|
Вірш про розлуку
|
|
| girlorg | Дата: Понеділок, 01.12.2014, 21:48 | Повідомлення # 16 |
Повідомлень: 1717
| Відчай
Тебе нема - і як тут далі жити?
дорогами, дахами в світ піду.
Лише тобі мене вдалось скорити.
І підсвідомо хочу задушити
свою любов...Але таки бреду...
За обрієм так близько було сонце,
коли руками порпались у хмарах.
Ловила світло зайчиків віконцем,
пестливо, ніжно мабуть усе сон це...
Але ж таки згорала, вигравала...
Болів до сказу й солодкої млості,
і я була не краща - світом білим.
Але життя кидає вміло кості,
не вистачить на Долю й каплі злост.
Забути все сама таки волію...
Та замилуюсь небом на хвилину.
В легенях ще цигарок мішанина -
твоїх старих. А в голові лиш кпини,
і пусткою душа, і павутинно
заплуталась в слідах, немов дитина...
Тебе ж нема... Забідкаюсь на хвилю,
бо сил не вистачить мені на сльози.
Можливо за тобою теж порину.
А чи похИлюся як тихі лози?
Чекай коханий, я вже на дорозі...
|
| |
| |
| girlorg | Дата: Середа, 03.12.2014, 15:22 | Повідомлення # 17 |
|
Повідомлень: 1717
| А я все ще про тебе пам'ятаю. Холодним осіннім вечором, п'ючи на кухні чай, сірими буднями, пробігаючи в поспіху центром міста, гарячими ночами, лежачи у обіймах. У теплих обіймах. У рідних обіймах. Не у твоїх обіймах. Дивно, правда? Сама собі інколи дивуюсь, як після твоїх таких болючо-нестерпних обіймів, могла ще чиїсь назвати рідними.
Знаю, що ти мені ніколи цього не пробачиш. Смішний. А навіщо мені твоє прощення?
Ні, ну дійсно, який з того сенс? Якась частина здорового глузду, ще й досі благає, щоб ти нізащо не вибачав цього. Спитаєш чому?
Все занадто банально, так мені простіше стримувати поодинокі благання душі, усе кинути, і у приступі слабкості кинутися тобі на шию.
Але ти ніколи не любив банальностей, втім, як і я.
Коли все ж таки трапляється краплина ностальгії, і хочеться все кинути, забути, і бігти, бігти, бігти чимдуж бігти до тебе, я просто обіймаю його сильніше, так сильно як тільки можу собі дозволити, і хвиля суму поступово відходить, відпускає й зникає легким маревом уночі. І все стає на свої місця, а на ранок взагалі здається, що нічого й не було.
Сьогодні один з таких вечорів, на годиннику одинадцята вечора, в чашці чорний чай з лимоном, і розуміння того, як нестерпно мені хочеться бути поряд з тобою, незважаючи ні на що, це відчуття душить і знаходить вихід у сльозах. Будь що буде, набираю смс-"коханий, ти ще не спиш? Я безмежно скучила за тобою, приїжджай.", та по звичці відправляю іншому адресату, саме тому, чиї обійми тепер звуться рідними.
Ніч, зрадницьки підкрадаються несамовиті думки про тебе, та ти уже знаєш, що я роблю у таких випадках...
А на ранок наче нічого й не було.
|
| |
| |
| girlorg | Дата: Вівторок, 09.12.2014, 12:43 | Повідомлення # 18 |
|
Повідомлень: 1717
| Я вже переболіла.
Хоч є ти і немає.
Зима накриє снігом
минулі стежки раю.
Було так важко, чуєш?
Ці дотики, ці руки -
ти пам'ятати будеш
в найважчі миті муки!
Загинуть, чи ніколи
минулі серця рани?
Засвічу в видноколі,
з надією, багряні
не вигорілі свічі.
Можливо ти побачиш,
блукаючи по світу,
можливо. Не віддячиш...
В снігах далеких тліла.
Ти є і це я знаю.
від слів так зміст важливий:
пробачу. не. чекаю.
|
| |
| |
| girlorg | Дата: Вівторок, 09.12.2014, 13:46 | Повідомлення # 19 |
|
Повідомлень: 1717
| Необережний рух та зайвий крок,
Фартові посмішки, останній потяг,
Яскраві сни, дорога до зірок,
Провалля. Перспектива викинути мотлох...
Безвихідь, пастки, вибухова суміш,
Відображають те, що ти не хочеш помічати,
Жорстоко і відверто перехоплюючи погляд,
По собі лише біль та сльози залишати...
Реінкарнація, що загубилась у прозорих снах,
Інтимна лірика та проза фотографій,
Це прагнення - фактично гарник знак,
Опанувати ненависний страх та натяг...
Рядки сумні, подекуди нестерпні,
Домінування пристрасті, буденний темперамент,
Пірнути з головою у життєвий фарс,
Плацкарт душі, всю вічність буде з нами...
Ефект ганьби від надміру емоцій,
Це наші аргументи, підлі та зрадливі,
Зловтішна таємниця всіх глибин душі,
На поверху останнім, - вже всі пройшли можливі.
Мистецтво фальші, театральний критик,
Прийде фінал - закінчимо скандалом,
Обожнюючи біль, аргументуем надто,
Та наші темні душі зіграєм досконало...
|
| |
| |
| girlorg | Дата: Вівторок, 23.12.2014, 00:54 | Повідомлення # 20 |
|
Повідомлень: 1717
| Іноді так болить, що виєш вовком. Але не завжди вголос, не завжди навіть сили є. Тоді душа впадає в стан, близький до агонії. Тіло живе, а вона потрохи божеволіє, здригається від того, що пам'ять ще не встигла забути все, стерти.
|
| |
| |
| girlorg | Дата: Субота, 27.12.2014, 22:59 | Повідомлення # 21 |
|
Повідомлень: 1717
| Востаннє
Мої губи болять, бо сказали навіки :
"Прощай..."
і не згинуть пекучі, безкраї роз'ятрені рани.
Я поставлю на стіл твій гарячий улюблений чай.
І присяду на край... Щоби знову не впасти у яму.
Мої очі болять, бо змовчали останнє : "Не йди..."
Приховали солону, даремну і вічну сльозу.
Я чекаю лиш змін, і нової брудної весни.
Там недовго залишиться мучитись у цю сльоТу.
Мої руки сказали востаннє тобі : "Обніми..."
Я палала десь там... ти іди і мене не чекай.
Лиш в останніх і наших порепаних титрах рядки:
"Я люблю. Не забудь про свій чай. Прощай..."
|
| |
| |
| girlorg | Дата: Неділя, 28.12.2014, 20:40 | Повідомлення # 22 |
|
Повідомлень: 1717
| Востаннє
Мої губи болять, бо сказали навіки :
"Прощай..."
і не згинуть пекучі, безкраї роз'ятрені рани.
Я поставлю на стіл твій гарячий улюблений чай.
І присяду на край... Щоби знову не впасти у яму.
Мої очі болять, бо змовчали останнє : "Не йди..."
Приховали солону, даремну і вічну сльозу.
Я чекаю лиш змін, і нової брудної весни.
Там недовго залишиться мучитись у цю сльоТу.
Мої руки сказали востаннє тобі : "Обніми..."
Я палала десь там... ти іди і мене не чекай.
Лиш в останніх і наших порепаних титрах рядки:
"Я люблю. Не забудь про свій чай. Прощай..."
|
| |
| |
| girlorg | Дата: Неділя, 04.01.2015, 22:15 | Повідомлення # 23 |
|
Повідомлень: 1717
| Я так сумую за коханим... Чому наші вихідні так щвидко минули?
Важко все-таки в різних містах знаходитись.
Чомусь мій подих не знаходить спокою.
Хоч очі вже збираються до сну.
В душі прогноз погоди дуже вогкої.
Головою притулюсь на руку твою міцну.
Хочу до душі торкнутись і відчути аромат,
Який заспокоює, та приносить збудження.
Відчуття розбитості, як після падіння на мат.
Коли на фізкультурі хтось збиває напруження.
я цілий день ходжу, не знаючи, що ж хвилює?
та лиш вночі дійшло-твоя відсутність.
Щось всередині мене так відверто бушує,
Правду пишуть в книжках про кохання могутність.
Сказавши відверто, боюсь признатись собі:
Почуття ростуть швидше, ніж сніг розтає у плюс.
При думці про тебе ворушиться щось в животі,
Й не важливо хто ти: людина-метро чи індус.
Закриваю очі: ти-поряд. Душа ожила.
Й відвертість моя як ніколи відверта, щира.
Не морозить мене так нещадно холодна зима.
Я нарешті, коханий, з тобою душою ожила...
|
| |
| |
| girlorg | Дата: Понеділок, 05.01.2015, 16:25 | Повідомлення # 24 |
|
Повідомлень: 1717
| Насправді все дуже просто -
є я і ти -
два різні світи,
такі нескінченно довго і млосно
до останнього йшли, [кити]
Дивно, гортаючи осінь,
знайти метри три, без розбору -
ти, не ти
так не кинувши сітки
вирішуєш за обох всі "досить",
покидаючи поле бою й мети.
Не важливо де бути потім,
у вічності є закуткИ - нікудИ,
в черговий раз впадаючи в егоїстичний розпач,
питання - навіщо мені ці катИ?
- бо продовження просто просить досі:
"Далі іди" .
|
| |
| |
| girlorg | Дата: Вівторок, 06.01.2015, 00:20 | Повідомлення # 25 |
|
Повідомлень: 1717
| іЗДРИК
а от пусто без тебе
а їду і їду і їду..
а от пусто без тебе
і пустка ця ніби діра
не залишимо тіл ні адрес
ані імені ані півсліду
вже спазмує аорта
а отже злітати пора
і злітати ущент –
капілярами нервами мозком
розлітатися вщерть –
на уламки на скло і бетон
а залишиться що?
два фрагменти розталого воску..
недопите вино..
і розряджений чийсь телефон..
а залишаться ще
кільканадцять заниканих зерен
біографія усна і
спектакулярна війна
а без тебе так пусто
і так безпорадно без тебе
порожнеча минає..
..і ноги торкаються дна
|
| |
| |
| girlorg | Дата: Середа, 07.01.2015, 20:51 | Повідомлення # 26 |
|
Повідомлень: 1717
| Стоячи біля обриву гори він запитав:
- ти любиш мене?
- Люблю!
- Тоді стрибни.
Вона посміхнулася і подивилася йому в очі і сказала:
- А ти любиш мене?
-Люблю!
- Тоді штовхни!
|
| |
| |
| girlorg | Дата: Понеділок, 12.01.2015, 16:51 | Повідомлення # 27 |
|
Повідомлень: 1717
| вибач
що не привітала
з днем народження
я справді
пам'ятала
і навіть подумки
щось тобі бажала все ж
твої і мої
електронні листи
які пронумеровані в мене
і все "коханому"
планетне
сяйво
спеціально
не поїду у Бруклін
і не куплю собаку
аби ти продумано
просто був поряд
так важливо пережити
морози
і захворіти
я згодна
на сливове варення
і цілий місяць
відсутності дощу
бо не буває
випадкового
запланованого
кохання
|
| |
| |
| girlorg | Дата: Понеділок, 12.01.2015, 21:40 | Повідомлення # 28 |
|
Повідомлень: 1717
| — Привет!
— Ну привет!
— Как дела?
— Всё отлично:
любима и счастлива, как ты хотел.
А ты?
— Всё путём!
Заработал прилично.
Устал. Успокоился.
Дома осел.
— Всё так же свободен?
— Всё так же свободен!
Никто не способен меня оседлать!
— Смешной ты и глупый.
Классический Овен.
— А ты всё такая же язвочка, мать!
— Да ладно, смеясь, кто помянет былое.
— Скучала немного?
— Да нет… а зачем?
— И я не скучал, всё вертелся юлою.
Но мы же с тобой не хотели проблем?
Ты думаешь, правильно мы поступили?
— Конечно, всё к лучшему.
— Ну и ура.
А может увидимся?
— Лучше не… или?
— И правда, не стоит.
Ну ладно, пока!
А вечером он налакается в стельку,
Она задохнётся от слёз и тоски.
Вот так иногда и встречаются мельком
Все те, кто расстались любви вопреки…
Ду-ра-ки.
|
| |
| |
| girlorg | Дата: Середа, 14.01.2015, 20:28 | Повідомлення # 29 |
|
Повідомлень: 1717
| А я тебе кидаю
В світі такому холодному.
Всі клятви й обіцянки
Раптом упали в ціні.
І тільки два слова,
Два слова сумління колотимуть:
Пробачиш мені?
Моя мила, пробачиш мені?
Пробач мені, мила,
Яви свою милість, пробач мені.
Звільни мою душу
Від того, що так їй пече.
Тому ми й прощання
Назвали останнім побаченням,
Щоб мати надію –
А раптом побачимось ще.
Але ти мовчиш.
Головою печально похитуєш
І стук твоїх кроків
Відлунює в скроні мої:
"Навіщо ти кидаєш милу,
На-ві-що ти ки-да-єш?
Це ж, може, остання любов,
Тож не кидай її!..."
Останні вагання
Змиває і злизує злива.
Останніх благань
Благенькі блакитні вогні.
А я тебе кидаю,
Я тебе кидаю, мила,
Мов круг рятувальний,
Якого хтось кинув мені.
Олександр Ірванець
|
| |
| |
| Olenka | Дата: Субота, 07.02.2015, 20:51 | Повідомлення # 30 |
Повідомлень: 3285
| Колись
я замерзну
змовчу
Про відверте
стерплю
Я не жертва
дивись
Напівмертва
колись
і з тобою
До болю
вернись…
|
| |
| |
