А тепер коротко про мій день... Ще одна неділя у Львові. Пригоди почалися зранку, коли водій завіз мене в інший кінець міста, абсолютно протилежний від того району, куди потрібно було мені приїхати. В результаті даремно втрачені 40хв. Яндекс Таксі настільки турбується про клієнтів, що по мене приїхало дві машини з різницею у 10хв., і коли я вже їхала до місця призначення, у мене задзвонив телефон і я почула: "Девушька, а где ві? Я ужє прієхаль". Прийшлося чемно пояснити, що сталася прикра помилка. Далі була приємна зустріч з Сашком і смачна кава. Пізніше я поїхала погуляти центром і купити приз для розіграшу у групі. А потім футбол... Як завжди прийшлося постояти під входом для преси 15хв. Поспілкувалася з уже добрими знайомими, які працюють на стадіоні. Зустрілася з Юрком і ми пішли на наш сектор.

Веселий видався матч, жартували, сміялися аж раптом...почався сніг!!! Сніг, Карл! Сказати, що в мене талант одягнутися не по погоді - це нічого не сказати. Макасіни і тонка куртка на короткий рукав. Температура опустилася до 2 градусів. Ось... Блаблакар вперше мене підвів. Машин до Франківська не було. Автобусами не їду принципово. Беру квитки на потяг. Вперше за 8 років. Приїжджаю в рідне місто. Хочу до дому. Біжу по таксі. Діалог з водієм: В: Куди їдемо? я: Угринів. в: Верхній чи Нижній? я: Нижній. в: ні, не їду. Назріває питання, а чи не ох**ли наші таксисти? До слова відстань між Верхнім і Нижнім 2км. Як виявилося, на таксистах мої сьогоднішні пригоди не завершилися.

Друзі, хто дивився останню частину Форсажу? Бачили який крутий екшн? Яка швидкість? Який адреналін? Так ось...яка ж це все фігня, порівняно з водієм маршрутки, який робить останнє коло. Спасибі, що жива... Нарешті вдома. Шо ж за день...