|
Вірші для душі,вірші настрою.
|
|
| Olenochka | Дата: Четвер, 07.06.2018, 20:26 | Повідомлення # 151 |
Повідомлень: 4658
| Цитата Милая моя, милая,-
Милому вымолить мало.
Какой неземною силою
Ты меня приковала?
Милая моя, скрытная,
Кто тебе дал, по грешности,
Эти глаза магнитные
И руки нежнее нежности?
Если из них, любимая,
Будет петля устроена,
Сделай, чтоб жизнь моя
Была ее удостоена.
Шею мою,
Не спеша,
Сдави
Так, чтоб, слабея силою,
Видел я долго глаза твои,
Губы твои, любимая.
Глядя в очи остылые,
Смейся, смейся…
Не бойся!..
Пусть подумают, милая,
Что мы оба смеемся.
Василий Федоров.
|
| |
| |
| Olenochka | Дата: Середа, 20.06.2018, 10:58 | Повідомлення # 152 |
|
Повідомлень: 4658
| Ти моя люба, мила,
Всією душею тебе дуже люблю,
Між нами годинник, кілометри,
Тобі душу свою я дарую.
Ми побачимося скоро з тобою,
І тебе буду знову обіймати,
Розставань не варто боятися,
Потрібно з гордістю їх приймати.
І для нас це як випробування,
І його пережити зможемо ми,
Між нами панує розуміння,
І у нас з тобою спільні сни!
|
| |
| |
| Olenochka | Дата: Середа, 20.06.2018, 11:14 | Повідомлення # 153 |
|
Повідомлень: 4658
| ..і тицяєш носом в усі закапелки й шпарини
шукаєш людину настирніше аніж наркотик
хоча невідомо на що тобі інша людина
коли й сам до себе нечасто поборюєш спротив
прийняти себе й полюбити – то ціла наука
прийняти й довіритись іншому – істине диво
віддати – хай метафорично – і серце і руку
віддатися волі чужій як це тільки можливо
(с) Іздрик
|
| |
| |
| Olenochka | Дата: Пятниця, 22.06.2018, 14:54 | Повідомлення # 154 |
|
Повідомлень: 4658
| Девчонка.
Девчонка на дороге плачет
Взахлеб,
И слезы будто град.
А отчего бы?
- Не иначе,
Ушиблась, -
Люди говорят.
Прошла всего одна минута.
И вот она же чешет лоб.
И, показав язык кому-то,
Уже смеется,
Да взахлеб!
Слезинок даже не утерла.
Теперь пойми её поди.
Видать, что у неё по горло
И слёз, и смеху впереди.
Александр Люкин.
#Литература #Поэзия #Стихи
|
| |
| |
| Olenochka | Дата: Четвер, 28.06.2018, 22:42 | Повідомлення # 155 |
|
Повідомлень: 4658
| Людська душа немов вокзал,
Там безліч зупинялось перехожих…
Когось ти зустрічав і проводжав,
А з кимсь прощався... і назавжди, може…
Хтось був в душі одну єдину мить,
А хтось чекав роками на потрібний потяг,
Хтось змушував тебе для щастя жить,
А хтось життя все планував на потім…
Хтось шлях тобі вказав потрібний,
А хтось тебе з дороги просто збив,
Хтось вірив в тебе, в твої перемоги,
А хтось у душу тільки плюнути хотів…
Та ти не закривав дверей нікому,
Ти знав, що так потрібно і так є -
Немає на шляху життя звичайних перехожих -
Це Доля в різних образах перед тобою постає!
Вона одна тебе і б’є й голубить,
Вона тебе гартує і постійно вчить,
І щоб урок її важливий ти засвоїв
Душа повинна через себе купу люду пропустить…
© Світлана Пазиченко
|
| |
| |
| Olenochka | Дата: Пятниця, 06.07.2018, 14:41 | Повідомлення # 156 |
|
Повідомлень: 4658
| Прокидаєшся зранку й одразу залежиш від кави –
від нав’язливих звичок, розписаних в модних книжках.
Задаєшся питанням – а чи ти собі не лукавиш,
Захлинаючись книгами Бредбері й романсами Вакарчука?
У звичайних масштабах, розпинаючись на хрест мейнстріму.
В планетарних – лишаєшся краплею в морі.
Прокидаєшся зранку й одразу залежиш від гриму.
І аморфний завжди супиш брови в часи непокори.
Все шукаєш квитки, що везуть поза межі країни –
Із цнотливо прекрасної, як ти кажеш друзям у барі.
Як просив Симоненко, любиш в щасливу годину,
Та державу ненавидиш, як Люмен навчив на гітарі.
Незалежність – проходить крізь рупор стійких ідеалів.
Для матерій, на жаль, - своєрідна і швидкоплинна
І коли ти себе не гартуєш (умовно) зі сталі,
То на мапі планет – ти від всього залежна людина.
За твоєю спиною в новинах трублять театрали.
Пишуть мудрі книжки вузькочолі екс-президенти.
І коли незалежність уже випадково проспали,
Прокидаєшся зранку й вдаєшся ловити моменти.
І під хвилями впливів - хтось лівий, хтось правий, хтось бравий
Коли міцно напружуєш в спротиві груди і спину
Хтось про тебе комусь розповість, і уже не злукавить,
Що наземні боги не зламали маленьку людину.
(с) Надя Суха
|
| |
| |
| Olenochka | Дата: Пятниця, 13.07.2018, 19:08 | Повідомлення # 157 |
|
Повідомлень: 4658
| Ненавиджу простих до отупіння
І зручних до нудотності людей!
З грудей не чуть буремного двигтіння,
Ні тишини спокійного горіння
Або ж довіку впевнених ідей.
.....................................................М. Вінграновський
|
| |
| |
| Olenochka | Дата: Субота, 21.07.2018, 11:32 | Повідомлення # 158 |
|
Повідомлень: 4658
| є така річ – точка неповернення
а є ще кажуть горизонт подій
я раніше був майже впевнений
що людині не варто бути самій
що людина повинна мати пару
бодай пару друзів чи пару калош
бо та котра над чайником пара –
це просто хмара де ховається дощ
нехай несправжній хай потенційний
та попри все – небесна вода
навіть якщо вона кислотна відстійна
навіть якщо вона – чорна біда
так от із чайником я ще можу жити
однак терпіти людину поруч – вже ні
бо в своєму малому приватному світі
почуваюся як на громадянській війні
хоч ніби-то й нема з ким воювати –
все воно майже рідне і навіть трохи своє
але стрьомно бачити у власній хаті
інших вкотре згадуючи що інші таки є
ну й нехай собі будуть значить я не самотній
тут немає поділу на «чужий» і «свій»
але я вже звик сам стелити собі постіль
і зникати вві сні як за горизонтом подій
точку неповернення таки перейдено
хоч невідомо куди цей перехід веде
тож віднині лишаюся жити з дзеркалом
несуттєво – як довго
несуттєво – де
....................................................................Ю. Іздрик
|
| |
| |
| Olenochka | Дата: Субота, 11.08.2018, 11:19 | Повідомлення # 159 |
|
Повідомлень: 4658
| Поволі літо відпливає
У гості осінь вже спішить
Жовтіє листя й опадає
Й осінній дощик буде лить
А поки люди ще пітніють
Не покидає нас жара
Проміння сонця тіло гріють
Це найспекотніша пора
А літній вечір незабутній
По тілу шрам від комара
І відпочинок у Карпатах
Поклич у гості дружбана!!
Вогонь палатки сяють зорі
Лиш ти і друг на відпочинку
А хтось гуляє там на морі
Й дівчата труть засмаглу спинку
А на природі там крутіше
Побудь в Карпатах ще годинку
Повітря друже там чистіше
Ти не у місті й не в будинку!!
А водоспади ці прозорі
Й навколо гори ліс поля
І їх історія казкова
Як жити хочу там і я
І лиш розмови тут до ранку
Із казанком біля вогня
Дивлюсь на зорі ці казкові
Живу і мрію як дитя
Але вже час додому друже
Бо сходить сонце за горою
Ми знов повернемось в Карпати
Візьмемо друзів ще з собою
А вдомі нас чекає мати
Усе Карпати нам вже час
За вами буду сумувати
Наступний рік чекайте нас!!!
І цей останній місяць літа
Профукати його не смій
І сохнуть біля хати квіти
На Бистрицю давай мерщій
Бери друзяк хай йдуть і діти
Мути пікнік готуй шашлик
І друзі будуть шаленіти
І чутно буде їхній крик
Бо друзі вміють веселитись
Ну ти по ходу до них звик
Жара веселощі і люди
Життя чувак це класна річ
Ми постаріємо з тобою
В очах настане темна ніч
А сонце сходить за горою
Навіє спогади всім нам
Краса тих гір вона зі мною
Залиш мене чуваче там!!! Писав Slavik позитивний чувачок "PoZitiV"!!!
|
| |
| |
| Olenochka | Дата: Неділя, 19.08.2018, 11:58 | Повідомлення # 160 |
|
Повідомлень: 4658
| Кто битым жизнью был, тот большего добьётся,
Пуд соли съевший выше ценит мёд.
Кто слёзы лил, тот искренней смеётся,
Кто умирал, тот знает, что живёт.
Омар Хайям
|
| |
| |
| Olenochka | Дата: Пятниця, 31.08.2018, 00:12 | Повідомлення # 161 |
|
Повідомлень: 4658
| Не любов, не примха й не пригода —
Ще не всьому зватися дано!
Ще не завжди у глибоких водах
Відшукаєш непорушне дно!
І коли твоя душа воскресла
Знову мчиться у осяйну путь —
Не питай, чиї натхненні весла
Темний берег сміли відштовхнуть.
Не любов, не ніжність і не пристрасть...
Але серце — збуджений орел!
Пий же бризки, свіжі та іскристі,
Безіменних, радісних джерел!
Олена_Теліга
|
| |
| |
| Olenochka | Дата: Четвер, 06.09.2018, 00:19 | Повідомлення # 162 |
|
Повідомлень: 4658
| ..... серце вечеря своїм сподіванням,
І думка-порадниця мріями свіжими,
Вечеряють очі просторами ніжними,
І губи вечеряють чистим мовчанням...
..............................................М. Вінграновський
|
| |
| |
| Olenochka | Дата: Вівторок, 11.09.2018, 21:25 | Повідомлення # 163 |
|
Повідомлень: 4658
| "Ти в порядку?"-
не запитав,а лиш змовчав.
Ти знаєш як буває важко,
коли не чують, що кричав.
Не чують, бо кричить душа,
Глибин якої всім не осягнути.
І навіть, якщо дивом полегша,
Не зможе розум усього забути.
Найгірше, коли той, хто сниться,
Дурницями твої слова вважа.
І хочеться крізь землю обвалиться,
Позбутись неповаги багажа.
Не смійте,любі,говорити "Це дрібниці",
Бо в кожного своє болить.
Прислухайтесь і може в свому криці
Хтось таємницю перед вами оголить.
Ira Diakun
|
| |
| |
| Olenochka | Дата: Четвер, 03.01.2019, 10:28 | Повідомлення # 164 |
|
Повідомлень: 4658
| Твої долоні лагідні, гарячі
Вивчали коси, родимки на дотик…
Живили щастям мрії нетерплячі,
Фантазіям даруючи висОти…
Твої тоненькі пальці… симетричні…
Блукали тілом, як у небі хмари…
Гортали сни ночами… еротичні,
Втирали в шкіру кращі в світі чари…
Твої засмаглі витончені руки
В пориві шалу… наче танцювали…
Вивчали стегна, груди, серця стуки…
Був кожен жест доречним… досконалим…
|
| |
| |
| Olenochka | Дата: Вівторок, 08.01.2019, 17:55 | Повідомлення # 165 |
|
Повідомлень: 4658
| Любите тех, кто просто рядом,
Кто не посмеет изменить,
Кто согревает теплым взглядом,
Кто просто помогает жить.
Важнее в жизни ведь, не вид,
Обманчив часто он бывает,
Не то красиво, что блестит,
Красиво то, что согревает…
 Александра Богатенко
|
| |
| |
