З чого починається життя людини? – З перших криків ….з першого ковтка повітря… з перших обіймів матері… … чи можливо з перших днів зачаття???

Чи справді ембріон неодухотворений, чи є тільки частиною організму своєї матері, яка має право розпоряджатись цим крихітним життям.

Маленька людина не є певною кількістю клітин чи просто біологічною тканиною. Багато наукових висновків і доказів є стосовно “ембріону”

Мене досить зацікавило дослідження Натансона, який заявив: “Сьогодні питання про те, що ембріон є окрема людська істота із усіма своїми особливими особистими характеристиками, не є уже питання віри”. Ще мене досить зацікавила думка грецького доктора Д.Папаевангела: “Сьогодні абстрагуючи від філософських і теоретичних понять, ми можемо сказати, що людина існує з моменту зачаття. Життя людського зародка починається не із завершення формування органів (8-12 тижнів), як думали раніше. Зародок – це не придаток або якась частина тіла жінки”

Людство почало знищувати своє існування. За всю історію буття, ще ніколи не було такої кількості насильницьких смертей.

А яка жахлива статистика абортів. В Україні проводять близько 300 тис. операцій в рік. І це тільки за офіційними даними. А в Росії тільки 2 % жінок не робили аборти. Скільки же невинних душ залишаються непочутими… скільки ще жінок та чоловіків залишаються в гріху… і яка мала кількість кається в цьому вчинку…!

Хіба не можна прийняти якісь заходи, щодо аборту, заборонити законом…? Хоча і це призводить до гноблення, велика кількість покинутих дітей, сироти при живих батьків…

Зараз щороку у США передчасно переривають вагітність 1 мільйон 200 тисяч жінок, тобто – кожна п’ята.

Процедура аборту….

В матку жінки вводиться пластмасова трубка із гострими краями. Тіло дитини розрізається на частини і відсмоктується назовні у спеціальну ємність. Якщо вагітність більш пізня – в матку вводиться кюретка – гострий ніж у формі петлі. Цим ножем «вискоблюється порожнина матки», тобто, нашою мовою, розрізається дитина. Як і попередній, цей аборт здійснюється наосліп, в результаті чого у кожної четвертої жінки травмується м’язова тканина матки, причому пошкоджена ділянка не відновлюється. Можливий прокол матки. Після дванадцяти тижнів вагітності стає необхідним ще один інструмент, подібний до щипців – так як у дитини вже є ручки, ніжки і почали кальцинуватися кістки. Цим інструментом лікар захоплює ручку чи ніжку або іншу частину тіла і, скручуючи, відриває її. Це повторюється знову і знову до того часу, поки вся дитина не буде розчленована таким чином на частини. Хребет повинен бути зламаний, а череп роздроблений, щоб їх можна було видалити. В обов’язки медсестри входить зібрати після „звільнення матки” всі частини цього розчленованого тіла, щоб можна було переконатися, що все витягнено і там нічого не залишилося.

Частини убитого дитя викидають або як сировину передають на виготовлення косметичної промисловості. І чи знаєте ви, що користуючись деякими кремами, – ви, в буквальному розумінні, намащуєтеся тілами убитих дітей?

Жах того, що коїться, збільшується ще тим фактом, що ненароджене дитя відчуває біль так само, як і народжене. Це сьогодні вже загальновизнано і науково встановлено. Уже 7-тижнева дитина відсмикує або відвертає голову від больового стимулу так само, як і на всіх інших стадіях життя. У 11 тижнів не лише обличчя, але і всі частини ручок і ніжок немовляти стають чутливими до доторку. В 12 тижнів дитина вже повертає голову, стискає кулачок, знаходить рот і ссе палець. До 13 тижнів реакція на біль передається на всіх рівнях нервової системи. Ця дитина кричить і намагається втекти…

Можливо бачили документальний фільм американського доктора Бернарда Натансона, “Німий крик”…В кадрі показують як роблять аборт у лоні матері…Янголятку всього 12 тижнів і його позбавляють життя… На екрані чітко показано тіло дитини…голівонька…добре видно очка, носик…маленька ручка тягнеться до ротика…хоче смоктати пальчик…і ці маленькі рученята і ніжки, які час від часу повільно рухаються…маля плавно змінює положення тіла…так спокійно…ніби і не відчуває наближення небезпеки…несподівано з’являється інструмент, який приєднаний через вакуумну трубку до електроноса…його повільно наближають до дитя…на екрані чітко видно, як воно намагається втекти від вакууму-відсосу, ухиляється від чужої і зовсім не потрібної штуки…його серце все частіше і сильніше б’ється…з’являється панічний страх…і коли вакуум зловив дитя…його маленький ротик широко розкривається в німому крику. Серце б’ється все гучніше і скоріше. Кюретка впивається в тільце дитини і буквально відриває її від крихітної голівки. Тепер усе…Через секунду лікар вводить аборцанг. Він міцно охоплює маленьку голівку. Слабенькі кісточки маленького черепа розчавлюються і розплющуються в одну мить. Те, що кілька хвилин тому було голівкою, видаляється. Тепер на екрані видно лише шматки тканин і осколки – усе, що залишилося від крихітної і безпомічної людської істоти.

І чому не усвідомлюють цього лікарі, як можуть вбивати дитину? Чому втручаються в лоно жінки і просто відрізають це миле життя, як кусок м’яса? Чому одні обстоюють позицію, яка захищає права людського життя в лоні, а інші не поділяють цієї думки? Чому?…

Більшість жінок, які вбили людину, вбили свою дитину в своєму лоні не обізнані в цьому… Під час аборту вбивають вашу дитину, дитину, яка колись би дякувала вам за життя, яка любила б вас, яка була б завжди поряд …а ви…ви просто позбулись її…

Я не хочу обмовляти жінок, які пішли на такий гріх, кожен мав цьому пояснення…може і вагоме, але…отож віруючі люди знають, що завжди можна покаятись і чим швидше, тим краще, адже ми не знаємо скільки часу ще носитиме нас ця земля…

“Для чого сіяти там, де сама нива силкується погубити плід?Де велика кількість середників проти народження? Де, перш ніж відбудеться народження, скоюється вбивство; так що ти блудницю не тільки утримуєш в розпусті, але ще і робиш вбивцею? Чи бачиш, як від п’янства стається блуд, від блюду перелюб, від перелюбу вбивство; адже не знаю як і назвати це. Тут же умертвляється народжене, але самому народженню ставиться перепона. Що скажеш в своє вибачення? Чи не значить це, що ти ганиш дар Божий, стаєш проти уставів Божественних, гонишся, як за благословенням, за тим, що є прокляттям, скарбницю народження робиш скарбницею вбивства, жінку, яка сотворена для дітонародження, прихиляєш до дітовбивства” ( Із промови святителя І.Золотоуста до римлян, слово 24)

Щоденник ненародженої дитини

(із книги «моліться за прощення гріха дітовбивства», Львів, 1997)

5 травня. Сьогодні почалося моє життя. я уже існую, хоча батьки мої поки що про це не знають. Я буду дівчинкою. У мене буде біляве волосся і голубенькі оченята. Майже все вже наперед визначено, навіть те, що я буду любити квіти.

19 травня. Деякі вважає, що я ще не людина, що існує тільки моя мама Але я все-таки людина, так само, як маленька крихітка хліба – це все-таки хліб. Моя мама існує, і я існую.

23 травня. Я почала відкривати ротик. Тільки подумайте, через рік я буду сміятися, а пізніше почну говорити. Я знаю, що моїм першим словом буде “МАМА”.

01 червня. Я росту з кожним днем. Мої ручки і ніжки почали приймати відповідні форми. Але як же довго потрібно чекати, поки ці маленькі ніжки підіймуть мене на руки до мами, поки ці маленькі ручки зможуть збирати квіти і обнімати мою маму.

12 червня. На кінець-то лікар сказала моїй любимій мамці, що я живу у неї під серцем. О, яка вона, напевно, є щаслива! Мамо, ти щаслива?

25 червня. Напевно, мама і тато думають, як мене назвати. Але ж вони мабуть ще не знають, що я дівчинка. Я хочу, щоби мене назвали Катрусею Я уже така велика.

10 липня. У мене росте волосся. Воно гладеньке, блискуче. Цікаво, а яке волосся у моєї мами?

13 липня. Я уже можу бачити. Але навколо мене темнота. А коли мама народить мене, світ буде повний світла і квітів. Але найбільше всього на світі я хочу бачити свою маму. Яка ти, мамо?

24 липня. Цікаво, чи чує мама як колотиться моє серце? Деякі діти народжуються хворими. Але моє серце міцне і здорове. Воно колотиться так рівненько: тук-тук, тук-тук. Мамо, у тебе буде здоровенька донечка!

28 липня. Сьогодні мама убила мене…

Проблема аборту стосується кожного із нас!
Не будь байдужим! Борись за життя!!!