|
Чому я не хочу залишитися закордоном. Та як мігрантам влашту
|
|
| Модератор форуму | Дата: Неділя, 18.09.2022, 13:50 | Повідомлення # 1 |
| Європа побудована таким чином, що всі зп більш-менш урівняні, тож в рамках ціни на житло немає великої різниці скільки ви заробляєте, всі будуть платити кредит досить довго.
Якщо взяти умовну фінансову незалежність, коли не потрібно працювати, а просто живеш і насолоджуєшся життям, знаючи, що є доходи, які не залежать від тебе, коли відчуваєш, що на тобі немає кредиту і забовязання працювати допоки не виплатиш всі борги.
Штатах є інвестиції в фонди + володіння нерухомістю, в Україні преславути однушки біля метро, які можуть спокійно гарантувати дохід для життя.
Так ось в Європі це НЕМОЖЛИВО, бо система побудована так, що їй потрібні люди, які будуть працювати ЗАВЖДИ. І так і буде, подивіться на оточуючих, в Європі немає теми ЯК СТАТИ НЕЗАЛЕЖНИМ, зато є теми як взяти кредити і працювати завжди, а взамін вам як слухняному рабу дадуть їжу, квартиру (яка не ваша на найближчі 20-30 років) і полікують хвороби (якщо серйозна, бо якщо щось мале, то ідіть домой пийте аспірин).
Як європейці зробили так, що слухняні люди їдуть до них і погоджуються з контрактом (ти мені працювати завжди завжди, я тобі їжа, медицина і житло (але на найближчу треть життя воно не твоє))
А на рахунок особистого життя :
Я закордоном 5 років і наладив особисте життя . Відчуття ніби не живу а проживаю що не одне і теж...
Тут людським почуттям місця нема, нескінченний рух, як видимість ґрандіозних планів без сенсу реалізації. Мчимо, та недвижні
Тут складно. Всі зайняті роботою + немає свого куточка (житла). І всі багато багато працюють. А як кажеш що ти плануєш повертатися в Україну на майбутнє то не дуже хочуть продовжувати знайомство
Всі хочуть тут залишитися. А я навпаки трактував закордон як заробітки. Щоб купити житло ітд
|
| |
| |
| Olenochka | Дата: Неділя, 02.11.2025, 12:32 | Повідомлення # 496 |
Повідомлень: 5348
| ну оті легінси, що просвічують і так пошиті наче вони в дупу залізли. там в тих легінсах ще буває вшиті пошуапки для дупи, але тоді вони не просвічують
|
| |
| |
| knopa | Дата: Четвер, 06.11.2025, 17:33 | Повідомлення # 497 |
Повідомлень: 909
| 2 листопада 1708 року московські війська захопили і знищили столицю гетьмана Мазепи Батурин. Були вирізані всі мешканці міста, незалежно від віку і статі. Загинуло 15 тис. батуринців. Саме місто було пограбоване, у тому числі і православні храми, а потім, за наказом Меншикова, було спалене, а церкви знищені.
Тогочасні європейські газети так описували події у Батурині - «Страшна різанина», «Вся Україна в крові», «Жінки і діти на вістрях шабель». З такими назвами виходили провідні газети Франції «Gazette de France», «Paris Gazette», «Lettres Historique», «Mercure historique», «Clef du Cabinet». Вони писали, що «страшний цар жадібний до крові в Україні… Всі мешканці Батурина, незважаючи на вік і стать, вирізані, як наказують нелюдські звичаї московитів»; «Вся Україна купається в крові. Меншиков показує жахи московського варварства».
За 310 років "брати" мало чим змінилися. За ці століття ця "братерська" орда знищила мільйони українців. І продовжує далі. Кожного дня гинуть наші хлопці, що захищають нас від "братнього" народу. Ворог той самий. Це найстрашніший ворог українців!
На жаль, наш народ за 310 років не навчився робити висновків, щоб відірватись від "братів" і йти своєю дорогою вперед. Мільйони людей розмовляють чужою мовою, шанують чужих "героїв", наслідують чужі традиції. "Брати" завоювали все. Найстрашніше, що крім землі, завоювали мозок і душу. На щастя, не всіх!
Українці! Ми повинні збудувати нашу українську Україну!
І не забувати, що робили з нами "брати"! Не забувати! Таке неможливо простити!
На фото - гравюра часів Петра І. Страта колесуванням, яка застосовувалась до козаків і мешканців Батурина.
|
| |
| |
| Olenochka | Дата: Пятниця, 07.11.2025, 17:56 | Повідомлення # 498 |
|
Повідомлень: 5348
| https://life.pravda.com.ua/society....-311347
|
| |
| |
| knopa | Дата: Пятниця, 07.11.2025, 22:57 | Повідомлення # 499 |
|
Повідомлень: 909
| https://www.olx.ua/d....listing
|
| |
| |
| knopa | Дата: Субота, 08.11.2025, 02:10 | Повідомлення # 500 |
|
Повідомлень: 909
| Кожен українець повинен це знати і пам’ятати.
Кожен, хто досі вважає “какая разніца” чи “язик нє імєєт значєнія”, має усвідомити — хто він. І з ким він.
3 листопада 1937 року, в урочищі Сандармох, хробачі кати фізично знищили цвіт і еліту української інтелігенції.
Письменники, поети, сценаристи, художники, скульптори, вчені, режисери, історики.
“Розстріляне Відродження” — це нагадування, що для них завжди мала значення мова.
Спадщину нашої культури знищували лише за те, що ці люди були українцями.
Що творили українською.
Що не кланялись імперії.
Лесь Курбас — засновник театру «Березіль».
Микола Зеров — поет і перекладач.
Микола Куліш — автор «Мини Мазайла».
Валер’ян Підмогильний — письменник, автор «Міста».
Павло Филипович, Мирослав Ірчан, Марко Вороний, Антін Крушельницький із синами, Григорій Епік, Олександр Ковінька, Олекса Слісаренко — і сотні інших.
Кожного разу, коли ти чуєш російську мову в українських містах —
пам’ятай: ти чуєш постріли нквдешних трійок.
Ти чуєш гуркіт ешелонів, що завозили московитську наволоч у наші порожні домівки.
Ту, що через 80 років скаже: “эта ісконно расійская зємля”, “ета мой радной ізик”.
Українець — це вибір.
Як між добром і злом.
І час зробити цей вибір — свідомо й відповідально. ❤️🇺🇦🫡
|
| |
| |
| Olenochka | Дата: Понеділок, 10.11.2025, 12:38 | Повідомлення # 501 |
|
Повідомлень: 5348
| Украинский язык — это линия обороны
Украина — не Швейцария и не Бельгия. У нас есть сосед, который приходит “спасать” и каждый раз уничтожает. Для нас язык — не просто средство общения, а вопрос выживания.
Пока существует украинский язык — существует украинский народ.
Русскоязычные бойцы ЗСУ — герои, но не нужно прикрываться их подвигами, оправдывая собственную зроссийщенность. На фронте язык — это тоже оружие и знак «свой–чужой».
Русский язык в украинских играх, на сайтах и в медиа — продолжение колоніального впливу. Через нього стираються кордони між нами та ворогом.
Беларусь — приклад того, як народ втрачає себе, коли втрачає мову.
Українська — державна, і це не про формальність, а про безпеку.
Мова — це наш культурний щит.
Збережемо її — збережемо Україну.
|
| |
| |
| Olenochka | Дата: Понеділок, 10.11.2025, 12:39 | Повідомлення # 502 |
|
Повідомлень: 5348
| Українська — це не просто мова, це наша лінія оборони.
Без неї нас знову “прийдуть спасати”, як уже було не раз.
Русскоязычные бойцы ЗСУ — герої, але не треба за ними ховатися, щоб виправдати свою зросійщеність.
На війні мова теж важлива — вона визначає «свій чи чужий».
Русский контент, локализации, игры — це продовження впливу імперії.
Подивіться на Білорусь — там мову майже втратили, і разом з нею незалежність.
Українська — це безпека.
Поки є мова — є народ. 💙💛
|
| |
| |
| Olenochka | Дата: Понеділок, 10.11.2025, 12:56 | Повідомлення # 503 |
|
Повідомлень: 5348
| Не лично путин, патрушев и медведев пускали по нам дроны и ракеты, – пишет Валетов. – Не они лично стояли у станков, чтобы все это произвести. Не они рассчитывали траектории и прописывали полетные задания.
Нас убивают не эти подонки. Нас убивает многонациональный российский народ. За зарплату. За деньги по контракту. За возможность продвинуться по службе.
Некоторые из них никогда и на тысячу километров не подъезжали к Украине. У других были тут тетушки, дядюшки и бабушки с дедушками. О их летом отправляли «на фрукту» и поесть вареников с вишнею. И половить карасиков в Орели или Псёле.
У некоторых родители здесь учились, а кое-кто привез с Украины мужа или жену. Но вареники с вишнями и тетя под Миргородом никому из них не мешают. Просто запомните сказанное.
Винить в происходящем надо не только руководство, но и тех кто своими руками, молчанием, налогами поддерживает эту войну. Они не невинные исполнители, жертвы режима. Они его опора, его сила, его умения.
Обычные программисты вкладывающие в тупую ракету координаты цели и маршрут, обычный рабочий, собирающий шахед, который прилетит в очередной дом на массиве Победа. Они все – война.
И когда война приостановится или закончится, они будут рассказывать, что не знали, не хотели, не ожидали, не думали. Что они просто выполняли приказ. Что у них тетя в Миргороде. Что у них дядя в Жмеринке. Что у них в Киеве могила деда…
Им не надо ничего прощать, им нельзя сочувствовать. Они не жертвы режима, они и есть режим.
|
| |
| |
| Olenochka | Дата: Понеділок, 10.11.2025, 12:57 | Повідомлення # 504 |
|
Повідомлень: 5348
| Українська мова — основа безпеки України у протистоянні з Московією
Інші країни, де офіційно 2–3 мови, — не приклад для України. У них немає такого сусіда, як Московія, і перед ними ніколи не стояло питання виживання як держави. Для нас воно стоїть. Без української мови нас знову прийдуть «рятувати» — і знову поглинуть.
Дехто каже: «А як же рускомовні воїни ЗСУ?» Ніхто не заперечує їхнього героїзму. Але не треба ховатись за їхніми спинами, прикриваючи власну зросійщеність. На фронті українська мова — це не формальність, а елемент ідентифікації «свій–чужий». Коли вночі на запитання «Хто?» у відповідь лунає «Сваи» — часто за цим ідуть постріли.
Чи треба критикувати українських розробників за використання російської мови в їхніх іграх? Так, треба. Це — продовження стирання кордонів між нами, саме тоді, коли російська армія робить те саме зброєю. У світі досі часто плутають українців із росіянами. Французи, італійці чи американці дивуються, дізнаючись, що українська — це не діалект, а окрема мова. І що в Україні не «всі говорять російською».
Наша русофобія — недостатня, шановні.
Російська локалізація на українських сайтах, у медіа чи продуктах має зникнути. Це питання не лише культури, а й безпеки.
Поки існує мова — існує народ. Не треба повторювати пропагандистські штампи, ніби в українців «немає свого язика». Українська й білоруська мови століттями зазнавали утисків: спершу в Речі Посполитій, потім у Російській імперії (де навіть забороняли друк українською), і, як не дивно, — у СРСР. Русифікація тривала двічі, системно і цілеспрямовано.
У Білорусі ситуація ще гірша — у містах білоруську майже не чутно. Там уже згасає ідентичність, і нав’язується «популярний московитий» — форма окупації без танків. Україна не має повторити цей шлях.
В Україні державна мова — українська. А в побуті говори хоч китайською — ніхто не забороняє. Але спробуй у Польщі сказати: «Навіщо нам польська, давайте говорити по-російськи» — і дискусія швидко закінчиться. Бо поляки свою незалежність уже відстояли. Тепер черга за нами.
|
| |
| |
| Olenochka | Дата: Понеділок, 10.11.2025, 12:57 | Повідомлення # 505 |
|
Повідомлень: 5348
| Украинский язык — это вопрос выживания нации
Некоторые любят приводить в пример другие страны, где официально существует два или три государственных языка. Но Украина — не Швейцария и не Бельгия. У нас есть сосед, который уже не раз приходил «освобождать» и каждый раз приносил смерть и разрушение. Для нас язык — не просто средство общения, а вопрос выживания и независимости.
Пока существует украинский язык — существует украинский народ. Когда язык уничтожают, исчезает и нация.
Не прячьтесь за спинами военныхЧасто звучит аргумент: «А как же русскоязычные солдаты в ЗСУ?»
Никто не отрицает их героизма — они воюют за Украину, за свободу, за право быть собой. Но не нужно прикрываться их подвигами, оправдывая собственную привязанность к “языку империи”. Среди защитников много украиноязычных, и на фронте язык тоже имеет значение. Он помогает отличить «своего» от «чужого». Когда ночью на вопрос «Кто?» слышат в ответ «Сваи», это часто заканчивается выстрелами.
Язык — это граница, которую не видноМногие недооценивают значение языка. Но именно язык определяет, на какой ты стороне. Русский язык — это не просто средство общения, это инструмент культурного и информационного влияния России. Через язык приходят сериалы, блогеры, юмор, «общие ценности» — и вместе с этим навязывается образ «единого народа».
Так стираются границы — сначала в головах, потом на картах.
Про игры, сайты и “толерантность”Стоит ли осуждать украинских разработчиков, которые продолжают выпускать игры и продукты на русском? Да, стоит. Потому что это прямое продолжение колониальной зависимости — в тот момент, когда Россия буквально стирает украинские города с лица земли.
В мире до сих пор путают украинцев с россиянами. Французы, итальянцы, американцы часто удивляются, узнав, что в Украине есть свой язык, а не просто “вариант русского”. И если мы сами не будем подчеркивать разницу — никто этого за нас не сделает.
Беларусь — пример, как теряется идентичностьПосмотрите на Беларусь. Там родной язык почти исчез из городов, а вместе с ним — и ощущение собственной уникальности. Когда народ перестает говорить на своём, его легче подчинить. Культура, образование, мышление становятся чужими. Это — тихая форма оккупации.
Украина должна защитить своёВ Украине государственный язык — украинский. Никто не запрещает говорить дома на любом другом, хоть на китайском. Но в публичном пространстве, в медиа, в технологиях, в школах і на державному рівні має звучати саме українська мова.
Спробуй у Польщі сказати: «Навіщо нам польська, давайте говорити по-російськи». Там розмова закінчиться миттєво — бо поляки вже довели свою незалежність. Настав час і нам утвердити свою.
|
| |
| |
| Olenochka | Дата: Вівторок, 11.11.2025, 15:01 | Повідомлення # 506 |
|
Повідомлень: 5348
| Не особисто Путін, Патрушев і Медведєв запускали по нам дрони та ракети, – пише Валетов. – Не вони особисто стояли біля станків, щоб усе це виготовити. Не вони розраховували траєкторії та прописували польотні завдання.
Нас убиває не ці виродки. Нас убиває багатонаціональний російський народ. За зарплату. За гроші по контракту. За можливість просунутися службою.
Дехто з них ніколи й на тисячу кілометрів не наближався до України. У інших тут були тітки, дядьки, бабусі та дідусі. Їх влітку відправляли «на фрукту» та їсти вареники з вишнею. І половити карасиків в Орелі чи Пселі.
У деяких батьки тут навчалися, а хтось привіз з України чоловіка чи дружину. Але вареники з вишнями та тітка під Миргородом нікому з них не заважають. Просто запам’ятайте сказане.
Винуватити у тому, що відбувається, треба не лише керівництво, а й тих, хто своїми руками, мовчанням, податками підтримує цю війну. Вони не невинні виконавці, не жертви режиму. Вони його опора, його сила, його вміння.
Звичайні програмісти, які вводять у тупу ракету координати цілі та маршрут, звичайні робітники, які збирають шахеди, що прилетять у черговий будинок на масиві «Перемога». Вони всі – війна.
І коли війна призупиниться або закінчиться, вони будуть розповідати, що не знали, не хотіли, не очікували, не думали. Що вони просто виконували наказ. Що у них тітка в Миргороді. Що у них дядько в Жмеринці. Що у них у Києві могила діда…
Їм не треба нічого прощати, їм не можна співчувати. Вони не жертви режиму – вони й є режим.
Не лично путин, патрушев и медведев пускали по нам дроны и ракеты, – пишет Валетов. – Не они лично стояли у станков, чтобы все это произвести. Не они рассчитывали траектории и прописывали полетные задания.
Нас убивают не эти подонки. Нас убивает многонациональный российский народ. За зарплату. За деньги по контракту. За возможность продвинуться по службе.
Некоторые из них никогда и на тысячу километров не подъезжали к Украине. У других были тут тетушки, дядюшки и бабушки с дедушками. О их летом отправляли «на фрукту» и поесть вареников с вишнею. И половить карасиков в Орели или Псёле.
У некоторых родители здесь учились, а кое-кто привез с Украины мужа или жену. Но вареники с вишнями и тетя под Миргородом никому из них не мешают. Просто запомните сказанное.
Винить в происходящем надо не только руководство, но и тех кто своими руками, молчанием, налогами поддерживает эту войну. Они не невинные исполнители, жертвы режима. Они его опора, его сила, его умения.
Обычные программисты вкладывающие в тупую ракету координаты цели и маршрут, обычный рабочий, собирающий шахед, который прилетит в очередной дом на массиве Победа. Они все – война.
И когда война приостановится или закончится, они будут рассказывать, что не знали, не хотели, не ожидали, не думали. Что они просто выполняли приказ. Что у них тетя в Миргороде. Что у них дядя в Жмеринке. Что у них в Киеве могила деда…
Им не надо ничего прощать, им нельзя сочувствовать. Они не жертвы режима, они и есть режим.
|
| |
| |
| Olenochka | Дата: Середа, 12.11.2025, 18:38 | Повідомлення # 507 |
|
Повідомлень: 5348
| Если на Форуме никто ничего не будет писать, Форум умрет.
Вам же тоже бывает обидно, если никто не находит несколько минут ответить на вопрос или нет ничего интересного. Найдите и Вы несколько минут, чтобы попробовать помочь кому-нибудь или написать о том, что удалось решить, оставьте знание для последователей. Задайте какой-то интересный и полезный для обсуждения вопрос. Не тратьте время на убийство мозга думскроллингом в соцсетях.
Для молчунов на Форуме отображается реклама в верхней части. Это сообщение можно просто закрыть и ничего, кроме угрызений совести, не будет.
P.S. Да, еще просьба, не включайте баннерорезку, пожалуйста. Рекламы не так много, а Форум все же требует определенных расходов.
|
| |
| |
|
| Olenochka | Дата: Середа, 12.11.2025, 21:28 | Повідомлення # 509 |
|
Повідомлень: 5348
| 0504792607967
|
| |
| |
| Olenochka | Дата: Пятниця, 14.11.2025, 18:44 | Повідомлення # 510 |
|
Повідомлень: 5348
| https://yandex.ru/video/preview/9984293142787535527
|
| |
| |
