Вірш про розлуку
|
|
Olenka | Дата: Субота, 21.02.2015, 20:16 | Повідомлення # 31 |
Повідомлень: 3285
| Йому
Я випишусь для тебе на всі роки, щоби нікому більше не дістатись. Ти близько, чую твої тихі кроки, моїм очах в тіні вже не сховатись.
Я вималюю всі свої вимоги, щоб гордості ніколи не коритись. Такі далекі і крихкі дороги, і все ж вдалося нам якось зустрітись.
Я вилікую всі свої бажання, нехай ці нові мрії схоплять душу. На дотик уст я відповім - "кохання", щаслива, що люблю, і що не "мушу"...
|
|
| |
Olenka | Дата: Понеділок, 02.03.2015, 23:18 | Повідомлення # 32 |
Повідомлень: 3285
| Я не одна... На щастя чи на горе. Зі мною сонця промінь в вишині. І не дарма колись звертав ти гори, не треба зараз зводити знов їх.
Я не одна на радість а чи смуток... Бо ж ностальгія плаче за плечем! Так добре викидати слід пелЮсток слів-квІток, скошених твоїм мечем...
Я не одна на свою долю, віру! Зі мною небо є, ммм... Бог все знає. Нехай ще пам"ятаю...Але вірю! Прийде й чеканний, ніжно покохає...
Я є на зло тобі і всьому світу! Не впаду у брехню, не спотикнУсь! Тримаю всю надію, теплу, світлу... На зло ж тобі я просто усміхнусь
|
|
| |
Olenka | Дата: Вівторок, 03.03.2015, 22:58 | Повідомлення # 33 |
Повідомлень: 3285
| Дивитися б у небо... і не тліти.. не існувати як комаха на морозі... в душі збирати польовії квіти... Тебе б стрічати зранку на дорозі...
Дивитися б на гори.. і боліти.. такими простодушними вітрами з Тобою - хочеться летіти і лікувати незліковні шрами...
|
|
| |
Olenka | Дата: Середа, 10.06.2015, 21:20 | Повідомлення # 34 |
Повідомлень: 3285
| Не зволікайте. Час - це всього лиш жменя піску, який просочується крізь пальці і розчиняється у повітрі. Адже, ви повинні стільки встигнути, стільки зробити, стільки сказати... Живіть тут і зараз. Здійснюйте мрії, реалізовуйте плани, досягайте висот, любіть.
|
|
| |
knopa | Дата: Пятниця, 25.09.2015, 17:24 | Повідомлення # 35 |
Повідомлень: 766
| днів моїх метаморфози, мого серця рани, і душі моєї грами, впевнені так само, як і я.., що втрачено, то втрачено, й назад дороги вже нема...
|
|
| |
knopa | Дата: Пятниця, 25.09.2015, 17:25 | Повідомлення # 36 |
Повідомлень: 766
| Між нами вода і відсутність мостів — ніщо не завадить ковтати тумани
і ніби усе чого дійсно хотів — стрибати у подих південних вітрів де небо і дно — два великі екрани
© Дмитро Лазуткін
|
|
| |
knopa | Дата: Пятниця, 25.09.2015, 17:26 | Повідомлення # 37 |
Повідомлень: 766
| Запа́рений вечір із присмаком сальси, Запалена поглядом перша зоря… Я знаю відтінки твоїх іпоста́сей, Мов літери зле́жаного букваря.
Кого́ртяться вкупі іскри́ни автівок… Кого б ти покликав, як сонце зайшло? Я знаю структуру твоїх підмурі́вок, Неначе єдине моє ремесло.
Малинові ночі на кексах скайла́йнів Малими цятка́ми втікають в асфальт… Я знаю, де сплять твої меридіани, І їхні перерізи всіх космошпа́льт.
Люби́сткові ноти як зда́лений спогад… Любити зі жменями пересторог?.. Я знаю про тебе усе і навздо́гад Піймаю і те, про що знає лиш бог
Юлия Кириленко
|
|
| |
knopa | Дата: Пятниця, 25.09.2015, 17:26 | Повідомлення # 38 |
Повідомлень: 766
| Я надто добре знаю свої недоліки, щоб вимагати взаємної любові.
Чарльз Буковскі
|
|
| |
knopa | Дата: Четвер, 01.10.2015, 11:51 | Повідомлення # 39 |
Повідомлень: 766
| І що ж тут приховувати чи змовчувати, я люблю його, це ясно. Люблю, люблю. Це камінь на моїй шиї, я йду з ним на дно, але я люблю цей камінь і жити без нього не можу.
Антон Чехов, "Вишневий сад"
|
|
| |
knopa | Дата: Пятниця, 16.10.2015, 18:31 | Повідомлення # 40 |
Повідомлень: 766
| Якщо коли-небудь настане день, коли ми не зможемо бути разом — збережи мене в своєму серці, я житиму у ньому вічно!
|
|
| |
knopa | Дата: Неділя, 07.02.2016, 21:20 | Повідомлення # 41 |
Повідомлень: 766
| Я сиджу і не знаю, що написати. Писати про те, як серце болить? Чи ,може, про сон тобі розказати? Ти знаєш, чому час так швидко летить?
Може ,напишу про буття і реальність! Та чи цікава комусь ця дурня? Це все сучасність, наша новітня ментальність! Ох, яка ж висока за це буде платня.
Нам байдуже мистецтво й моральність, Про себе думками життя прожили. Ми не знаєм, де шукати відповідальність! Порядність і скромність давно віджили.
Не будем про це, напишу про нас. Напишу про те, як колись ми жили. Як красномовно згубили свій час, Як по-бідному багаті були!
Нас уже нема, а я щаслива, я жива! Тепер я маю час для світової боротьби, Я як фенікс з попелу сьогодні ожила. Немає більше часу для цієї ворожби!
Хоча ні, не напишу, це все мій характер слабкий. Він не визнає емоційно-забарвлених слів. То ручка не та, то лист не такий, Погода погана — не для листів!
|
|
| |
Olenka | Дата: Середа, 02.03.2016, 08:28 | Повідомлення # 42 |
Повідомлень: 3285
| А люди йдуть. За одним другий і третій, і так без кінця. Вороги й друзі, близькі й сторонні - і всі кричать у мої вуха криком свого життя або своєї смерті, і всі лишають на душі моїй сліди своїх підошов.
Михайло Коцюбинський, "Intermezzo"
|
|
| |
Olenka | Дата: Субота, 12.03.2016, 18:22 | Повідомлення # 43 |
Повідомлень: 3285
| Ми всі втрачаємо колишніх, Закохуємося частіше у нових. Життя наповнене бажанням грішним, І це нормально, ми живі.
Та і сама прекрасно знаєш, Я не кохаю, значить ти кохаєш. Завтра «заб'ю» на все, що заважає І накурюся досхочу, поки дрімаєш.
А далі все, як в серіалі: Just do it, baby, й «тралі-валі». Тобі ще ж на роботу, ну погнали Закінчимо яскраву ніч в фіналі.
А поки ніжності і поцілунки з нами, Це неважливо, ми під ковдрою чи ще в піжамі. Я покохаю і кохатиму тебе місцями, Не день, не два, можливо, місяцями.
© Сергій Тиховський, збірка "Фрагменти"
|
|
| |
knopa | Дата: Пятниця, 15.07.2016, 11:42 | Повідомлення # 44 |
Повідомлень: 766
| людина втікала сама від себе — але нікуди втекти не могла. не оглядаючись, стежку міряла. втікала зиму. втікала літо. та все, що її було,— в неї вірило. наздоганяло, щоби боліти.
Грицько Чубай
|
|
| |
Olenka | Дата: Вівторок, 23.08.2016, 08:48 | Повідомлення # 45 |
Повідомлень: 3285
| У світі є безліч слів, І кожне на свій випАдок, А скільки ще ти б хотів, Лишити комусь у спадок ..
У світі є купа мов, І кожна комусь особлива, А скільки душевних розмов, Проходять без слів, на диво.
А скільки ще слів приховали, Одвічні нашкірні мурахи І сотні разів промовчали, Безглузді, невпевнені страхи.
Багато вдихалось ідеями І безліч слів бавилось душами, Чиїсь повертались трофеями, Чиїсь порадами слушними.
І купа їх втратило значення, Лишилось за межами світу, Є ті, що не варті тлумачення І ті, без яких не прожити.
У світі є безліч слів, Тобі кожне з них обирати, Та зовсім, не безліч років, Щоб встигнути все сказати…
|
|
| |