MENU
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Поради для Підлітків » Форум » Відносини » Розрив стосунків » Крик душі
Крик душі
knopaДата: Вівторок, 20.06.2017, 14:57 | Пост # 1
Постів: 720
КРИК ДУШІ... =(((
Я знаю, що ти не хочеш щоб я тобі писав, телефонував... Ти не відписуєш мені - значить я тобі не потрібен....
Добре, я не буду більше тобі писати, не буду телефонувати... Але це
тільки для тебе!... Тому, що ти вже мене не можеш терпіти, а це ще
більше мучить мене... Я лише хочу щоб ти була щаслива і це все я зроблю
тільки для тебе, хоч це буде дуже важко... Та я це якось переживу, для
мене найважливіше щоб тобі було добре, щоб ти була щаслива... Але я тебе
не забуду ніколи, тому що такий вже я є... Я знаю: я добрий, і цим всі
користуються!... Я можу терпіти все, але й і мій терпець уривається...
Ти знаєш: я щиро покохав тебе, у мене багато чого змінилось, у мене
з'явились мрії, з'явився сенс життя!.... Просто заради тебе я
по-справжньому жив... У мене було одне бажання: щоб тобі зі мною було
добре, щоб ти відчувала себе найщасливішою в світі... Ти кажеш, що
міняєш своє життя?... Але ти міняєш його не зі мною!... Бо мене ти не
хочеш бачити в своєму житті... Ніколи не роби людям боляче, тому що воно
все вертається!... А я не хочу щоб ти відчувала такий біль... Ти можеш
це не прочитати до кінця, але я не можу зрозуміти: чому ти мене
розлюбила? В нас було таке кохання, за яке потрібно було боротися!...
Значить, хтось по-справжньому не кохав... Я не можу забути цей час, який
я провів з тобою, бо він був для мене найкращий... Я його завжди
згадую, але останнім часом це не дуже приємне, тому що цього більше не
буде... А так цього хочеться... Мені важко забути тебе, твою усмішку,
твої чарівні очі, твою ніжність, твої обійми... Я так і не дочекався
тоді твого поцілунку... Так сумно... Та ти цього не хотіла... Я так
мріяв про нього... Чому це все сталось? Чому саме з нами? Я цього ніколи
не зрозумію... Мені так хочеться, щоб ти мені зателефонувала, написала
щось приємне... Ти казала, що ми залишимося друзями, а ми зараз ніхто...
Сумно... Боляче!... Я навіть не знаю, чи хоч був важливим для тебе...
Ти говорила мені такі слова, що мене просто перевертало зсередини... Я
пам'ятаю той час, коли прокидався з тобою, засинав також... А скільки
часу ми проговорили з тобою по телефону... Як я можу це забути??!... Я
заради тебе змінив багато чого у своєму житті, щоб бути поруч з тобою...
Ти навіть не хотіла зі мною зустрітись... Це важко й сумно... Це все
залежало і залежить від тебе... Я завжди цінував тебе, бо ти
найкраща!... Завжди переживав за тебе, завжди знаходив для тебе час...
Вибач мене... Вибач мені за все... Я можу ще писати, але тобі це може
бути нецікаво... Я кохаю тебе... І завжди сумую... І завжди буду
чекати... Ти вже все вирішила, я тут вже нічого не подію... Удачі
тобі!... Нехай береже тебе Господь... ©
 
knopaДата: Вівторок, 20.06.2017, 14:58 | Пост # 2
Постів: 720
Лист до нього.
Привіт…
Як в тебе справи? Знаю, що відповіді не отримаю, тому буду сподіватись, що все добре. Я не знаю для чого я це
все пишу. Вибач… Мені скільки всього хочеться тобі сказати. Не сказані
слова стоять комком у горлі і я знову плачу.
Не знаю навіть з чого почати. Мабуть з того, що я як і раніше тебе кохаю. Не можу нічого з цим
зробити. Мені болить. Я стараюсь подавляти в собі це, стараюсь не
думати про тебе, про нас, про те, що було між нами, але я не можу.
Постійно згадую, думаю, картаю себе за те, що сталось. Я не хотіла того.
Ти звинувачуєш мене у розірванні цих стосунків. Можливо була і моя
вина. Але ти й вніс свою частку в це.
Я хотіла достукатись до тебе, серйозно поговорити про наші стосунки, але ти уникав цих розмов. Можливо
якби ти все-таки вислухав мене, то ще можна було б щось змінити,
налагодити якось наші відносини. А ти просто не став мене слухати.
Сьогодні рівно тиждень як ми розійшлись. Знаєш, я все ще не можу звикнути до
того, що тебе немає поруч. Що я лягаю і прокидаюсь одна. Ці чотири стіни
пригнічують мене. Я постійно плачу, обіймаючи того плюшевого ведмедика,
якого ти мені подарував. Він такий же милий як і ти.
Я шукаю розради у подруг і знайомих. Але це мало мені допомагає. Бо ніхто і ніколи не зрозуміє того болю і того страждання.
Але, знаєш, мені ніхто не може заборонити тебе кохати на відстані. Я
втратила все, що мала, все що по частинках збиралось за цей рік з тобою.
Але в мене залишилось кохання. Я кохаю тебе ще більше.
Знаєш, найважче навіть не те, що ми розійшлись, а те, що я не вмію жити без
тебе. Я не знаю куди себе подіти, що робити. Мені всі говорять, щоб я
викинула тебе з голови і почала нове життя. Але скажи мені як це
зробити? Як можна викреслити цілий рік життя з тобою? Все, що ми
пережили за цей час. Як можна все це просто викинути?
Ти можеш порвати цей лист навіть не читаючи. Я знаю, що ти, певно, так і зробиш як тільки побачиш, що це від мене.
Ти просто збайдужів до мене. І це почалось ще до того як ми поставили
крапку. Ти просто шукав приводи для того, щоб розійтись. Ти знайшов їх і
з легкістю виставив мене за двері. Просто викинув зі свого життя.

Невже тобі і справді байдуже? Невже ти не жалієш, що так сталось? Невже тобі
ні краплі не жаль мене? Ти ж знаєш як сильно я тебе люблю! Я скучаю за
тобою нестерпно.
Я люблю тебе і хочу щоб ти був щасливий, навіть якщо для цього нам потрібно було розійтись. Якщо тобі так буде краще,
то нехай так. Пройде трохи часу і мені стане легше напевно. Я можливо
примирюсь з тим що сталось. Але знай, що ти назавжди залишишся в моєму
серці. Щоб не було далі зі мною, я все одно кохатиму тебе.
Я певно послухаюсь порад своїх друзів і почну нове життя, в якому більше не буде
страждань, сліз, муки. Але в ньому завжди буде любов до тебе. Ти
подарував мені те щастя, якого в мене ще не було. Нічого, що воно було
короткочасне, але ж було.
Я вдячна тобі за той рай який ти мені подарував. Мені було добре з тобою… надіюсь, тобі теж.
Сьогодні ти мені наснився. І там у моєму сні ми знову були разом. Нам було
добре. Ти так ніжно цілував мене і говорив, що любиш. Ми були такими
щасливими і безтурботними. Я прокинулась зі сльозами на очах.
Знаєш, іноді мені до болю хочеться тобі подзвонити. Але я не роблю цього, бо
знаю, що ти не піднімеш слухавку. Та що казати тобі, я не знаю. Буває
таке, що я прихожу до твого будинку вночі і годинами стою під твоїм
вікном, в надії хоч на долю секунди побачити тебе.
Я, напевно, занадто сильно тебе любила і опікала. Тобі просто набридло і ти прогнав мене.
Вже пізно щось говорити. Я розумію, що не в змозі тебе повернути, якби я
того не хотіла. Віриш, я готова все віддати, щоб ми знову були разом.
Це так нестерпно боляче сидіти зараз тут в чотирьох стінах, писати цей
лист і плакати. Це так боляче – говорити і бути не почутою. Так боляче –
усвідомлювати, що все уже відійшло в небуття. Що нічого вже не
повернути, нічого вже не змінити.
А я ж благала тебе, молила дати мені шанс все змінити. І я б змогла… але ти залишився байдужим.
Я сама в усьому винна. Винна, що не зробила тебе щасливим, що не змогла і далі мовчати, про те, що мене непокоїло.
Ти сказав, що так буде краще для нас обох, що так треба. А як же твої
клятви, що будеш любити мене все життя, як же ті обіцянки повернути
мене, якщо я піду? Де це все ділось? Ти певно вже й не пам’ятаєш, що
говорив таке.
Ну і нехай…
Вибач,що відволікаю тебе, якщо ти все-таки читаєш це.
Я кохаю тебе!
Прощавай!

P.S. Поверни мене! Я тебе благаю. Я не вмію жити без тебе…
 
knopaДата: Понеділок, 03.07.2017, 21:38 | Пост # 3
Постів: 720
Ти більше не можеш прийняти мене таким яким я є? Насолоджуватися моєюкомпанією? Знаходити все те хороше що завжди знаходила. З кожним днем,  дорослішаю ітрапляється те про що ти хотіла. ( знищилось багато дитячих капризів). Якщо, не хочеш спостерігати, то  нероби цього!  (то є пропозиція) Ти є
розумна , сформована, доросла дівчина! ….( зі своїми звичками ,амбіціями,світоглядом…
тому ти маєш чучуть усвідомлювати чого хоч.  А для випадку якщо не знаєш, то єдиним
правильним рішення буде свобода…тільки так ти зможеш відчути що тобі потрібно.  Не збираюся, тиснути на жалість чи
маніпулювати.  Іди… роби… думай
випробовуй твори. В першу чергу свобода та спокій. Сприймаю тебе так як є… Нащо,
мені тебе нещасну, силоміць поруч в стосунках. Ти маєш сама відчувати , я не
зможу нав’язувати тобі свій світ!   Люди в стосунках тому що їм добре разом . Якщо, мені було добре і я хочуповернути їх то не означає , що ти те саме відчувала коли була зі мною. Я Не
можу нехтувати більше твоїми інтересами…
 
Поради для Підлітків » Форум » Відносини » Розрив стосунків » Крик душі
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук:
Нова відповідь
Ваше ім'я:
Текст повідомлення:
Код безпеки:

| Школа Любов Відносини Секс Тіло Здоров'я Життя |


::Все про дорослішання, менструацію, такі дні, дозрівання,безпечний секс,статеву зрілість та підліткові проблеми::