|
Вірші для душі,вірші настрою.
|
|
| Olenka | Дата: Субота, 17.09.2016, 13:32 | Повідомлення # 91 |
Повідомлень: 3285
| сто років горить за сараєм сараєво
сто доль за стодолою ріжуться в смерть
перекрили діру поміж пеклом і раєм ми
наша чаша терпіння наповнена вщерть
ми б пустилися берега в небі безкраєму
ми зависли б від смислу на волосок
але неподалік догорає сараєво
а над ним –
наше небо і ветхий місток
а над ним –
наше сонце і зорі і яхве
а над ним –
наша шамбала і шаолінь
а над ним ще до всього –
два верхніх плацкартних
і підірване ян
і відірване інь
|
| |
| |
| Olenka | Дата: Неділя, 18.09.2016, 15:34 | Повідомлення # 92 |
|
Повідомлень: 3285
| + + +
Так легко тремтять небесні перекриття.
Тиша середини року лишається головною.
Якщо ти справді плануєш моє наступне життя,
я би радив тобі порадитися зі мною.
Хотілося б знову бачити, як ліхтарі світять з терас,
висвітлюючи, ніби душі, чужі кімнати.
В наступному житті зведи мене з нею ще раз –
я хочу знову мучитись і помирати.
Я хочу знову відчути, як відігріваються й болять
березневі ріки під крижаною обновою.
Навіть якщо голос її складатиметься з проклять,
хай ці прокляття звучать моєю мовою.
Хотілося б удачу плескати по плечу,
хотілося б, щоби скінчилась тиша тривала.
Я б охоче послухав її іще – оскільки не все почув,
тим більше – встиг забути, з чого вона починала.
Кожен неправильний наголос в її мові живій –
ніби дотик нічного вітру.
Чого боятись? Смерть – дзеркало в душовій:
я бачу її щоранку, тримаючи бритву.
Світиться місяця ліхтарне скло.
Небо над головою відчиняється, твориться.
Все закінчиться, ніби і не було.
Все потім знову повториться.
|
| |
| |
| Olenka | Дата: Неділя, 18.09.2016, 18:19 | Повідомлення # 93 |
|
Повідомлень: 3285
| дві кави три люльки
сонет коломийка
між пагорби міста вповзає імла
у тебе сльоза – наче срібна копійка
у мене – як річка – пробігла стекла
прощаємось швидко як риби чи звірі
привіт! – як діла? – що нового? – бувай!
на нас дивлячись вже ніхто б не повірив
який ми плекали безбашенний рай
як дзвінко котилися жарти і зойки
як падали зорі режими дощі
як поруч співали тойоти і сойки
а ми загортались в плащі і плющі
плелися ліани і пружно і стійко
а квіти розчахлі так п'янко цвіли..
лишилися люлька сонет коломийка
а ми загубились у пасмах імли
а ми розійшлись попрощавшись і зникли
бо небу здалося – усе вже збулось
лиш на парапеті – як поклик і виклик
|
| |
| |
| Olenka | Дата: Понеділок, 19.09.2016, 14:10 | Повідомлення # 94 |
|
Повідомлень: 3285
| Ніщо не вічне, не вічне і кохання,
Усе колись закінчиться, повір...
Не назавжди і щастя, і страждання,
Забудеться, хоч і записуй на папір.
Забудеш горе, що твоє серце розривало,
І дні самотні, коли хочеться кричати.
І все, що колись тебе ледь не вбивало
Лиш зрідка в пам'яті буде проминати.
|
| |
| |
| Olenka | Дата: Понеділок, 19.09.2016, 20:49 | Повідомлення # 95 |
|
Повідомлень: 3285
| Напевне, так і треба —
судилося бо так:
упали зорі з неба
і надломили мак.
Така знялася хвища —
ні неба, ні землі,
лиш чорне кладовище
по нищеній ріллі.
Залопотіла злива,
мов залива — гай-гай!
Кохана, будь щаслива!
Коханий мій — бувай!
Василь Стус
|
| |
| |
| Olenka | Дата: Четвер, 22.09.2016, 18:46 | Повідомлення # 96 |
|
Повідомлень: 3285
| Добре було б тішитись, що все є таким, яким є.
Добре було б відчувати життя, розуміючи, що воно твоє.
Відчувати його, прокидаючись зранку і засинаючи уночі.
Добре було б не думати про тебе.
Я не вмію.
Навчи.
Жадан
|
| |
| |
| Olenka | Дата: Субота, 24.09.2016, 21:41 | Повідомлення # 97 |
|
Повідомлень: 3285
| привіт, ти ше спиш чи, може, ти здох?
а може, лежиш десь у комі?
колись обіцяв одне небо на двох
і ліжко у спільному домі..
колись говорив ти красиві слова
про гойдалку, сад, надвечір'я..
та казка твоя - безпонтова трава,
і в подушці - вата, не пір'я.
привіт, ти ше спиш чи, може, ти здох?
вже сонце їбошить в фіранку,
я тут відгрібаю по повній за двох..
вставай, суко, доброго ранку!
|
| |
| |
| Olenka | Дата: Вівторок, 18.10.2016, 15:39 | Повідомлення # 98 |
|
Повідомлень: 3285
| Не лякайся так сильно змін,
і нових, невідомих вражень.
У нас під ногами цілісінький світ,
ми ніколи не будем самі,
це тільки спочатку так важко.
Минуле не варте таких
вщент забитих валіз,
потрібен час на те,
щоб прийняти себе такою.
Досить істерик, звинувачень та сліз,
нічого смертельного він не накоїв.
Гордість ще трохи болить,
це мине, а поки
нехай ця любов стане щастям,
найсолодшою втіхою
і тобі вперше за стільки років
нікуди не захочеться звідси їхати.
|
| |
| |
| Olenka | Дата: Понеділок, 24.10.2016, 14:14 | Повідомлення # 99 |
|
Повідомлень: 3285
| Деякі маршрути перетинаються, деякі - ні.
Тоді люди не зустрічаються.
Або зустрічаються надто рано.
Або запізно.
© Іздрик
|
| |
| |
| Olenka | Дата: Пятниця, 28.10.2016, 15:43 | Повідомлення # 100 |
|
Повідомлень: 3285
| Золото на воді й вогні за рікою.
Всі твої сльози звідси й радощі звідси.
Мова твоя стає щоразу стриманішою та гіркою,
щойно між нами з’являється відстань.
Відстань, яка стоїть поміж нас стіною,
стоїть, і здолати її насправді нічим.
Але, принаймні, якщо ти говориш зі мною,
ти в цей час не говориш із кимось іншим.
Принаймні, якщо ти слухаєш і смієшся,
або навпаки — якщо замовкаєш і плачеш,
можна не хвилюватися щодо твого серця,
яке й надалі лишається наполегливим і терплячим.
Можна не лякатися й не панікувати
щодо того, чи воно працює надалі,
адже ти слухаєш мене, а отже всі завади
такі несерйозні насправді, такі нетривалі.
Можна хоч трішки бути за тебе спокійним,
можна хоча б на мить відновлювати рівновагу,
слухати твоє серце, що лишається непокірним,
перебирає на себе всю любов та увагу.
Звідси всі твої сумніви та бажання.
Керуйся своїми вірою та удачею.
Відстань, це те єдине, що тобі заважає.
Відстань, це те єдине, що не має жодного значення.
#Сергій_Жадан
|
| |
| |
| Olenka | Дата: Субота, 12.11.2016, 15:17 | Повідомлення # 101 |
|
Повідомлень: 3285
| Вітре, вітре тихий...
Візьми слова мої,
І хто добрий, і хто лихий
Понеси чолом землі.
Дощі, хмари, грози...
Слова мої візьміть
Пролийте неба сльози
І думу проростіть.
Сонце, сонце ясне...
Слова мої зігрій.
І нехай щось прикрасне
Виросне із мрій ...
|
| |
| |
| Olenka | Дата: Вівторок, 22.11.2016, 21:53 | Повідомлення # 102 |
|
Повідомлень: 3285
| законсервуй собі напам'ять трошки диму,
Законсервуй собі напам'ять його запах.
Ще вчора прокидалися щасливі,
Сьогодні все. Замучились кохати.
Закрий в собі назавжди його сльози,
Закрий в собі свої дурні бажання,
Зима чи літо?а різниця? Тут - морози.
Востаннє? Думаєш то вже востаннє?
Замуч в собі того страшного звіра,
Що тільки й може - тихо підвивати.
В стосунках головне одне - довіра,
Тому звикай, жени брехню за ґрати.
І лайки, сльози, кому того треба?
Облиш. Найгірше - невідомість.
Цінуй його, він вартий твого неба,
За решту ж хай відповідає твоя совість.
|
| |
| |
| Olenka | Дата: Субота, 26.11.2016, 15:17 | Повідомлення # 103 |
|
Повідомлень: 3285
| шукаєм притулку. вокзали. двори.
кав’ярні. будинки з очима скляними.
і люди з безликим тавром машкари.
і ми поміж них. і стаємося ними.
Мар'яна Савка
|
| |
| |
| Olenka | Дата: Четвер, 01.12.2016, 13:21 | Повідомлення # 104 |
|
Повідомлень: 3285
| Той, хто говорить, що любить тишу,
робить зазвичай це дуже голосно.
Кіт доганяє знежирену мишу –
їй це приємно, йому це корисно.
Падають зорі, каштани і банки.
Ти не звертаєш – тобі це байдуже.
Ти моя вірна, зрадлива коханка.
Я твій учетверо складений аркуш.
Ранок надкушено, день перепечено,
вечір надпито з високого келиха.
Ти – наречена. Мені ти наречена.
Ти – берегиня далекого берега.
Той, хто говорить, що любить тишу,
сам вибухає вогнями, сиренами.
Я тобі вірші по шкірі пишу,
ти мені пісню пускаєш венами.
Кіт, що гуляє... падають банки...
берег далекий... пастка на миші...
Ми доживемо до спільного ранку
сьомого дня
нашої тиші.
|
| |
| |
| Olenka | Дата: Субота, 03.12.2016, 01:44 | Повідомлення # 105 |
|
Повідомлень: 3285
| Нехай думки вам серце не тривожать,
не варто плакать, нічого кричать,
не бійтеся, коли про вас говорять,
лякайтеся, коли про вас мовчать.
© Ліна Костенко
|
| |
| |
