| girlorg | Дата: Вівторок, 25.11.2014, 18:55 | Повідомлення # 1 |
Повідомлень: 1717
| ви пам'ятаєте своє дитинство? Якими ви були?
Напевно, всі ми були однаковими.
З ранку до вечора пропадали на вулиці, боячись зайти додому поїсти, бо можуть більше не відпустити гуляти.
Ми сварилися і мирилися з друзями сотні разів на дню.
Пригощали один одного цукерками, грали разом у хованки.
Будували курені, створювали "сім'ї", в яких так само хтось був татом, мамою і дитиною.
Боялися, що під ліжком живе монстр, який з'їсть нас за нашу погану поведінку.
Щиро раділи подарункам під ялинкою, не підозрюючи, що це все наші батьки, а не Дід Мороз.
Вірили в зубну фею, обережно кладучи зуб під подушку, в надії вранці побачити замість нього монетки.
Ковдра здавалося нам самим надійним укриттям.
Ми думали, що якщо переступити через людину, то він більше ніколи не виросте.
Купували жуйки у вигляді сигарет і робили вигляд, що куримо. Нам здавалося, що це робило нас дорослішими.
Не замислювалися про щось серйозне. Але єдине, чого дуже хотіли - швидше стати дорослими.
Ми - останнє покоління, яке мало таке дитинство.
|
| |
| |
| knopa | Дата: Неділя, 15.11.2015, 16:15 | Повідомлення # 2 |
Повідомлень: 763
| Все починається з дитинства. Дитинство - найпрекрасніший і безтурботний час. Жодне слово не приносить стільки хороших спогадів, як "дитинство". В дитинстві народжуються перші мрії, фантазії, які після їх здійснення складками лягають в спогади. У більшості людей це найкращий період у житті.
Яким буде наше майбутнє? Що нас чекає в непростому дорослому світі? Чи зможемо ми залишитися людьми? Ким ми будемо і якими ми будемо? На ці питання важко дати однозначні відповіді. Головне - готувати себе до життя бути корисною, цікавою, яскравою особистістю і завжди залишатися людиною)
|
| |
| |
| Olenka | Дата: Середа, 17.08.2016, 08:22 | Повідомлення # 3 |
Повідомлень: 3285
| Часто задумуюсь. згадую.пам’ятаю.
Як сиділи якось років так у шість на гірці і "палили" солодкі сигарети, де
всередині жуйка. Затягувалися. Круті були. Солодкий запах. Ні про що не
думали.
Ми більше не круті. Ми - як усі.
А батьки? А батьки виховували ангелів. Кутали в шарфи, одягали в платтячка,
смугасті
штанці. Купували ляльок,кольорові книжки,розмальовки, фломастери.
Витирали ніс, коліна.Пхали в нас вітаміни. Ласкаво спостерігали за нами,
коли ми грали в пісочниці, і
просили нероскачуватись сильно на гойдалках. Звали з вікна додому обідати.
Вибирали з нами перший портфель. Перевіряли уроки. Карали. Дарували
подарунки. Смішно ховали їх під ялинку.Мама вислуховувала "Мам я
більше
не бууудууу мам". Радували нас словами "Ну не хочеш, не їж". Дзвонили
по сто разів на день, запитуючи, поїли чи ні. Ласкаво будили з ранку,
стягуючи ковдру і волаючи на вухо "Ти знаєш,
який чааас ?!!".
Розписувалися в щоденнику, не дивлячись. розсекречували підроблені
оцінки.Приходили з зборів і капали валер'янки.
А я відплатила.Сповна.
"Мамо, я ніколи не буду як цей дядько ", сказала одного разу я,
побачивши у фільмі,як матюкається мужик з цигаркою в зубах. Таа,
дівчинка. Не будеш. Ти вже стала. Ти
гірше. Ми всі такі. Ми всі обіцяли. Ми клялися. Божилися.
Якщо б знала мама,як їхні діти матюкаються на кожному кроці. На весь
голос. Подивіться, як ми можемо! Ми дорослі, твою мать! Ми ж
нажераємось, як свині,постійно не дякуючи за смачне приготування.
Ми приховуємо від вас біль. Якби ти мамо знала, як часом буває
погано.Якби ти тільки знала. Ви всі вважаєте, що у нас не проблеми,
а так ... неприємності. А вам ніколи не хотілося дізнатися, чому нам так
деколи хочеться зістрибнути з даху, ні? Чому ми у ванній, включаємо воду
і кричимо з-за дверей, що у нас нежить? Чому ми нічого не їмо? А якщо
б ви ще знали, куди йдуть ваші гроші.
Мамо,
пробач мене. Мам. Пробач за твої сльози,за телефона пробач..за все
пробач.Ти мені даєш волю.дозволяєш все що мені хочеться,а я не ціную.Я
справді погана донька.Пробач що не ціную нічого.Якби ти знала все про
мене, мам. Якби ти знала всю мою історію за цей рік.За минуле літо. Якщо
б ти знала, що в мене на душі.Як мені хочеться підтримки,розмови.Якби
ти знала, як мені соромно собі зізнатися, в тому, що ... та неважливо.
Так от якби ти знала, ти б
пробачила мене за те, що я не слухаю тебе. Що я постійно кричу.
Хоча ... Ти і так мене завжди пробачаєш. Мам ... Я дуже люблю тебе.
Незважаючи ні на що.
Пробач мене,мам.
|
| |
| |
