|
Чому я не хочу залишитися закордоном. Та як мігрантам влашту
|
|
| Модератор форуму | Дата: Неділя, 18.09.2022, 13:50 | Повідомлення # 1 |
| Європа побудована таким чином, що всі зп більш-менш урівняні, тож в рамках ціни на житло немає великої різниці скільки ви заробляєте, всі будуть платити кредит досить довго.
Якщо взяти умовну фінансову незалежність, коли не потрібно працювати, а просто живеш і насолоджуєшся життям, знаючи, що є доходи, які не залежать від тебе, коли відчуваєш, що на тобі немає кредиту і забовязання працювати допоки не виплатиш всі борги.
Штатах є інвестиції в фонди + володіння нерухомістю, в Україні преславути однушки біля метро, які можуть спокійно гарантувати дохід для життя.
Так ось в Європі це НЕМОЖЛИВО, бо система побудована так, що їй потрібні люди, які будуть працювати ЗАВЖДИ. І так і буде, подивіться на оточуючих, в Європі немає теми ЯК СТАТИ НЕЗАЛЕЖНИМ, зато є теми як взяти кредити і працювати завжди, а взамін вам як слухняному рабу дадуть їжу, квартиру (яка не ваша на найближчі 20-30 років) і полікують хвороби (якщо серйозна, бо якщо щось мале, то ідіть домой пийте аспірин).
Як європейці зробили так, що слухняні люди їдуть до них і погоджуються з контрактом (ти мені працювати завжди завжди, я тобі їжа, медицина і житло (але на найближчу треть життя воно не твоє))
А на рахунок особистого життя :
Я закордоном 5 років і наладив особисте життя . Відчуття ніби не живу а проживаю що не одне і теж...
Тут людським почуттям місця нема, нескінченний рух, як видимість ґрандіозних планів без сенсу реалізації. Мчимо, та недвижні
Тут складно. Всі зайняті роботою + немає свого куточка (житла). І всі багато багато працюють. А як кажеш що ти плануєш повертатися в Україну на майбутнє то не дуже хочуть продовжувати знайомство
Всі хочуть тут залишитися. А я навпаки трактував закордон як заробітки. Щоб купити житло ітд
|
| |
| |
|
| Olenochka | Дата: Субота, 08.08.2026, 14:15 | Повідомлення # 902 |
Повідомлень: 5339
| Дитинство в селі — це передусім природа і праця. Влітку ми пасли корів, косили траву, заготовляли сіно, сушили його, складали в островки. Треба було нарубати січки для худоби, наносити води у відрах і баняках, допомогти з городом чи полем. Коли привозили дрова, а газу ще не було, це теж була ціла історія: дрова треба було порубати, поскладати, а потім ще й слідкувати, щоб їх вистачило на зиму. (магія вогню коли горять)
Пам’ятаю, як усією родиною вантажили гній на поле й город, орали землю, садили дерева, косили отаву. Коли приїжджала фірманка орати землю, то після роботи обов’язково збиралися на гостину. Ніхто особливо не поспішав розходитися. Робота роботою, а поговорити, поїсти й посміятися разом — то святе.
Ми багато часу проводили в лісі. Ходили по гриби, збирали малину, ожину, чорниці — у нас їх називали афинами, — суниці. Збирали шепшину, лікарські трави на чай. Потім усе це сушилося, заготовлялося на зиму. Сушили яблука, груші, гриби, ягоди. Робили закрутки, варили компоти, повидло, квасили капусту. Варили молоду кукурудзу — і здавалося, що смачнішої їжі у світі просто не існує.
Їжа тоді взагалі була зовсім іншою. Свіже молоко прямо від корови, домашній сир, сметана, бринза, налисники, пироги. Мед із пасіки, домашній смалець. У саду росли черешні, паперівки та інші фруктові дерева. Не було потреби думати, органічний це продукт чи ні. Все просто було домашнє.
Мій дід умів багато того, чого зараз уже майже ніхто не вміє. Плів кошики з лози, робив мітли та опавки, щепив дерева. Я міг просто сидіти й дивитися, як він це робить. Тоді сприймав це як щось звичайне, а тепер розумію, наскільки цінними були ці моменти.
Ми постійно були десь у русі. Ремонтували велосипеди, а пізніше вже й мопед. Все літо каталися, крутилися по селу, майстрували будиночки на деревах. А ще майже все літо я ходив на гірську річку на рибалку. Могли піти зранку і просидіти там пів дня. Ходили купатися на ріку, зустрічалися з друзями, вигадували собі якісь пригоди. Ніхто не сидів удома, якщо надворі була хороша погода.
На Зелені свята ходили до лісу за березою, щоб прикрасити ворота та подвір’я. Взимку іноді теж ішли до лісу по ялинку. А ще був вертеп. Я ходив колядувати, навіть був за пастуха.
З бабусями й дідусями теж завжди щось робили. Допомагали по господарству, хоча власної великої господарки в нас не було — хіба собака. Ванна й туалет уже були в хаті, тому наше дитинство не можна назвати якимось надто важким сільським життям. Просто ми допомагали старшим і були частиною їхнього світу.
А вечори — це взагалі окрема історія. Коли вже темніло, слухали радіо, читали журнали. Потім з’явилися кнопочні телефони, і ми могли годинами сидіти десь у барі компанією, тримаючи той телефон у руці й викручуючи гучність, щоб усім було чути музику. Смішно згадувати, але тоді це здавалося круто. Коли ще не було нормальних колонок, я сам собі зробив маленьку колонку з кишенькового радіо — просто вивів із нього джек 3,5 мм. Мені завжди було цікаво щось майструвати й розбиратися, як воно працює.
А коли почався перехід від касет до іншої техніки, знайомим допомагав підключати автомобільні магнітофони. Ремонтував музичні центри, магнітофони та різну іншу техніку. Міг розібрати апарат, знайти несправність, щось перепаяти чи відремонтувати — і найбільше задоволення було, коли після цього техніка знову оживала.
Ще була ціла традиція — обмінюватися музикою. Хтось знайшов нову пісню — треба було скинути її друзям. Потім почали заходити на різні сайти, типу Zaycev, шукати нову музику, скачувати її на плеєр. У когось була пісня, якої не було в тебе, — значить, треба було якось її дістати. Зараз це звучить смішно, бо будь-яку музику можна знайти за кілька секунд, а тоді кожна нова пісня була маленькою подією.
Були й дискотеки. Ходили на сільську дискотеку, знайомилися, танцювали. А потім могли пів ночі йти пішки додому із сусіднього села. (сидіти на лавочках літніми вечорами) Іноді ще й з якоюсь водою в руках, бо дорогою хотілося пити. Ніхто не замовляв таксі, не відкривав карту в телефоні й не писав: «Я вже виїхав». Просто йшли собі додому пішки, говорили про щось своє і сміялися.
Зараз, коли все це згадую, розумію, що ми тоді набагато більше були присутні в моменті. Якщо йшли на рибалку — то справді йшли на рибалку. Якщо купатися — то купатися. Якщо в ліс — то в ліс. Якщо з друзями — то сиділи й говорили, а не дивилися кожен у свій екран.
Звичайно, не все в тих спогадах приємне. Є речі, які я й зараз згадую з жахом. Найгірший спогад із дитинства — забиття домашніх тварин. Для дитини це було важко бачити, і, мабуть, це одна з тих сторін сільського життя, про які зараз згадуєш зовсім без романтики.
Але якщо відкинути це, то в пам’яті все одно залишається якесь неймовірне відчуття свободи. Життя в селі тоді було таким... лайтовим у хорошому сенсі. Не було цієї постійної гонитви, яка є зараз. Не треба було весь час кудись поспішати, щось комусь доводити, показувати своє життя в інтернеті.
Було літо, річка, рибалка, велосипед, ліс, ягоди, гриби, друзі, дискотеки, бабусі й дідусі. Була робота, але після роботи була гостина. Були дрова, які треба було порубати й поскладати, але потім можна було сісти на лавку і поговорити. Були гриби, які треба було назбирати, а потім сушити. Були яблука й груші, які треба було нарізати на зиму. Були трави, які збирали в лісі, щоб узимку пити свій домашній чай.
І, мабуть, найцінніше — люди тоді були якось ближчими. Ми знали сусідів, знали, хто що робить, хто кому допомагає. Було більше живого спілкування, більше простих зустрічей і менше матеріального.
Тепер багато чого стало набагато зручнішим.
|
| |
| |
| Olenochka | Дата: Субота, 08.08.2026, 14:16 | Повідомлення # 903 |
|
Повідомлень: 5339
| У кого було дитинство в селі?
Літо вже добігає кінця, і я — напевне, як і багато хто — не проводить його так, як хотіла б. Але я дуже люблю серпень, а особливо любила його у селі, де провела значну частину свого дитинства.
https://www.youtube.com/watch?v=sFbI2XMyuGg
|
| |
| |
| knopa | Дата: Субота, 08.08.2026, 18:00 | Повідомлення # 904 |
Повідомлень: 908
| https://greenpowertalk.tech/threads....ms.1867
|
| |
| |
| Olenochka | Дата: Неділя, 09.08.2026, 00:01 | Повідомлення # 905 |
|
Повідомлень: 5339
| Цитата колись вели корову до бичка щоб завелись телята. Короч коло тирла був бдсм верстат із дерева, де привязували коровку, на неї пригав бичок, робив справу, а ти в перервамх між декількох його заходів, маєш розминати спину корові бо він як засадить їх що вона дугою скручувалась і наступного разу він просто не попаде куди треба. Це все було із ветеринаром котрий коментував та був режисером цього всього дійства. )))
Потім у бичків коли тестостерон бє по голові начинається сезон злучки...блін ти його не спиниш, він просто іде до корови і все і йому начхати на кілок, він як із масла витягував метрові кілки товщиною з три пальці, йому похер на те що ти тримаєш його, твої жалюгідні 50 кг ваги це ніщо для нього...
Але от коли вони бісяться, о то вже зовсім не смішно, і легко можна отримати рогом нову дирку та переломи не сумісні із життям. Туша в 200+кг несеться як скаженна і потім чисто для фану вставляє ріг в землю і так оре землю декілька метрів, чи кидається на сіно і почанає його розкидувати, брикається...Короч в селі завжди є невеличкий відсоток кого отак бичок вбив. |
| |
| |
| Olenochka | Дата: Неділя, 09.08.2026, 01:04 | Повідомлення # 906 |
|
Повідомлень: 5339
| Де вони будуть? В Канаді будуть. Напрямок відомий. Як ті, хто на початку XX ст. тікав від більшовиків, а зараз їх нащадки вчать нас як правильно жити в Україні. Але незалежність в 1991 році здобули не ті, з канадської діаспори, а тутешні, хто залишився і просував український наратив в СРСР. Дехто з них і в таборах відсидів, а дехто і вмер. Героїчно, за вільну Україну. А хто зовсім розумний — пішов у партію і примудрився потім вийти з совкового рабства з третім у світі ядерним арсеналом і п’ятьма повітряними арміями. Звісно, потім на радощах все профукали. Але ж то були кляті малороси, що з них взяти. (sarcasm)
|
| |
| |
| Olenochka | Дата: Понеділок, 10.08.2026, 00:28 | Повідомлення # 907 |
|
Повідомлень: 5339
| Московитомовність українців — це ганебне постколоніальне тавро, що свідчить про колоніальне минуле України.
Це наслідок багатосотрічних намагань імперського кремля духовно знищити Українську Націю через знищення Української Мови, вичавленням її із життя штучно створеним київськими попа́ми церковно-слов’янським есперанто, вічно бідної та вічно відсталої терористичної деспотії.
Вигадування причин для збереження московитомовнсті українців, чи будь-яка інша підтримка московицької мови в Україні, — це створення необхідних передумов для колоніального майбутнього України.
Через відсутність української національної релігії, Українська Мова — є найпотужнішим, найважливішим і найбільшим джерелом Родової єдності українців, здатності українців до національної єдності та національної солідарності.
Саме для знищення здатності українців до самоорганізації на національному ґрунті, паразитарна мафія та її обслуга намагаються зберегти і примножити досягнення кремля у вичавленні із життя Української Мови в Україні.
Адже організована антиукраїнська меншість може паразитувати лише над українською більшістю нездатною до самоорганізації.
Оскільки, лише українська більшість, нездатна до самоорганізації, може дозволити соціальне паразитування антиукраїнської меншості на безперервному, гарантовано безкарному, привселюдному мародерстві та привласненні державних фінансів України. І соціальне паразитування антиукраїнської меншості на неконкурентних ринках, шахрайством привласнених, природних монополій та природних ресурсів України.
|
| |
| |
| Olenochka | Дата: Понеділок, 10.08.2026, 00:47 | Повідомлення # 908 |
|
Повідомлень: 5339
| В Україну приїздять іноземці з різних країн щоб допомагати і вони вчать українську без проблем, у вас було ціле життя на це, не те що рік, ви ігнорували українську мову в Україні, а тепер жалієтесь. Ви українець і ваша рідна мова українська, так само як у поляка рідна мова польська — інакше він не поляк, так само як у німця рідна мова німецька — інакше він не німець — так це працює у всьому світі — це називається ідентичність. Тож якщо для вас рідна мова «російська» — значить ви росіянин за ідентичністю, а росіяни прийшли нас вбивати саме за нашу українську ідентичність. Подумайте над цим, перш ніж називати російську «рідною», вона не рідна нікому з нас, вона нав’язана силою, геноцидами, етноцидами і лінгвіцидами. Рідна мова — це мова твого народу, а не мова загарбників, яку примушували вчити, щоб всіх перетворити на «росіян». VK Dark
|
| |
| |
| knopa | Дата: Понеділок, 10.08.2026, 18:19 | Повідомлення # 909 |
|
Повідомлень: 908
| Нині знайшов що в ноутбуці коротить. Дві мікросхеми клротили але тепер все поставити на місце. 7 дрібних мікросхем.
Було поганих аж три мікросхеми. Тепер все замінити і пробувати
|
| |
| |
| Olenochka | Дата: Понеділок, 10.08.2026, 23:35 | Повідомлення # 910 |
|
Повідомлень: 5339
| https://www.youtube.com/watch?v=boJedRKGoSQ
|
| |
| |
|
| Olenochka | Дата: Середа, 12.08.2026, 01:45 | Повідомлення # 912 |
|
Повідомлень: 5339
| https://youtu.be/Yatievk3SCk?t=1053
|
| |
| |
| Olenochka | Дата: Середа, 12.08.2026, 10:51 | Повідомлення # 913 |
|
Повідомлень: 5339
| https://www.facebook.com/reel/2258952854906441
|
| |
| |
|
| Olenochka | Дата: Пятниця, Вчора, 22:57 | Повідомлення # 915 |
|
Повідомлень: 5339
| https://www.youtube.com/watch?v=GMcuzYRDnZU
|
| |
| |
