| Olenka | Дата: Пятниця, 03.03.2017, 11:55 | Повідомлення # 1 |
Повідомлень: 3285
| Почуття забутих доріг… Забуті почуття і пройдені дороги, на які (точно знаєш) вже ніколи не повернешся. На нашій планеті стільки стежинок, автострад, магістралей і путівців, що ходити двічі одними і тими ж, як мінімум, безглуздо. Змінюються дороги, їх покриття, змінюється погода і пейзажі, а життя продовжує рухатись. І ти рухаєшся разом з ним. Малюєш на карті свого існування нові лінії – суцільні, пунктиром. Щось стираєш, а щось позначаєш маркером, щоб колись повернутись, хоча знаєш, що ніколи не повернешся, а може, навіть і не згадаєш про той маркер. Поїзда, машини, автостоп, літаки, яхти – чужий світ, який на декілька миттєвостей стає твоїм власним. Чужі емоції і біль, які переживаєш як свій… І чужа пам’ять, яка поступово стає спільною. Ниткою, яка пов’язує з сотнями і тисячами незнайомих людей. Яку так легко розірвати і ти це робиш без жодного жалю…
Лета методично поглинає все, що зникає з поля нашого зору… Почуття, які вчора ще здавались справжніми, сьогодні є тільки віддзеркаленням у кривому дзеркалі, спотвореним і неточним… Справжнє життя, справжні дороги, справжнє почуття, примарна я…
|
| |
| |
| Olenka | Дата: Пятниця, 03.03.2017, 11:55 | Повідомлення # 2 |
|
Повідомлень: 3285
| А швидше за все і не захочеш… Нащо? Нічого нового вже не побачиш. А пейзажі, які б вони не були захоплюючі, коли побачив їх вперше, вдруге вже не викличуть навіть десятої частини тих емоцій…
Дякую за схвальний відгук 
|
| |
| |
