| Olenka | Дата: Понеділок, 12.12.2016, 15:40 | Повідомлення # 1 |
Повідомлень: 3285
| Заголовок написала англійською, бо свято Валентина традиційно не було поширене в Україні ще кількадесят років тому, а прийшло до нас із заходу після падіння залізної завіси і стало таким самим популярним, як і в інших країнах світу.
Уже традиційно, із наближенням чергового свята, хочеться зібрати найцікавішу інформацію про нього, та поділитися нею із спільнотчанами.
Я стикалася із дуже різним ставленням до дня Святого Валентина. Хтось від нього просто у захваті і починає вигадувати, яку ж валентинку зробити для своїх коханих задовго до настання 14 лютого, для когось це таємна надія знайти свою половинку в цей день, просякнутий романтикою та коханням, а хтось каже, що усе це комерція, і свято тримають на піку популярності ті, хто наживається на продажах листівок та подарунків і що коли по-справжньому кохаєш, то спеціальний день ні до чого, бо свято можна влаштувати у будь-який день року.
Як би там не було, а давайте перш ніж обговорювати доцільність таких святкувань (що, я сподіваюся ми активно робитимемо в коментарях), заглибимось у древні часи і дізнаємось про їхні корені та походження.
Історія свята дня Святого Валентина бере початок від луперкалій у стародавньому Римі. Луперкалії – це фестиваль еротизму на честь богині “гарячкового” кохання Juno Februata (до речі, місяць лютий англійською самe February) та бога Фавна (Луперк – одне із його прізвиськ), покровителя стад, який щорічно відзначали 15 лютого.
В античні часи дитяча смертність була дуже високою. У 276 р. до н.е. Рим мало не вимер внаслідок “епідемії” мертвороджених та викиднів. Оракул возвістив, що для підвищення народжуваності необхідний обряд тілесного покарання (шмагання) жінок із допомогою жертвенної шкіри. Людей, у котрих було мало дітей, або з яких-небудь причин узагалі не було, вважали проклятими і вони здійснювали містичні обряди, щоб набути здатності народжувати дітей.
Місце, де вовчиця (за легендою) вигодувала Ромула і Рема (засновників Риму) вважали у Римі святим. щороку 15 лютого там проводилось свято, яке називали «Lupercalia» (від лат. lupo вовчиця), під час якого в жертву приносили тварин. Із їх шкур виготовляли батоги і після бенкету, молоді оголені хлопці виходили з ними шмагати жінок у місті. Жінки охоче підставляли себе під удари, вважаючи, що вони принесуть їм плодовитість та легкі пологи. Цей ритуал став надзвичайно поширеним у Римі, в ньому брали участь навіть члени знатних сімейств.
Наприкінці урочистостей жінки також роздягалися. Ці святкування стали такими популярними, що навіть після відміни інших язичницьких свят з приходом християнства, цей і надалі довгий час існував. Святкування Луперкалій завершувалися своєрідною лотереєю. Дівчата-підлітки писали в записках свої імена і клали їх у велику урну, а потім чоловіки витягували з урни ці записки. Дівчина, чиє ім’я витягував чоловік, ставала його сексуальним партнером до наступного року. Таким чином, це свято у людей асоціювалося із вільним коханням та сексом.
У 494р. Папа Геласій I намагався заборонити це язичницьке свято. Замість імен дівчат урни містили імена християнських святих. Згідно із задумом Папи, чоловіки та жінки мали витягати записки з іменами та цілий рік слідувати життєвому шляху святого, ім’я якого вони витягнули. Окрім цього, для свята, що прийшло на зміну луперкаліям, було призначено власного покровителя, котрим став Святий Валентин. Приблизно в цей же час з’являється легенда, покликана пояснити, чому Святий Валентин є прихильним до закоханих.
Згідно з цією легендою в 269 р. н.е. римський імператор Клавдій видав декрет, що забороняв солдатам одружуватися протягом військової служби, бо, мовляв, це відволікало їх від виконання обов’язків. Але молодий священик Валентин таємно продовжував вінчати молодят, чим врешті накликав на себе смертний вирок. Ходять також чутки, що в останні дні свого життя він закохався в сліпу дочку тюремного наглядача і зцілив її. А перед стратою надіслав їй листа, котрий підписав “Твій Валентин”. Стратили його 14 лютого 269 року. Згодом церква канонізувала Валентина.
.У Західній Європі День Святого Валентина масово почали відзначати з 13 століття, в США з 1777 року, а на пострадянському просторі (відкрито) з 1990-х років.
Класичною емблемою Дня Валентина вважають червоні троянди, які згідно із античною легендою з’явились завдяки грецькій богині кохання і краси: Афродіта, поспішаючи до свого коханого Адоніса, наступила на кущ білих троянд, і її божественна кров зафарбувала їх в багряний колір.
Створення першої валентинки приписують Чарльзу Герцогу Орлеанському (1415 рік), котрий сидів у тюрмі, в одиночній камері, та вирішив збавляти час за написанням любовних послань своїй дружині.
Більша частина валентинок анонімна, не має зворотньої адреси, написана справа наліво, або лівою рукою. Так заведено, і це додає загадковості.
14 лютого – день зростання навантажень на працівників пошти та день надприбутків для продавців квітів та сувенірів. У США торік в цей день купували 24 тис. троянд щохвилини, ну а що стосується електронних послань в інтернеті, то їх рахунок йде на мільйони.
Кожен народ відзначає День Святого Валентина по-різному. Наприклад, британці в цей день надсилають любовні послання не лише друзям та знайомим, але й домашнім улюбленцям (хіба ж не гарно з їхнього боку?).
Японці тут ще оригінальніші – вони переробили 14 лютого у своєрідне 8 березня для чоловіків, коли подарунки отримує здебільшого сильна половинка.
Але є у світі декотрі країни, що особливо відзначилися у святкуванні Дня Святого Валентина. В першу чергу – це Саудівська Аравія, котра є єдиною країною в світі, де це свято офіційно заборонене, причому під загрозою великих штрафів.
Православна альтернатива
Російська православна церква«католицькому» Дню Святого Валентина протиставляє свій «День закоханих» — День Святих Петра та Февронії 8 липня. У ролі заступників подружньої любові та вірності РПЦ шанує святих чудотворців Петра і Февронію.
Романтична історія кохання цього подружжя докладно змальована автором 14 ст. Єрмолаєм-Еразмом в «Повісті про Петра та Февронію», що була написана невдовзі після канонізації подружжя. В «Повісті» розповідається історія кохання муромського князя до селянки, які жили щасливо на межі 12 та 13 ст., померли в один день, заповідаючи поховати себе в одній, заздалегідь приготованій, домовині. І хоча люди декілька разів ховали їх окремо, їхні тіла кожного разу чудесною силою опинялися разом.
День Святих Петра та Февронії відзначається не так романтично, як це роблять католики 14 лютого. Цього дня в православній традиції не прийнято робити подарунки в формі сердець або проводити вечори при свічках. Православні у цей день моляться в храмах. У своїх молитвах молоді люди мають просити Бога про велику любов, а представники старшого покоління — про сімейну згоду. Вважається також, що святі Петро і Февронія низводять небесне благословення на тих, хто укладає шлюб.
У жіночому монастирі Мурома досі зберігаються мощі «святих благовірних князів Петра і Февронії, скоропомощствующих на укріплення та збереження сім’ї»
rose Be my Valentine...
Ось таке цікаве та різностороннє це свято. Та які б мотиви не лежали в його основі, і яка б комерція не наживалася на всіх цих традиціях, я все ж гадаю, що таке свято заслуговує на життя та існування, для того, щоб учергове пробудити в наших серцях іскру кохання, романтизму і змусити заново замислитись та поцінувати те, що ми маємо, або ж освіжити прагнення до чогось нового, ще незвіданого в нашому житті, що ось-ось має з’явитися і хтозна, може саме 14 лютого у вашій поштовій скриньці з’явиться маленький червоний конвертик у формі сердечка?…
І наприкінці – традиційне привітання до Дня Валентина, котре мабуть усі колись вчили ще у школі:
Roses are red,
Violets are blue,
Sugar is sweet
And so are you!
|
| |
| |
| Olenka | Дата: Вівторок, 14.02.2017, 21:00 | Повідомлення # 2 |
|
Повідомлень: 3285
| Дорогі друзі! У цей святковий день, я хочу привітати всіх вас з Днем Святого Валентина і побажати вам щирої любові і чистої! Свято Це не випадково випадає на кінець зими – все навколо нас готується до пробудження, до весни, до яскравого сонця та не менш чудових почуттів.
Любов – це диво. І я дуже хочу, щоб це було диво в житті кожного з Вас! Це прекрасне з почуттів надихає всіх нас, а заради Любові ми здійснюємо найпрекрасніші вчинки у нашому житті.
Любіть своїх коханих, частіше кажіть їм про свої почуття. А якщо хтось це ще не встиг зробити - сьогодні той самий день, коли не треба мовчати!
Любіть своїх рідних, даруйте їм квіти та подарунки, „листівки - Валентинки”, зробіть для них сьогоднішній день найщасливішим!
14 лютого ми вшановуємо Святого Валентина, який займався дуже шляхетною справою - з'єднував люблячі серця!
Тому хочу побажати, щоб люблячі серця ніколи не були самотніми, а ніжне почуття Любові було завжди з Вами!!!)
|
| |
| |
