Додано (12.09.2023, 21:54)
---------------------------------------------
як ви знайшли свою другу половинку?
"У молодіжному таборі де ми познайомилися, повів майбутню дружину слухати квакіт жаб в камишах біля струмка. Вона це з честю витримала. Дуже рекомендую метод, відсіює всяких пафосних і неадекватних чоткіх баришень."

Микола11.09.2023 22:24
батько відправив на автовокзал забрати передачу, взагалі не здав шо де хто і т.д., батько також, передачу забрав... і дружину також))) ось вже в шлюбі 12 років))) бонус: вона дизайнер)
одружився в 30, і правильно зробив що не спішив, бо встиг вдосталь нагулятись (без наслідків), обзавестись житлом, встати на ноги, нормально без дурні, спокійно зробили сромне весіля в колі родини в ресторані, де ще були інші такі ж пари, без фати, лімузинів, церкви і остальної дурні, у вишиванках, і я не проти, навіть дуже весело було, нелюблю великих тусовок рідні. До ІТ це доволі дотично, ну але то вже таке)
молодь: не спішіть — дійте з розумом!

Ну я дилда під два метри, мене в школі через це травили (точніше травили через мій задротський інтровертний характер і невміння постояти за себе, зріст був лише поводом), ще прищі були і все таке. І в школі на мою зовнішність «велися» з дівчат хіба що мама та бабуся котрі мене і виховували бо батько пішов за цигарками коли я був малим. Власне, той період дуже сильно вплинув на мою самооцінку на довгі роки.
Зовнішність дісно грає роль, але за моїми спостереженнями охайність та привітливий характер куди більш важливіші. У мене були друзі худі, низькі, носаті, у всіх були дівчата, бо ті хлопці були впевнені і на позитиві, більш соціально адаптовані ніж я. Тож на мій погляд впевнена посмішка на обличчі куди більш сприяє успіху з дівчатами, ніж зовнішність.

Не вірю в «половинки», всі люди — цілістні.
До еміграції в студентські роки було багато дівчат, але в основному через те що мені пощастило з зовнішністю (це я розумію лише зараз, тоді дуже комплексував). Знайомився в основному через інтернет, усякі пабліки знайомств вк типу fab friends, знакомства для лохов и нищебродов, ет цетера. Зустрічалися від кількох місяців до півроку, не серйозні стосунки звісно. З крайньою до переїзду дівчиною познайомився на, прости б-же, двачі. Зустрічалися 2.5 роки, було весело, але вона була з психічними заскоками, а я — невпевненим у собі з купою комплексів, тож нічого не вийшло. Але було весело, дуже багато спогадів з тих часів.
Після переїзду знайшов місцеву компанію зумерів 18-24 роки (мені самому тоді було 25), з котрими дружив. Там на мене запала дівчина, з котрою ми зустрічалися десь рік, але нічого не вийшло бо вона мені не те щоб сильно підходила для серйозних стосунків (про що я сказав майже відразу, але їй було норм бути просто друзями з бенефітами).
Загалом було десь ~15 стосунків різного формату інтимності, від «one night stand» до серйозних. Більше не хочеться, не в кількості щастя.
Нинішню дівчину з котрою зустрічаюся вже бачу як партнера для життя. Познайомилися через спільного друга, виявилося що ми з одного універу, от усе й завертілося. Дуже комфортно з нею, чому я дуже радий.

Копаюся трохи в особливостях характеру інтровертів і екстравертів, також довелося зіткнутися з особливостями аспергерів. Виявляється, ми надто погано розуміємо свій темперамент, і просто вважаємо себе диваками.
Рекомендую книгу «сила інтроверта», трохи розберетеся в собі.
Дівчата інтроветри теж бувають, просто їх важче знайти. Якщо ви обоє соромʼязливі — ніхто ж не зробить перший крок. А ще прийміть, що такі дівчата дуже рідко користуються червоною помадою і великим декольте. Тобто не ведіться на зовнішність

У 34 з 19-річною ?! Та боже збав! Це ж малолелтка, воні мізки винесе нафіг, їй тікльки ото по клубах бігати до ранку.Далеко не всі. Якось познайомився з 19-літньою, так вона якраз тому і шукає 30+, тому що ті по клубам вже не бігають. І сама не бігає. І інтсаграм не веде.

у меня с женой из интерсов только секс и дети , уже 12 лет так