поза тим, що про мене вже і так відомо нічого більше не просочується на поверхню. хай береже вас Небо від надмірної зацікавленості чужим життям
|
| |
| |
| Olenochka | Дата: Пятниця, 14.07.2023, 11:52 | Повідомлення # 42 |
|
Повідомлень: 4512
| Інтроверт.
Живу, люблю, працюю з електронікою,граю в бадмінтон.
Хай береже вас Небо від надмірної зацікавленості чужим життям
|
| |
| |
