| Olenochka | Дата: Субота, 02.09.2017, 22:48 | Повідомлення # 1 |
Повідомлень: 4643
| Моя проблема у тому що мої батьки цікавляться моїм життям занадто багато. Я розумію що потрібен контроль але мене бісить їхні допити вони так і кажуть “ми маєм знати все чим ти цікавишся, шо дивишся з ким гуляєш,буквально все ” .Я майже неходжу гуляти , а коли ходжу то прийшовши мені вичитують через те що я погуляла нічого не зробила по дому хоча я сиджу дома , маю лише одну подругу яку вони періодично у всьому звинувачують (довго розмовляю з нею по телефону “скільки можна розмовляти ,ти нічого неробиш , це все твоя Катя , ніякої каті ).
Чи буває таке, що ви спокійно спілкуєтесь? Чи виражаєш ти своє незадоволення ситуацією? Розумію що тобі не просто. Часто батькам важко прийняти той факт, що дитина виросла і стала більш самостійною. Ще питання, щоб не забути: на скільки ти проявляєш свою самостійність в інших питаннях? Наприклад в підтриманні порядку, чи наприклад в виконанні інших своїх обов’язків? Це вагомий аргумент в переговорах з батьками. Така поведінка батьків може бути викликана багатьма факторами, наприклад виховання(їх так виховували і вони просто не вміють по-іншому), негативний досвід( або їх, або твій, коли вони не контролювали і сталося щось дуже не приємне), страх( за тебе, за себе). Причини можуть бути і інші та це основні. Контроль виникає тоді, коли є багато страху та тривоги. Чи можеш ти поговорити, або хоча би спробувати поговорити наприклад спочатку з мамою про те, чого вона боїться найбільше і що її може заспокоїти, яка твоя поведінка? В таких випадках допомагають правила, які будуть складені разом і при спокійній розмові. Проявляй самостійність в побуті більше, бери відповідальність, спостерігай як ти змінюєшся, більше говори з батьками про те, що для них важливо, що турбує, питай про те, як ти можеш їх заспокоїти.
|
| |
| |
| Olenochka | Дата: Субота, 02.09.2017, 22:50 | Повідомлення # 2 |
|
Повідомлень: 4643
| Цитата мене звати Крістіна, мені 14, фактично 15.
я дуже конфліктую з батьками.. в мене не виходить з ними нормально поговорити.. я неможу їм нічого розказати по секрету, і тим більше навіть мамі.. вона вічно це перекручує..
я закохана.. і як би смішно це не звучало, але це правда..
позавчора я сказала мамі, що іду вибирати собі плаття з подружкою.. я пішла у 9:00 ранком, і повернулася в 8:00 вечора.. мама дуже на мене кричала і навіть ударила.. я розумію що я винна.. бо насправді я спочатку була з подружкою, а потім пішла гуляти з хлопцем, але ми не зустрічаємося з ним.. я просто дуже за ним скучила.. дуже..
мама мене не зрозуміла.. незнаю що робити..
забрала в мене телефон і вже як 2 день не вертає.. тато думать що я з хлопцем якимось переспала.. хоча нічого не було.. я цнотлива, але тато не вірить.. брат невірить, ніхто мені не вірить.. нікуди не відпускають… навіть до подружки..
підскажіть будь ласка що мені робити…
Привіт. Настав той переломний момент, який називається сепарацією. Сепарація це відділення підлітків від батьків в момент дорослішання. Зараз важко і тобі і їм. Вони сильно тривожаться і бояться. Спробуй поговорити в спокійній атмосфері з ними про те, що ти відчуваєш, що тобі зараз теж не просто, що ти їх любиш і хотіла б полегшити процес дорослішання і для себе і для них. Спитай, чого вони бояться найбільше? І що могло б допомогти їм заспокоїтися. В таких випадках дуже добре, якщо вам вдасться разом написати список правил для всіх і далі притримуватись його. Зараз багато залежить від того чи будеш ти брати на себе відповідальність за свої дії і чи будеш виконувати свої обов’язки. Для того, щоб весь процес пройшов простіше, варто виплеснути ті емоції, які зараз накипіли до батьків. Для цього можна написати невідправленого листа, де написати про все, можливо також наприклад вийти в ліс і покричати, чи навіть побити м’яку іграшку. Розкажи будь ласка, брат в тебе старший чи молодший і яку роль він відіграє у твоїх конфліктах з батьками?
|
| |
| |
