| Olenochka | Дата: Субота, 02.09.2017, 21:42 | Повідомлення # 1 |
Повідомлень: 4513
| Півтора року тому з моїм знайомим у мене зав'язалися стосунки.
Його я знала все своє життя,але він мене ніколи не цікавив як чоловік,але в один прекрасний момент між нами пробігла іскра і все почалося....
У нас були дивні відносини,він постійно мене ревнував і робив все щоб і я його ревнувала, напевно мої почуття сильніші,але він теж любив мене. Я багато разів закривала очі на його витівки,було важко так як біля нього було багато кучерявих дівок. Був один момент-мої рідні були проти наших відносин,ми продовжували зустрічатися навіть в таємниці. Одного разу ми посварилися і в той момент наша спільна знайома,познайомила його з її подругою,та залетіла і йому довелося одружитися(
Мені було тяжко,я думала що це просто кінець життя,але дякую всім хто мене тоді підтримав.Дійсно було дуже важко,особливо перед, його весіллям він просто виговорився сказавши що шкодує що все в житті так вийшло,і що я одна з найдорощих людей в його житті. Мені було важко навіть не знаю.як пояснити на скільки.
Зараз він вже одружений і має дитину,але зі мною періодично підтримує спілкування.
Коли я починаю тему розмови про те,що нам краще не спілкуватися,він починає нервувати і переводити тему,так як не хоче розриву...Він наче не тримає,але не відпускає......Навіть зараз на вихідних гуляємо в одній компанії,і він завжди спостерігає за мною,а то й відвозить мене додому, що б у мене не було нікого, крім нього. І ще про свою сім'ю: -вони видяться тільки раз на тиждень і то він постійно на вихідних гуляє.
Чому?не любить дружину? Як мені бути?Спробувати забути?Просто він не дає(
Все залежить від того, чого б ви хотіли надалі з ним. Як би сумно не було про це говорити, але іноді ми стаємо заручниками своїх ілюзій і не зовсім чесно дивимося на ситуацію. Дівчатам часто подобається тішити себе думкою, що вона немов героїня роману, стикається з труднощами на своєму життєвому шляху, що дружина і дитина це не його вина, і якщо не вона, то хто так зможе любити і розуміти, а часом рятувати коханого.
Як мені здається, роблячи висновки, ваш друг любить життя переповнене драматизмом, і це видно з початку ваших відносин. Але будувати відносини постійно на пристрасті не вийде, принаймні здорові не шкідливі для вашого психічного здоров'я і спокою. Він добре грає в свою гру, а ви вміло йому підігруєте. Наприклад, кажучи, що вам пора розлучитися, продовжуєте відвідувати компанії, де точно його зустрінете.
У наш час не так строго ставляться до батьків, які не живуть з дитиною, а просто приділяють достатньо часу. Тут питання, скільки ви готові продовжувати такий накал пристрастей і усвідомлювати, що час може бути витрачений даремно. Я б рекомендувала все зважити, взяти листок паперу і прагматично виписати всі за і проти ваших зустрічей. Дайте собі час відірватися від нього, перестаньте з ним контактувати, якщо є можливість, на якийсь час не зустрічайтеся з компанією. Мінімум з того, що може нагадувати про вашого друга. В цей час, постарайтеся максимально відволіктися, зайнятися собою...Книги, малювання, танці, кар'єрний ріст. Ну а там дивись чи він щось для себе усвідомлює, зробить рішучі кроки, або ви зрозумієте чи потрібен він вам.
|
| |
| |
| Olenochka | Дата: Середа, 07.03.2018, 13:53 | Повідомлення # 2 |
|
Повідомлень: 4513
| Історія така зустрічалась з одруженим тривалий час, що я сука і так знаю але почуття справжні були, принаймні мені так здавалось, хоче й не наївна малолєтка, коли діло дійшло до розлучення дізналась що я вагітна, а закінчилось все ось чим він не захотів дитину категорично сказав що залишиться в сім"ї через свою 3-річну донечку яку дуже любить привіз гроші на аборт я сказала що не хочу його знати і побажала щастя після того навть не дзвонив, хоча коли я йшла він дивився вслід довго і плакав. Підсумок такий не вбивайте ніколи своїх ненароджених діток, бо після цього дуже погано ось таке покарання мені що влізла в чужу сім"ю
|
| |
| |
