|
Вірш про розлуку
|
|
| Olenka | Дата: Субота, 21.02.2015, 20:16 | Повідомлення # 31 |
Повідомлень: 3285
| Йому
Я випишусь для тебе на всі роки,
щоби нікому більше не дістатись.
Ти близько, чую твої тихі кроки,
моїм очах в тіні вже не сховатись.
Я вималюю всі свої вимоги,
щоб гордості ніколи не коритись.
Такі далекі і крихкі дороги,
і все ж вдалося нам якось зустрітись.
Я вилікую всі свої бажання,
нехай ці нові мрії схоплять душу.
На дотик уст я відповім - "кохання",
щаслива, що люблю, і що не "мушу"...
|
| |
| |
| Olenka | Дата: Понеділок, 02.03.2015, 23:18 | Повідомлення # 32 |
|
Повідомлень: 3285
| Я не одна... На щастя чи на горе.
Зі мною сонця промінь в вишині.
І не дарма колись звертав ти гори,
не треба зараз зводити знов їх.
Я не одна на радість а чи смуток...
Бо ж ностальгія плаче за плечем!
Так добре викидати слід пелЮсток
слів-квІток, скошених твоїм мечем...
Я не одна на свою долю, віру!
Зі мною небо є, ммм... Бог все знає.
Нехай ще пам"ятаю...Але вірю!
Прийде й чеканний, ніжно покохає...
Я є на зло тобі і всьому світу!
Не впаду у брехню, не спотикнУсь!
Тримаю всю надію, теплу, світлу...
На зло ж тобі я просто усміхнусь
|
| |
| |
| Olenka | Дата: Вівторок, 03.03.2015, 22:58 | Повідомлення # 33 |
|
Повідомлень: 3285
| Дивитися б у небо...
і не тліти..
не існувати як комаха на морозі...
в душі збирати польовії квіти...
Тебе б стрічати зранку на дорозі...
Дивитися б на гори..
і боліти..
такими простодушними вітрами
з Тобою - хочеться летіти
і лікувати незліковні шрами...
|
| |
| |
| Olenka | Дата: Середа, 10.06.2015, 21:20 | Повідомлення # 34 |
|
Повідомлень: 3285
| Не зволікайте. Час - це
всього лиш жменя піску,
який просочується крізь
пальці і розчиняється у
повітрі. Адже, ви повинні
стільки встигнути, стільки
зробити, стільки сказати...
Живіть тут і зараз.
Здійснюйте мрії,
реалізовуйте плани,
досягайте висот, любіть.
|
| |
| |
| knopa | Дата: Пятниця, 25.09.2015, 17:24 | Повідомлення # 35 |
Повідомлень: 766
| днів моїх метаморфози,
мого серця рани,
і душі моєї грами,
впевнені так само,
як і я..,
що втрачено, то втрачено,
й назад дороги вже нема...
|
| |
| |
| knopa | Дата: Пятниця, 25.09.2015, 17:25 | Повідомлення # 36 |
|
Повідомлень: 766
| Між нами вода і відсутність мостів —
ніщо не завадить ковтати тумани
і ніби усе чого дійсно хотів —
стрибати у подих південних вітрів
де небо і дно — два великі екрани
© Дмитро Лазуткін
|
| |
| |
| knopa | Дата: Пятниця, 25.09.2015, 17:26 | Повідомлення # 37 |
|
Повідомлень: 766
| Запа́рений вечір із присмаком сальси,
Запалена поглядом перша зоря…
Я знаю відтінки твоїх іпоста́сей,
Мов літери зле́жаного букваря.
Кого́ртяться вкупі іскри́ни автівок…
Кого б ти покликав, як сонце зайшло?
Я знаю структуру твоїх підмурі́вок,
Неначе єдине моє ремесло.
Малинові ночі на кексах скайла́йнів
Малими цятка́ми втікають в асфальт…
Я знаю, де сплять твої меридіани,
І їхні перерізи всіх космошпа́льт.
Люби́сткові ноти як зда́лений спогад…
Любити зі жменями пересторог?..
Я знаю про тебе усе і навздо́гад
Піймаю і те, про що знає лиш бог
Юлия Кириленко
|
| |
| |
| knopa | Дата: Пятниця, 25.09.2015, 17:26 | Повідомлення # 38 |
|
Повідомлень: 766
| Я надто добре знаю свої недоліки, щоб вимагати взаємної любові.
Чарльз Буковскі
|
| |
| |
| knopa | Дата: Четвер, 01.10.2015, 11:51 | Повідомлення # 39 |
|
Повідомлень: 766
| І що ж тут приховувати чи змовчувати, я люблю його, це ясно. Люблю, люблю. Це камінь на моїй шиї, я йду з ним на дно, але я люблю цей камінь і жити без нього не можу.
Антон Чехов, "Вишневий сад"
|
| |
| |
| knopa | Дата: Пятниця, 16.10.2015, 18:31 | Повідомлення # 40 |
|
Повідомлень: 766
| Якщо коли-небудь настане день, коли ми не зможемо бути разом — збережи мене в своєму серці, я житиму у ньому вічно!
|
| |
| |
| knopa | Дата: Неділя, 07.02.2016, 21:20 | Повідомлення # 41 |
|
Повідомлень: 766
| Я сиджу і не знаю, що написати.
Писати про те, як серце болить?
Чи ,може, про сон тобі розказати?
Ти знаєш, чому час так швидко летить?
Може ,напишу про буття і реальність!
Та чи цікава комусь ця дурня?
Це все сучасність, наша новітня ментальність!
Ох, яка ж висока за це буде платня.
Нам байдуже мистецтво й моральність,
Про себе думками життя прожили.
Ми не знаєм, де шукати відповідальність!
Порядність і скромність давно віджили.
Не будем про це, напишу про нас.
Напишу про те, як колись ми жили.
Як красномовно згубили свій час,
Як по-бідному багаті були!
Нас уже нема, а я щаслива, я жива!
Тепер я маю час для світової боротьби,
Я як фенікс з попелу сьогодні ожила.
Немає більше часу для цієї ворожби!
Хоча ні, не напишу, це все мій характер слабкий.
Він не визнає емоційно-забарвлених слів.
То ручка не та, то лист не такий,
Погода погана — не для листів!
|
| |
| |
| Olenka | Дата: Середа, 02.03.2016, 08:28 | Повідомлення # 42 |
|
Повідомлень: 3285
| А люди йдуть. За одним другий і третій, і так без кінця. Вороги й друзі, близькі й сторонні - і всі кричать у мої вуха криком свого життя або своєї смерті, і всі лишають на душі моїй сліди своїх підошов.
Михайло Коцюбинський, "Intermezzo"
|
| |
| |
| Olenka | Дата: Субота, 12.03.2016, 18:22 | Повідомлення # 43 |
|
Повідомлень: 3285
| Ми всі втрачаємо колишніх,
Закохуємося частіше у нових.
Життя наповнене бажанням грішним,
І це нормально, ми живі.
Та і сама прекрасно знаєш,
Я не кохаю, значить ти кохаєш.
Завтра «заб'ю» на все, що заважає
І накурюся досхочу, поки дрімаєш.
А далі все, як в серіалі:
Just do it, baby, й «тралі-валі».
Тобі ще ж на роботу, ну погнали
Закінчимо яскраву ніч в фіналі.
А поки ніжності і поцілунки з нами,
Це неважливо, ми під ковдрою чи ще в піжамі.
Я покохаю і кохатиму тебе місцями,
Не день, не два, можливо, місяцями.
© Сергій Тиховський, збірка "Фрагменти"
|
| |
| |
| knopa | Дата: Пятниця, 15.07.2016, 11:42 | Повідомлення # 44 |
|
Повідомлень: 766
| людина втікала сама від себе —
але нікуди втекти не могла.
не оглядаючись, стежку міряла.
втікала зиму.
втікала літо.
та все, що її було,— в неї вірило.
наздоганяло, щоби боліти.
Грицько Чубай
|
| |
| |
| Olenka | Дата: Вівторок, 23.08.2016, 08:48 | Повідомлення # 45 |
|
Повідомлень: 3285
| У світі є безліч слів,
І кожне на свій випАдок,
А скільки ще ти б хотів,
Лишити комусь у спадок ..
У світі є купа мов,
І кожна комусь особлива,
А скільки душевних розмов,
Проходять без слів, на диво.
А скільки ще слів приховали,
Одвічні нашкірні мурахи
І сотні разів промовчали,
Безглузді, невпевнені страхи.
Багато вдихалось ідеями
І безліч слів бавилось душами,
Чиїсь повертались трофеями,
Чиїсь порадами слушними.
І купа їх втратило значення,
Лишилось за межами світу,
Є ті, що не варті тлумачення
І ті, без яких не прожити.
У світі є безліч слів,
Тобі кожне з них обирати,
Та зовсім, не безліч років,
Щоб встигнути все сказати…
|
| |
| |
