Olenka | Дата: Середа, 05.04.2017, 16:58 | Повідомлення # 1 |
Повідомлень: 3285
| Розкажи про свої пологи Почнемо з того,що як тільки я ставала на облік то мені поставили дату родів-15 жовтня.Тому з 1 жовтня я активно розпочала відмивати квартиру,пакувати сумки і інше,що роблять вагітні в такому випадку) Але коли поїхала 15 жовтня на огляд,то мені перерахували на 31 жовтня і сказали приїхати на огляд. І от 31 жовтня мене ложать в роддом зі словами "На днях родиш" (на днях виявилось через 2 тижні :)). Всі 2 тижні я,Юля,Аня і Свєта (які лягли в роддом до мене за 2 тижні,5 днів і 1 день відповідно) ходили по коридорах,жували плитками чорний шоколад і просили наших малюток пошвидше підняти нас на верх(родзал на 2 етажі,а ми на першому). Найактивніше ми це робили,коли на чергувані був Педоренко-лікар,якого всі хвалили і до якого всі хотіли попасти. За цей час через нашу палату вже пройшло до 15 жінок,які відразу ставали щасливими матусями. Коли вже Аня 10 листопада народила,то ми з Юлею почали їсти більше шоколаду,щоб швидше відчути радість материнства.В цей же день нас з Юлею прокапують,щоб побачити підготовочні схватки, і говорять,що завтра будем народжувати. Я за вечір зжерла кілограм мандарин,щоб добро не пропадало В 11 ранку нас з Юлею беруть на крісло,де завідуючий підриває нам пузирі. В цей момент я зрозуміла,що маленька поняла намьок і вирішили ощасливити матусю і всіх родичів.В мене почались схватки,але не сильні. В 3 години дня маніпуляції з пузиром повторяються. Я позвонила коханому і сказала,що вже точно буду народжувати. Він допрацював швидко свою зміну і до 6 годин вже був у мене. Саме в цей час на нічну заступив Педоренко і мені стало легше на душі. До 9 вечора мене не пускали в жоден з родзалів(їх 2),бо було дуже багато породіль,які не могли терпіти. Ми сиділи з коханим на дивані і дивились фільм,я періодично зжимала його коліно від болю (щоб не тільки я страдала :D) і записувала час між схватками.Потім вже нас пустили в родзал і я зрозуміла,що попередні схватки це ще цвіточки проти того,що мене очікувало далі. Я весь час ходила по родзалі,сиділа на спеціальному стільчику,лежала. Дуже багато раз проклинала коханого і просила не мішати мені спати(так-так,я ще між схватками спала,бо Свєта всі ці 2 тижні хропіла як трактор на сусідньому ліжку). О 12 годині почі лікар пробив мені пузира.Відійшли воді і понєслось. Я вже тільки ходила і просила крихітку пошвидше народитись. В 3 ночі лікар сказав,що будемо тужитись. Я вложилась на ліжко,на якому тяжко народжувато,бо воно слизьке,і виконувала команди лікаря. Мені поставили капельницю,бо були слабкі потуги і я б сама не народила,вкололи 2 укола окситоцина(а я страх як боюсь вколів,навіть не звертаючи увагу який біль був від схваток). Коли я подивилась на часи і побачила,що вже приблизно 4 ранку,то сказала лікарю,що за 5 потуг народжу. так і сталось. В 12 листопада 4:15 на світ появилась наша донечка. Її зразу ж поставили мені її на груди,чоловік поцілував її і сказав,що назвемо Емілія,а потім поцілував мене і подякував за неї. Далі ми втрьох так і заснулиі: ми на ліжку,а коханий збоку на стільці
|
|
| |
Olenochka | Дата: Вівторок, 31.10.2017, 10:38 | Повідомлення # 2 |
Повідомлень: 4605
| Дуже боляче народжувати?
Ну доволі таки так. Саме болюче це схватки. Але вся біль дуже швидко забувається,коли ти бачиш своє маленьке щастя.
|
|
| |