|
Вірші для душі,вірші настрою.
|
|
| Olenka | Дата: Субота, 05.03.2016, 20:29 | Повідомлення # 76 |
Повідомлень: 3285
| Я не кохав її...
Мені подобались її зелені очі,
Її дитячий сміх безперестану,
РазОм проведені шалені ночі,
Уже для неї я ніким не стану.
Мені подобались її незрозумілі жарти,
Її хода, граційність стану,
Цілунки - моря діамантів варті,
Уже для неї я ніким не стану.
Подобалось її волосся,що вилось від дощу,
Її натхненні розмови без угаву,
Її "ще трішечки побудь.. не відпущу",
Уже для неї я ніким не стану.
Мені подобалось, коли вона чекала,
Я не брехав - вона не терпіла обману,
Я знаю - ще тоді вона мене кохала,
Тепер для неї я ніким уже не стану.
Мені безмежно інколи не вистачає
Її любові, цілунків, обіймів,
Постійно про неї та й щось нагадає,
Про наші колись заплановані мрії.
Я не кохав її?..
|
| |
| |
| Olenka | Дата: Субота, 12.03.2016, 18:24 | Повідомлення # 77 |
|
Повідомлень: 3285
| Скажи мені...
Як воно, бути тобою?
Прокидатися зранку,
Такою смішною,
Ще не зовсім дорослою
Та й не малою.
Ти скажи мені,
Як це, бути з тобою?
Готувати сніданки
Всією юрбою,
Цілуватись до ранку,
Не знаючи болю,
Чи дивитись на зорі
З твоєю рукою,
Що стискає мою
Напівсонну долоню.
Ось, здається, ми разом
Та все ж таки, знову.
Я запитую в неба,
Про твою дивну долю.
І отримую відповідь,
Доволі прозору
«Її долю потрібно
пов'язати з тобою».
© Сергій Тиховський, збірка "Фрагменти"
|
| |
| |
| Olenka | Дата: Пятниця, 18.03.2016, 19:09 | Повідомлення # 78 |
|
Повідомлень: 3285
| Я ж не міг запропонувати тобі
нічого,
окрім слів і
вина.
Вина,
від котрого ти переставала бути
сама собою, і
слів,
від котрих ти впадала у
відчай.
Іздрик
|
| |
| |
| Olenka | Дата: Субота, 19.03.2016, 11:29 | Повідомлення # 79 |
|
Повідомлень: 3285
| Ти є, ти поруч. І оберемок квітів
стискаю міцно у своїх руках.
Моє. Ти - знову! Я поглинаю світло,
і ледь тремчу, і це уже не страх.
Бентежна мова. Запалюючи свічі
торкатися до обріїв надій.
Ловлю, казково, тіні й рідні вічі.
Мовчати б в собі те, що ти є - мій.
Та тут є щось мінливе, наче в квітів.
Букет рум"яно дихає в вуста.
Ти поруч, отже біля мене світло,
і ваза більше не буде пуста...Ти є, ти поруч. І оберемок квітів
стискаю міцно у своїх руках.
Моє. Ти - знову! Я поглинаю світло,
і ледь тремчу, і це уже не страх.
Бентежна мова. Запалюючи свічі
торкатися до обріїв надій.
Ловлю, казково, тіні й рідні вічі.
Мовчати б в собі те, що ти є - мій.
Та тут є щось мінливе, наче в квітів.
Букет рум"яно дихає в вуста.
Ти поруч, отже біля мене світло,
і ваза більше не буде пуста...
|
| |
| |
| Olenochka | Дата: Неділя, 27.03.2016, 12:49 | Повідомлення # 80 |
Повідомлень: 4515
| море, как там твои дела?
я бы и пешком к тебе приплыла,
будь у меня хоть какая-то воля.
но воли нет, а суша - это худшая доля.
море, как там твои дела?
вот бы меня к тебе волна смела,
на песчаные пляжи и лазурные берега.
а так я от тебя непреодолимо-далека.
море, как там твои дела?
волны, чайки и ты - вот моя семья.
море, как ты там, про меня забываешь?
море, я скучаю.
а ты
по мне
не скучаешь?
|
| |
| |
| Olenka | Дата: Середа, 20.04.2016, 21:13 | Повідомлення # 81 |
|
Повідомлень: 3285
| навчи мене бути живим і хоч трохи важливим
навчи мене ніжності твоїх обвітряних губ
ранком пої мене сонцем опісля вечірньої зливи
тіло лікуй від журби і невчасних простуд
терпи мене вперто так начебто звикла
розкажи яким бачиш ти світ і прохожих людей
я хочу навчитись т е б е допоки не зникла
за тінню сліпою безмовних закритих дверей
тепле свіже повітря безробітного квітня
камнем встряне у горлі й не на жарт обпече
навчи мене бути твоїм на майбутні століття
й танцювати у вальсі під літнім дощем
і Земля зупинилась вже більше години
поряд стомлена ніч і ледь видний сигнал літака
без тебе я гірше малої дитини
посміхаюсь незграбно бо ж ти неймовірна така
|
| |
| |
| Olenochka | Дата: Вівторок, 03.05.2016, 19:45 | Повідомлення # 82 |
|
Повідомлень: 4515
| Розкажу тобі думку таємну,
дивний здогад мене обпік:
я залишуся в серці твоєму
на сьогодні, на завтра, навік.
Ліна Костенко
|
| |
| |
| Olenka | Дата: Неділя, 29.05.2016, 20:36 | Повідомлення # 83 |
|
Повідомлень: 3285
| якщо ти кава, то я - кориця,
якщо ти небо, то я вікно.
в тобі втопитись, тобою напитись
я пишу "сумую..". тобі все одно.
якщо я поїзд, то ти - перони,
якщо ти колія, я - вокзал.
твої есемески - такі шаблонні,
я кажу "приїду". а ти тільки за.
якщо будеш сонцем - я стану повітрям,
якщо будеш морем - я стану піском.
якщо ж раптом любиш - то з дотиком вітру,
одною з зірок упаду за вікном.
|
| |
| |
| Olenka | Дата: Середа, 01.06.2016, 09:31 | Повідомлення # 84 |
|
Повідомлень: 3285
| коли загнаний в кут коли губиш маршрут і здаєшся практично без бою
порятує оце: «я з тобою
я тут
ти не бійся
я тут
я з тобою»
#Іздрик
|
| |
| |
| knopa | Дата: Пятниця, 15.07.2016, 11:42 | Повідомлення # 85 |
Повідомлень: 763
| між світом і душею виріс мур.
тож грайся в хованки, аби не розпізнали
тебе крізь товщу спогадів змертвілих,
думок отерплих і крижин чуття.
Василь Стус
|
| |
| |
| Olenka | Дата: Середа, 27.07.2016, 17:36 | Повідомлення # 86 |
|
Повідомлень: 3285
| Здавалося, весь всесвіт не вміщається в одній кімнаті.
Здавалось, що людей частіш за все поєднують міста
і ми з тобою тільки позначки на google-мапі,
яких втомив давно, здавалося, цей дивний світ вистав.
Живем, як сови, в спальному районі Львова.
В нас такий звичай - сьогодні прокидатись після всіх...
Й шукати у старих книгарнях і піснях щось нове,
зрідка дивитись на липневу ніч з намоклих стріх.
В очах прохожих бачим так багато моря.
Й часом самі поміж будинків, світлофорів і людей,
йдемо кудись і поспіхом ховаєм погляд.
Здавалося, онде вікує наш далекий апогей.
Земля 2.0 і може там для нас знайдуться клони.
Можливо, в них там зараз також липень у вікні
й вони обоє мовчки палять на балконі.
І лиш в домах навпроти поодиноко майорять вогні.
Олег Саймак
|
| |
| |
| Olenka | Дата: Пятниця, 05.08.2016, 12:31 | Повідомлення # 87 |
|
Повідомлень: 3285
| Останній день на землі
Якби це був останній день на цій землі,
Я б, мабуть, не придумала чому віддати час.
Всі рішення з бажаннями побилися б в мені,
І в боротьбі за кожну мрію світ для мене б згас.
Я б так хотіла розказати прямо, що люблю.
Дивитися у очі, що блакиттю надто повні.
І просто це сказати, не подумавш що роблю,
В руках своїх тремтячих потримавш його долоні.
З головою б попірнала в океан такий бурхливий...
Щоб хвилі заглушили мої вуха і думки.
Здійнялася б на гору, що найвища, для сміливих,
І дала б погортати вітру тіла сторінки.
Бажаючи їм жити і робити божевільні речі,
Блукала б я по місту, посміхаючись усім.
Роздавала би цукерки найсолодші для малечі,
Обіймала б важко хворих, скільки буде досить сил.
Помирила б всіх нещасних, що у сварці співіснують.
Поєднала б руки тих, кому сміливості замало.
Просила би пробачення, щоб половина світу чула,
У тих, для кого часу врешті-решт мені не стане.
Якби це була ніч моя остання на землі,
Лягла би я на землю, притиснувш до неї крила.
Дивилася б на зорі на синющім-синім тлі,
І говорила б з моїм Богом, просто говорила…
© Зоряна Лобода
|
| |
| |
| Olenka | Дата: Неділя, 28.08.2016, 07:31 | Повідомлення # 88 |
|
Повідомлень: 3285
| сновида
я проспав років двадцять
а може і більше
переважно вночі
а траплялося – вдень
це ж бо скільки польотів
любовей і віршів
потонуло вві сні –
уявити лишень!
це ж бо скільки проколів
провалів і болю
я проспав провтикав..
скільки траблів і справ..
це ж бо скільки кошмарів нічних
так ніколи
й не побачили б світу
якби я не спав!
от і знову кладусь
тріє янголів поруч
бачать чують і знають
і сни їм з руки..
доглядаю мов сад
чарівну свою пору –
двадцять років із чимось
як найкращі роки
#Іздрик
|
| |
| |
| Olenka | Дата: Четвер, 08.09.2016, 23:54 | Повідомлення # 89 |
|
Повідомлень: 3285
| мій світ знову стає наче гумовий
ти залишаєшся на фотографіях
тіло пронизує електрострумом
заварюю каву із залишків магнію
великі дози призводять до коми
душа оживе аж наступного літа
залиш мені свої прості аксіоми
залиш мені пахощі свіжого вітру
залиш мені спрагу,порепані губи
залиш трохи плачу і трохи сміху
залиш мені болю,залиш мені згуби
залиш мені море,я вип'ю як ліки
якби ж підірвати годинники світу,
щоб на секунду час зупинити
залиш мені свого спокою,прошу,
залиш мені вміння так щиро любити
|
| |
| |
| Olenka | Дата: Середа, 14.09.2016, 21:31 | Повідомлення # 90 |
|
Повідомлень: 3285
| Через декілька років тобі буде просто наплювати. Ти забудеш навіть про колір стін обклеїних вирізками з газет та журналів, не станеш думати про речі, яких ще не встиг зробити. Чекати нічого, нотатки мандрівника майже повністю списані. Думки поступово залишатимуть дивний присмак не то спокою, не то божевілля.
|
| |
| |
