| Olenka | Дата: Субота, 10.12.2016, 17:47 | Повідомлення # 1 |
Повідомлень: 3285
| Цитата Пра́во вла́сності – це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і в своїх інтересах, усуненням усіх третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов’язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб. /ВікіпедіЯ/
Цитата  Подобається мені фраза “Люблю коли чоловік поруч! Поруч, я сказала!”. Щось в ній є таке правдиве, таке реальне. Ось шукає півжиття жінка собі чоловіка. Знаходить. Зваблює. Видає за себе заміж! І все. На цьому закінчуються романтичні походеньки і фразочки на зразок “Та я з тобою на край світу”, “Разом ми подолаємо все і будемо жити довго і щасливо” і т.д. На цьому етапі починається відстоювання свого права власності. При чому воно розповсюджується на все, що стосується чоловіка. Жінка воліє мати право на його повсякденне життя, на його будні, на його професійні питання, на його бюджет, на його житлову площу, а головне на що вона претендує – на час свого чоловіка.
Право власності та його доречність в стосунках
Зазвичай на це “хворіють” і незаміжні дівчата, які постійно вимагають побільше уваги і просто категорично відмовляються розуміти як це в п’ятницю ввечері їх обранець не з нею коханою, а з друзями на футболі. Заміжні ж на правах дружини, можуть дозволити собі вимагати, щоб чоловік проводив як п’ятничні, так і суботні та всі інші вечори тижня, з нею коханою, за переглядом романтичних мелодрам, а ще краще серіалів. І ніякого футболу. Ну бувають ще випадки, коли дружина висловлює своє неабияке прагнення розбавити їх чоловічу компанію та повболівати за невідому команду. Чоловіки від такої ідеї зазвичай звісно ж не в захваті. Ніякого пива, ніяких розваг, ніяких галасливих кричалок, у жінки ж усе під контролем!
Та грішать цим не тільки жінки. Права власності часто вимагають з часом і чоловіки. Ніяких коротких спідничок, щоб інші на тебе не дивились. Ніяких дискотек, ніяких посиденьок з подружками, зустрічей з друзями-чоловіками, відвідування якихось заходів. Ну ж бо чоловіка нема поруч! І то вже якось не те, що не культурно, це прирівнюється до гріха на вагу з зрадою. Бо ж не пасує заміжній дамі “шлятись” вечорами без чоловіка.
Володіти та користуватись своєю другою половиною може тільки її повноправний власник на свій розсуд і в своїх інтересах, усуваючи при цьому усіх третіх осіб. І під цими третіми особами маються на увазі усі, окрім повноправного власника, а повноправність зазначається на чотирнадцятій сторінці паспорта.
Саме цим керується багато пар. І одружених, не одружених. На жаль. Руйнуючи стосунки власними руками, претендуючи на одне з найважливіших прав людини – права вибору. Бо кожен з нас має право робити свій вибір сам, на якій не впливатимуть інші люди. Вибір як проводити час, з ким його проводити, вибір друзів, вибір коханих і т.д. Вибираючи замість іншої людини, ми самостійно перетворюємо цю людину в своє майно, яким ми в праві розпоряджатись так, як нам заманеться. І все тільки заради того, щоб задовольнити свій егоїзм, своє его, деколи навіть самоствердитись за рахунок когось іншого.
Звісно, йдеться мова про пари і про стосунки, а в стосунках важливо думати не про своє ”Я”, а про двох людей одночасно, як про одне ціле. І не нехтувати думкою одне одного, прислухатись і шукати компроміси. Варто розуміти і поважати бажання одне одного. Але ніколи не варто намагатись володіти іншою людиною цілком і повністю. Бо саме цим ми власноруч зав’язуємо зашморг на шиї власних стосунків.
|
| |
| |
