|
Вірші для душі,вірші настрою.
|
|
| Olenka | Дата: Понеділок, 17.04.2017, 16:24 | Повідомлення # 121 |
Повідомлень: 3285
| Я жадаю тебе... У пітьмі непроглядно густій
твої губи так чітко обводять бажань моїх контур.
А за вікнами - дощ, і, мов сотні розлючених змій,
блискавиця повзе по холодній корі горизонту.
А за вікнами хмари кудись табунами ідуть
і горбатими спинами труться об зоряні брами.
Я жадаю тебе, я вдихаю тебе, наче суть,
що таїть у собі неминучість моєї нірвани.
А за вікнами ніч так надривно голосить дощем
і тече, мов сльоза, по холодній щоці небокраю.
І крім тебе ніхто не спроможний відчути цей щем.
Я вдихаю тебе... Я жадаю тебе... Я кохаю...
Автор: Надя Ковалюк
|
| |
| |
| Olenka | Дата: Неділя, 23.04.2017, 00:40 | Повідомлення # 122 |
|
Повідомлень: 3285
| відкладаєш на завтра усе що потрібно зараз
відкладаєш на потім усе що задумав на завтра
незакінчені справи під стелю збиваються в хмари
нерозкраяні мрії в тобі розкладаються картами
тільки мапи земель необжитих – всуціль біла пляма
а на картах тарó – ані символів ні алегорій
недодумане вчора летить до помийної ями
недодумане нині іще ні про що не говорить
скільки дір у тобі? шкільки шпар поміж днем і ніччю?
скільки прірв поміж думкою словом і рухом?
ти поводишся так мов народжений жити вічно
от послухай себе ти лиш тільки себе послухай:
«відкладаю на завтра усе що потрібно зараз..»
ти навчився чекати а більше не вмієш нічого?
скільки паузу можна тримати практично без пауз?
скільки ждати пришестя – то бога то мого то свого?
Іздрик
|
| |
| |
| Olenka | Дата: Вівторок, 25.04.2017, 09:37 | Повідомлення # 123 |
|
Повідомлень: 3285
| зміни течуть по стічних трубах венах
й покриваються брудом століть
ні я, ні ти
ні будь хто інший зі звичайних
смертних
не зупинить
це дійство
зміни течуть
пробиваючи часопростір
розриваючи на шматки
майбутнє
та ще щось
про що ми ще не знаємо
усе
що було сплановане
розтеклось краплями
крові
по рукавах
та джинсах
куплених на секонді
я не знаю
якою буде швидкість
й потужність потоку
завтра
та сьогодні
я стікаю у них
теж
|
| |
| |
| Olenka | Дата: Понеділок, 01.05.2017, 18:33 | Повідомлення # 124 |
|
Повідомлень: 3285
| 
|
| |
| |
| Olenka | Дата: Середа, 03.05.2017, 23:35 | Повідомлення # 125 |
|
Повідомлень: 3285
| НАВІЩО
Навіщо робити кроки, якщо вони не залишають слід…
Навіщо промовляти слова, якщо вони лише порушують тишу…
Навіщо будувати будинки, якщо не маєш Дому душі...
Навіщо писати книжки, якщо вони стають тільки целюлозою зі зрубаних дерев…
Навіщо мріяти про світле майбутнє, якщо не шукаєш іскру світла в нинішньому дні…
І навіщо ставити запитання, на які немає відповідей…
"Зряче перо", щоденникові записи.
|
| |
| |
| Olenka | Дата: Субота, 06.05.2017, 16:54 | Повідомлення # 126 |
|
Повідомлень: 3285
| НАВІЩО
Навіщо робити кроки, якщо вони не залишають слід…
Навіщо промовляти слова, якщо вони лише порушують тишу…
Навіщо будувати будинки, якщо не маєш Дому душі...
Навіщо писати книжки, якщо вони стають тільки целюлозою зі зрубаних дерев…
Навіщо мріяти про світле майбутнє, якщо не шукаєш іскру світла в нинішньому дні…
І навіщо ставити запитання, на які немає відповідей…
"Зряче перо", щоденникові записи.
|
| |
| |
| Olenka | Дата: Субота, 06.05.2017, 19:17 | Повідомлення # 127 |
|
Повідомлень: 3285
| ***
Він спить. І кроками легкими
від мене віддаль віддаля.
Очима добрими, гіркими
над ним схиляюся здаля.
Нема ні мислі, ні любові.
Лиш пульсу рівне відбиття.
... У шкіри біло-голубої,
у крові теплої, рудої -
окреме і чуже життя.
Н. Білоцерківець
|
| |
| |
| Olenka | Дата: Вівторок, 16.05.2017, 09:41 | Повідомлення # 128 |
|
Повідомлень: 3285
| Ти до мене, благаю, прийди,
Хоч у вигляді дощової води,
Хоч у вигляді повітря ходу,
У ясний довгий день чи негоду.
Ти до мене прийди, я чекаю,
Коли поряд є ти, я літаю,
Коли полумя ллється з очей твоїх,
Я б його залишив і зберіг.
Повертався б до нього щодня,
Через це зникала б пітьма,
І тим самим би я зігрівався,
Коли з вогняними пелюстками грався.
А тоді язичок полумя
Загасив біль і рана моя
Затягнулася б у ту ж саму мить -
Це я бачу усе заздалегідь.
|
| |
| |
| Olenka | Дата: Понеділок, 22.05.2017, 10:13 | Повідомлення # 129 |
|
Повідомлень: 3285
| У повітрі плаває напруга,
На Землі зроста скеля сміття;
Посварились два колишніх друга,
Не сумуй, бо це таке життя.
Хтось у тиші слухає пісні,
Бо сконцентруватись йому важко;
Інші люди гинуть на війні
Від палаючої рідини із пляшки.
|
| |
| |
| Olenka | Дата: Понеділок, 22.05.2017, 10:15 | Повідомлення # 130 |
|
Повідомлень: 3285
| Ти до мене, благаю, прийди,
Хоч у вигляді дощової води,
Хоч у вигляді повітря ходу,
У ясний довгий день чи негоду.
Ти до мене прийди, я чекаю,
Коли поряд є ти, я літаю,
Коли полумя ллється з очей твоїх,
Я б його залишив і зберіг.
Повертався б до нього щодня,
Через це зникала б пітьма,
І тим самим би я зігрівався,
Коли з вогняними пелюстками грався.
А тоді язичок полумя
Загасив біль і рана моя
Затягнулася б у ту ж саму мить -
Це я бачу усе заздалегідь.
|
| |
| |
| knopa | Дата: Середа, 14.06.2017, 07:56 | Повідомлення # 131 |
Повідомлень: 774
| Після тебе.
цілунки на плечі - так ніжно, я - вільна,
сміюся до себе - зовсІм божевільна.
ти - не самотній і я не суспільна.
я скажу " люблю". але тільки після..
вдихаю живильно потрібне повітря.
з тобою я чесна. без тебе - повільна.
влаштуємо касту - і кінчиком вістря
напишем на шкірі "люблю". тільки після...
подушку обніму. нечесно! невільно!
тебе поцілую - та тільки мобільно.
мене поцілуєш, так само. стабільно.
люблю. зрозуміє. але тільки після.
|
| |
| |
| Olenochka | Дата: Вівторок, 27.06.2017, 23:41 | Повідомлення # 132 |
Повідомлень: 4607
| Посвящение юности
Привет. Сегодняшний вечер
Пройдет, как и ночь:
Разорвет, изобьет, покалечит
И оставит скитаться клочья
Наших душ по ветру, по небу,
Греясь солнца густым лучом
Мы будем наивно веселыми,
Не думая ни о чем.
Юность бежит, рассыпается,
Осколками врезаясь в кожу.
Нам нравится, ах, как нам нравится,
Когда тело пронзает дрожь,
Как барабанят дожди
По крышам, по зеркалам
Дорог. И смыты пути,
Что виднелись когда-то нам.
Но не бойся: сквозь бури и грозы,
Перейдя пелену любви,
Мы распустимся розами, ро-за-ми
На краю ночной полутьмы.
Забывай о том, кто мы есть;
Мы набор хаотичный молекул.
Закрывай свое сердце и честь,
Пока их не пронзила стрелка.
Кусочки разбитых сердец
Сплавляются, сплетаются.
В любви погибает борец,
В любви просыпается пьяница.
Заключена в любви
Великая сила вселенной.
Для юности корабли – сердца,
А кровь в наших венах –
Это море, великое море,
В нем так много истины, верь:
На неограниченной воле
Будет жить счастья вечный зверь.
|
| |
| |
| Olenochka | Дата: Вівторок, 22.08.2017, 15:11 | Повідомлення # 133 |
|
Повідомлень: 4607
| приходить к тебе,
чтоб снова
просто
вслушиваться в
голос;
и сидеть на стуле,
сгорбясь,
и не говорить ни
слова.
приходить,
стучаться в двери,
замирая, ждать
ответа...
если ты узнаешь
это,
то, наверно, не
поверишь,
то, конечно,
захохочешь,
скажешь:
"это ж глупо
очень..."
скажешь:
"тоже мне -
влюбленный!"-
и посмотришь
удивленно,
и не усидишь на
месте.
будет смех звенеть
рекою...
ну и ладно.
ну и смейся.
я люблю тебя
такою.
Роберт Рождественский
|
| |
| |
| Olenochka | Дата: Субота, 26.08.2017, 19:50 | Повідомлення # 134 |
|
Повідомлень: 4607
| Вот опять окно,
Где опять не спят.
Может - пьют вино,
Может - так сидят.
Или просто - рук
Не разнимут двое.
В каждом доме, друг,
Есть окно такое.
Крик разлук и встреч -
Ты, окно в ночи!
Может - сотни свеч,
Может - три свечи...
Нет и нет уму
Моему - покоя.
И в моем дому
Завелось такое.
Помолись, дружок, за бессонный дом,
За окно с огнем!
Марина Цветаева
|
| |
| |
| Olenochka | Дата: Неділя, 27.08.2017, 21:32 | Повідомлення # 135 |
|
Повідомлень: 4607
| - Вона була єдиною жінкою, з котрою мені подобалося спати. Ну, спати, просто спати, розумієш?
Я ненавиджу, коли хтось вночі пітніє коло мене, сопе мені у вухо, коли чиєсь волосся лізе в очі.
Але з нею все було по-інакшому. Я повірив, що можна спати обійнявшись цілу
ніч. Що можна прокидатися вночі тільки для того, щоб обійняти ще. Що
можна любити її запах. Що можна любити всі її запахи...(Іздрик "Острів
КРК"
)
|
| |
| |
