| knopa | Дата: Вівторок, 20.06.2017, 15:41 | Повідомлення # 1 |
Повідомлень: 763
| Я набираю повні легені повітря. Воно здається якимось знайомим. Спогади самі накидаються на мене. Я не можу весь час втікати. Я змушена жити з
ними постійно.
Сиджу в потязі і оглядаю пейзажі з вікна. В купе багато людей і я чую їхні думки. Всі ми невдахи. У нас схожі історії, ми
зраджені світом. Світом, який був увесь в одній людині. Ти подумаєш, що
такого не буває, не можливо поєднати все в одному. Відповідь проста –
ти ще ніколи не кохав до нестями.
Думаю зараз як ніколи потрібно заплющити очі… я хочу політати в своєму космосі…хочу побувати на всіх
забутих планетах… потрібно пожити ілюзією.
З першої секунди навіюється сон. Я стою на перехресті й у мене щось завмирає в грудях.
Здається, тіло німіє повністю. Інтригуюче відчуття,ніби я знову
зустрінусь з тобою. Я хочу бути простим перехожим,я не волію шукати тебе
очима, але знаходжу. Я не тікаю.. мені остогидло відступати назад. Я
хочу кричати про тебе на весь Всесвіт. Нехай дощ намалює на асфальті
твоє ім*я, а потім зорі засвітять про те, що я досі люблю. Нехай вітер
звіє всі квіти до твоїх ніг, а вогонь ,розгораючись, покаже всю мою
любов тобі. Я не вмію відмовлятись…А може, ми почнемо все з початку? Та
все це виявляється повним безглуздям.
Я мрію забути про тебе, але все це здається неможливим. Я хочу стерти пам*ять… стерти все те, що так
болить. Ти, як смертельна хвороба, не відпускає і не дає дожити залишок
часу. Напевно, я наркоман…людоман..
Я довіку буду хворіти тобою. Кажуть, клин вибивають клином. Я хочу розвіяти цей міф. Ти більше ні з
ким не будеш самим собою. Залишишся самотнім до кінця. В тебе буде
людина для галочки. Це як звіт перед начальством – сім*я, діти, пікніки з
родиною, спільне майно, деякі спогади. Все це обкладинка. Насправді, ти
будеш ненавидіти своє майбутнє життя і те, що у ньому буде. Ти хотів
збудувати все те з кимось іншим.. з тим, хто тебе так підло скривдив і
ошукав. Ти будеш вмирати всередині… в собі.. Завжди будеш згадувати те
ім*я, яке зламало тебе, чи не вперше твій диван почує таємну сповідь й
заховає твої сльози… Ви будете брехати в унісон, співати неправдиві
деферамби.. я буду пам*ятати кожен крок, який давав мені нагоду жити
далі…
Я відчуваю різкий біль у руці, не можу отямитись. Можливо,мене хочуть зламати. Вибити все і витрясти душу. Я не можу її так легко
віддати.. Там найцінніше – всі наші спогади. Я прошу не так багато,
залиш мені їх всіх. Я буду їх оберігати і ніколи не покину.. Я даю
клятву,як тоді.
Я чую грубий голос і роздратовані викрики пасажирів. Виявляється, кінцева зупинка. Ми приїхали на станцію, в нове життя…
#Samakovska
|
| |
| |
