| Olenka | Дата: Вівторок, 17.05.2016, 19:33 | Повідомлення # 1 |
Повідомлень: 3285
| Не бійтеся жити!
В силу своєї роботи я часто чую ваші сумніви і терзання, і я хочу запитати... Ви дійсно думаєте, що будете жити вічно? І я зараз не про безсмертя духу, а про цілком конкретне, поточне, реальне життя.
"Я не можу йому зателефонувати, бо чоловік повинен завойовувати".
"Мені треба подумати, що з усього цього може вийти. Чи є майбутнє у наших відносин? "
"Я не можу сказати про свої почуття, тому що вони йому (їй) можуть бути не потрібні".
"Я не можу від нього піти, розумієте. Адже він б'є тільки коли п'яний, а так у нас багато хороших моментів".
"Ви ж знаєте, як важко в нашому віці когось знайти, тому мені страшно його залишити".
"Я не можу показати їй, що вона мені потрібна, тому що вона вважатиме бог знає що".
"Я не можу зізнатися в любові, тому що вона (він) вирішить, що тепер все дозволено".
"Я не можу їй сказати, як мені буде боляче, якщо вона піде від мене. Вона вирішить, що я слабак".
І маса, маса інших страхів.
Все це може бути. І страхи можуть виправдатися.
Але поки ви не скажете, не зробите це - ви не дізнаєтеся. Ви ніколи не дізнаєтеся напевно, як могло би бути. Ви за себе не завжди відповідаєте, а намагаєтеся передбачити реакцію іншого.
Люди, ви насправді вважаєте, що будете жити двісті років? Коли ви збираєтеся все це сказати, зробити? В наступному житті? То ж це будуть вже інші люди.
Вам не буде вічно тридцять, і сорок п'ять не буде, і п'ятдесят п'ять пройде.
Пройде все. І цей момент, коли ви могли сказати. І момент, коли ви могли почути. І момент, коли ви могли відчути. Пройде момент, коли ви могли ЖИТИ.
Ви залишили собі тільки думки про життя. Думки про те, як вам страшно. Думки про те, хто і як щось винен. Думки про те, як все може скластися. Думки про те, що нічого доброго не вийде.
Але ви самі не даєте цьому хорошому шансу! Поки ви не зробите конкретних кроків, для хорошого у вашому житті немає шансу. Жодного. Взагалі. Зовсім. Бог допомагає тому, хто допомагає собі сам.
Це колективне несвідоме у вас говорить. Страшний суд гримить дзвонами. Ви в Бога не вірите, а Страшного суду і пекла боїтеся. Над-Я знову ж лякає своїми нормами і правилами.
Але зробіть трохи більше, ніж ви звикли, трохи інакше.
Прийміть свою недосконалість. Убийте в собі прагнення написати життя на чистовик без помарок і без помилок! Життя не лінійне. Життя не зразково-показове.
Воно і прекрасне тим, що в ньому всього намішано: від бруду до небаченої висоти. Воно наповнене і повноцінне.
Ви не вийдете з нього в білих шатах. Ви вже не в них. Просто живіть. Любіть, відчувайте, пробуйте і помиляйтеся. У вас справжніх немає у запасі вічності.
З любов'ю, Лілія Ахремчик
|
| |
| |
| Olenka | Дата: Вівторок, 16.08.2016, 10:29 | Повідомлення # 2 |
|
Повідомлень: 3285
| Хтось сказав мені, одного разу, жити заради дрібниць. Жити заради світанку о п'ятій ранку і заходу о п'ятій вечора, жити заради дорожніх подорожей, їзди на велосипеді з музикою у вухах і вітром у волоссі, жити заради танців під дощем, жити заради сміху до болю в животі, жити заради улюблених пісень і хороших книг ,заради посмішок без причини, заради довгих розмов, заради печива з чаєм, заради відпочинку після довгого важкого дня, заради блиску в очах. Жити заради нічних пригод і заради зірок проводжаючих тебе додому. Жити заради людей, які пам'ятають, що ти п'єш чай без цукру і ненавидиш перловку. Жити заради довгих прогулянок, заради обіймів і коханих очей. Заради несподіваних подарунків і довгоочікуваного "так". Жити заради тих дрібниць, що змушують відчути себе живим.
|
| |
| |
| Olenka | Дата: Четвер, 08.09.2016, 20:51 | Повідомлення # 3 |
|
Повідомлень: 3285
| Я маю гармонію тоді, коли знаходжуся наодинці сама із собою
|
| |
| |
