|
Вірші для душі,вірші настрою.
|
|
| girlorg | Дата: Понеділок, 10.11.2014, 19:33 | Повідомлення # 1 |
Повідомлень: 1717
| І знову ранок..новий день настав!
Чудовий, чи не дуже - вам судити
Один мислитель так колись сказав:
"Ми самі настрій маємо творити!"
Так сонце гарно світить за вікном,
Чи дощ неспинно стукає по шибці,
Чи хтось з тобою поряд за столом,
Чи із своїми ти думками наодинці..
Ти подивись на все оптимістично!
Забудь про всі незгоди і печалі.
Нехай не так чудово все,фактично,
ти знай, життя - мов сторони медалі:
Бувають радісні,бувають сумні дні,
Мов клавіші фортепіано білі й чорні...
Ти посміхнись! Відкинь думки нудні!
Твого життя всі миті неповторні..
Коля Горпинюк
|
| |
| |
| girlorg | Дата: Вівторок, 11.11.2014, 21:37 | Повідомлення # 2 |
|
Повідомлень: 1717
| Що може бути інтимніше
сексу? Один плеєр на двох. Одна
музика. Твій погляд на неї,
коли вона спить так солодко,
не нафарбована й мила.
Сплетіння пальців під час
прогулянки. Чи коли ти допиваєш її
застиглий чай. Коли вона
сидить за твоїм ноутбуком. Чи
коли ви розповідаєте один
одному історії зі свого
дитинства. На світі є стільки речей,
інтимніше сексу.
Коли ти лоскочеш її своїми
віями. Коли прибираєш
пасмо волосся з обличчя,
коли цілуєш в зап'ястя, а не в губи чи щічку. Коли
торкаєшся кінчиком свого
носа до її, і дивишся при
цьому на неї грайливим
поглядом.
У цілому світі існує стільки речей інтимніше сексу.. Марк Лівін(с)
|
| |
| |
| girlorg | Дата: Неділя, 16.11.2014, 14:00 | Повідомлення # 3 |
|
Повідомлень: 1717
| вони гралися в осінь.
вона хворіла. хворіла довго і по різному, смачно хворіла. перепробувала всі осінні хвороби - від депресії до алергії.( на осінь?)
він зникав. зникав надовго і зникав на трошки, зникав з птахами і сам з собою. зникав раптово і це стало таким звичним.
вона почала пити чай. знову, адже чай так особливо смакує восени. ніби мандаринки на Миколая.
він майже нічого не їв. не міг і не хотів.
вона почала малювати і викидати свої малюнки.
він продовжував пити багато алкоголю, і навіть не міг згадати коли почав.
вона вставала о пів на четверту ранку і бігла до вікна - дихати! курити!
він засинав над ранок і сопів. ця вже осіння нежить.
вони думали, що граються в осінь, а насправді це осінь гралася в них.
|
| |
| |
| girlorg | Дата: Середа, 19.11.2014, 23:47 | Повідомлення # 4 |
|
Повідомлень: 1717
| Наше життя - сплетiння двох комет,
Як двi молекули, що здалися без бою,
I ми однi серед пустих планет,
Бо нашi атоми утраченi любов'ю.
Два астероïди у Cонячнiй Системi,
I в любий час впаде метеорит.
Бо ми повiрили лише проблемi,
Що струмом вибиває ритм.
Мовчить, не подає сигнал,
Той наш супутник, що збирає данi.
Мiж нами вiдстань ...iнтервал.
Котрий загублений в туманi.
©Жовтнева
|
| |
| |
| girlorg | Дата: Неділя, 23.11.2014, 01:51 | Повідомлення # 5 |
|
Повідомлень: 1717
| Коли я буду навіть сивою,
і життя моє піде мрякою,
а для тебе буду красивою,
а для когось, може, й ніякою.
А для когось лихою, впертою,
ще для когось відьмою, коброю.
А між іншим, якщо відверто,
то була я дурною і доброю.
Безборонною, несинхронною
ні з теоріями, ні з практиками.
і боліла в мене іронія
всіма ліктиками й галактиками.
І не знало міщанське кодло,
коли я захлиналась лихом,
що душа між люди виходила
забинтована білим сміхом.
І в житті, як на полі мінному,
я просила в цьому сторіччі
хоч би той магазинний мінімум:
— Люди, будьте взаємно ввічливі! —
і якби на те моя воля,
написала б я скрізь курсивами:
— Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими!
© Ліна Костенко
|
| |
| |
| girlorg | Дата: Пятниця, 28.11.2014, 22:06 | Повідомлення # 6 |
|
Повідомлень: 1717
| Ти навчив мене спілкуватися не банально,
а так, наче тобі думки перевернули і витрясли на асфальт помирати.
І дарма, що в моїй просторо-пустинній кімнаті ліжко двоспальне
Так мені тісніше в ньому без тебе, і важче набагато у снах відлітати.
Не звертай уваги якщо я писатиму надто щиро.
Я так хотіла відчути на тілі дотики твого теплого літа!
Натомість - вмиваюсь поглядом осені жахливо-сірим
і так невимовно чекаю натхнення, яке потім не знатиму куди діти.
Геть, як нещасні поети нещадно палили свої душі,
як страждали за дамами серця без розбору - кохання чи потяг -
я спалюю спогади з наших минулих, адекватні й не дуже,
купуючи квиток, не до тебе, в одну сторону на останній потяг...
Так, як ніколи досі, не відчувала тиші навколо. Просто
прислухаюсь до кожного фальшивого поштовху всередині кімнати.
Знаєш, ти потрібен постійно, нестерпно буквально, гостро
Ліжко двоспальне достатньо ж втомилось лише мене зігрівати.
|
| |
| |
| girlorg | Дата: Неділя, 30.11.2014, 12:00 | Повідомлення # 7 |
|
Повідомлень: 1717
| любовь изнутри
всегда меня грела....
Особенно когда,
Я вспоминаю о тебе...
В те моменты,
Сердце рвётся наружу...
Оно подпрыгнет,
И прямо в руки тебе....
|
| |
| |
| girlorg | Дата: Вівторок, 09.12.2014, 20:49 | Повідомлення # 8 |
|
Повідомлень: 1717
| Необережний рух та зайвий крок,
Фартові посмішки, останній потяг,
Яскраві сни, дорога до зірок,
Провалля. Перспектива викинути мотлох...
Безвихідь, пастки, вибухова суміш,
Відображають те, що ти не хочеш помічати,
Жорстоко і відверто перехоплюючи погляд,
По собі лише біль та сльози залишати...
Реінкарнація, що загубилась у прозорих снах,
Інтимна лірика та проза фотографій,
Це прагнення - фактично гарник знак,
Опанувати ненависний страх та натяг...
Рядки сумні, подекуди нестерпні,
Домінування пристрасті, буденний темперамент,
Пірнути з головою у життєвий фарс,
Плацкарт душі, всю вічність буде з нами...
Ефект ганьби від надміру емоцій,
Це наші аргументи, підлі та зрадливі,
Зловтішна таємниця всіх глибин душі,
На поверху останнім, - вже всі пройшли можливі.
Мистецтво фальші, театральний критик,
Прийде фінал - закінчимо скандалом,
Обожнюючи біль, аргументуем надто,
Та наші темні душі зіграєм досконало...
|
| |
| |
| girlorg | Дата: Пятниця, 12.12.2014, 14:10 | Повідомлення # 9 |
|
Повідомлень: 1717
| Серце до тебе
Десь сходить пасмурно червоне сонце.
За стертими долонями вітрів.
А десь тебе шукають мої очі.
А твої згасли, сам так захотів.
Несказаним листопадом пробачень
життя світилось днем в календарі.
Історія не визнала побачень.
А твої руки не були мої.
За хмарами шукають пари долі,
а я так хочу щоб було як треба.
Не всім дано любити у неволі.
До тебе серце, оченьки до неба..
|
| |
| |
| girlorg | Дата: Неділя, 14.12.2014, 21:47 | Повідомлення # 10 |
|
Повідомлень: 1717
| Серце до тебе
Десь сходить пасмурно червоне сонце.
За стертими долонями вітрів.
А десь тебе шукають мої очі.
А твої згасли, сам так захотів.
Несказаним листопадом пробачень
життя світилось днем в календарі.
Історія не визнала побачень.
А твої руки не були мої.
За хмарами шукають пари долі,
а я так хочу щоб було як треба.
Не всім дано любити у неволі.
До тебе серце, оченьки до неба...
|
| |
| |
| girlorg | Дата: Субота, 20.12.2014, 17:03 | Повідомлення # 11 |
|
Повідомлень: 1717
| Складність
я не вмію читати думки
і люблю коли кажуть прямо.
навіть якщо боляче і зухвало,
та завжди краще знати правду
бо так склалося, що не вічні ми таки
нам постійно риють ями
між зітхань і дурних пробачень
коли розминулися вже всі літаки
надзвичайно дорогі квитки, нам дешеві драми
не замінять важливих побачень
у буденні дні летимо
як осіннє листя - зриваємось з дерев
остання зупинка. кава-латте - мчимо
і за вітром, через "важливі" калюжі слів - бар'єр
а до істини ще о-го-го....
бо незакінчені справи, як ми
без ствердних речень і обіцянок
іноді залиті нікчемними прісними слізьми
безпорадні і кволі як повії з автостоянок,
такі завжди встигають втекти.
я ж не вмію писати вірші
недоречно вставляю позичені фрази
так незручно і неохоче переходжу на близьке "ти"
і хотілося б швидше. та не все одразу
а до того часу ти вже встигаєш піти
коли давно забутий авіарейс
дає можливість летіти - як на згадку
взяти квиток в одну сторону,
шукаючи знайомих очей,
буде як найдоречніше їх впізнати в зоні посадки....
|
| |
| |
| girlorg | Дата: Пятниця, 26.12.2014, 00:16 | Повідомлення # 12 |
|
Повідомлень: 1717
| Ти будеш їсти пересолений борщ,
І чекати на неї по півгодини
Взимку і влітку, в спеку і в дощ,
Бо будуть на це свої причини.
Ти будеш слухати з душу пісні
І мило всміхатись до її мами.
На стінах закреслювати будеш дні
Всі ті, що без неї жовтіють листками.
Ти будеш дивитись із нею кіно.
І не бойовики, а мелодрами.
Хоч там футбол вже почався давно,
Важливішим буде все те, що між вами.
Ти будеш смішити незграбно її
І буде не з жартів вона сміятись,
А просто тому, що жарти твої.
Ти будеш щасливий. Так має статись.
|
| |
| |
| girlorg | Дата: Субота, 27.12.2014, 18:50 | Повідомлення # 13 |
|
Повідомлень: 1717
| Байдуже.
Які б нісенітниці не ніс ти,
до яких не вдавався дешевих маневрів.
Я досі тут, навіть не ворухнулась з місця,
хоча ще слово
– й обірветься безкінечний клубок моїх нервів.
Все рівно.
Хочеш закреслити все, рішуче змінити?
Наївний. Мої обійми, мов рани, завжди відкриті.
Затям, ти – мій,
нехай навіть ці почуття зникнуть зі швидкістю метеорита,
нехай навіть на кін поставлено найцінніше – життя.
Не зважай.
Моя воля міцна, майже сталева,
навіть якщо я ношу у кишенях каміння,
щоб не зникнути разом з першим зустрічним вітром.
Знаю – у цих грудях б’ється серце справжнього лева,
це зовсім не сльози, це кришталевий іній.
Я об рукав їх обережно витру.
Леона Вишневська "Маятник"
|
| |
| |
| girlorg | Дата: Понеділок, 29.12.2014, 15:30 | Повідомлення # 14 |
|
Повідомлень: 1717
| Ти прокинулась надто рано,
бо ще тиша під ліжком плете торочки на килимах.
Бо подушки парують снами
і зіжмакане простирадло, наче кіт, у його ногах.
Ти вкриваєш йому коліна,
невагомо ніжно цілуєш його родимку на плечі...
І вчорашні казки на стінах
розмальовують тінями все, що було вночі.
Ти так любиш своє безсоння.
Можна сотні разів в нього тихо питати "спиш?"
і
зі щокою в його долоні,
розпливаючись в посмішці, уявляти собі Париж.
|
| |
| |
| girlorg | Дата: Четвер, 01.01.2015, 11:53 | Повідомлення # 15 |
|
Повідомлень: 1717
| Минулих коханців і просто предмети захоплень
Слід розділяти на «до» і «можливих після»;
Усіх сповіщати про них гордовито й прісно;
Співати пісні на площах страт і утоплень.
Чужих вже, колишніх друзів, товаришів, побратимів -
Кому то не стало терпіння, то понесло крізь стелю,
Тих, хто справді - минуле з доконаним сьогоденням,
Кому не прийнятне пекло і плоть херувимів...
Їх слід поливати брудом, очищеним крізь фі՛льтри,
Світла безмежного, алкоголю з високим градусом,
Аби ніхто не міг більш хизуватись статусом,
І життя фарбувалось з терпких кольорів палітри.
Усіх, кого пам'ять тримає за клешні в кайданах,
Слід відпускати на волю, топити в ріках,
В криках, закритих від стогону й болю повіках,
У відчуттях, що творили найдужчий спалах.
Дякую, любий, коханий минулий, за шарм.
Дякую, друже, за недостовірні вісті.
Спасибі за протяги вулиць у нашому місті,
Та най мої спомини зникнуть між інших карм.
|
| |
| |
